У жовтні минулого року президент України Петро Порошенко доручив підготувати проект послання до Верховної Ради із визначенням нової стратегії національної безпеки країни. Не зважаючи на те, що розпорядженням глави Української держави встановлювався термін завершити роботу зі зведення та підготовки матеріалів до проекту стратегії до 18 листопада, лише нещодавно відбулася спільна презентація проекту нової стратегії за участі Ради національної безпеки і оборони та Національного інституту стратегічних досліджень.
Проект цієї стратегії, реалізація якої розрахована до 2020 року, повинен розглядатися на найближчих засіданнях РНБО, і у разі схвалення нових напрацювань, очікується, що президент своїм указом введе стратегію у дію. Новий дороговказ у сфері безпеки і оборони держави повинен сприяти забезпеченню комплексного вдосконалення національного законодавства. У Раді національної безпеки і оборони переконані, що спільним недоліком усіх попередніх стратегічних документів у питаннях національної безпеки був їх відверто декларативний характер, і що приписи тих декларацій та доктрин ніхто не збирався виконувати. Очевидно, що російська агресія проти України вносить свої видозміни у світогляд державних мужів та спільноти щодо необхідності зміцнення спроможностей захисту країни та збереження територіальної цілісності. Представлений проект нової стратегії національної безпеки піднімає завісу щодо перших результатів діяльності робочої групи, і надає можливість робити оцінювання щодо відповідності напрацювань теперішній ситуації, в якій опинилася Україна в умовах агресивної політики Росії.
У проекті, озвученому секретарем РНБО Олександром Турчиновим, російська військова агресія розглядається як довготривалий чинник, а можливості України, значна частина яких спрямовується на відбиття цієї агресії, є обмеженими. У цьому зв’язку, вперше після відмови від позаблокового статусу держави більш чіткіше акцентується увага на міжнародних системах колективної безпеки та можливому членстві в НАТО. “Ми бачимо у членстві в НАТО єдину надійну зовнішню гарантію державного суверенітету і територіальної цілісності країни. Пріоритетом є впровадження стандартів НАТО, досягнення сумісності нашої армії і спецслужб зі службами і засобами відповідних країн-членів НАТО, що забезпечить у майбутньому набуття членства України в альянсі”, - наголосив Турчинов. Звідси слідує, що викокопосадовці змінюють риторику, яка до цього характеризувалася, що питання членства в Організації пінічноатлантичного договору не на часі. Не згадувалося про необхідність винесення цього питання на всеукраїнський референдум, але виключати такого варіанту не треба. Стратегія включає напрямки реформ, передбачені Угодою про асоціацію України та Європейського Союзу, і стратегію сталого розвитку “Україна-2020”. Можна припустити, що при досягненні успіху у проведенні широкомаштабних реформ у державі, чутливе питання для української громадськості щодо вступу чи не вступу у НАТО може відпасти саме собою, якщо для прикладу, заяви президента щодо виконання Україною всіх необхідних критеріїв для отримання перспективи членства в Євросоюзі у 2020 році, справдяться. Таким чином, проглядається чітка лінія амбіційних намірів влади до 2020 року здійснити прорив по всім фронтам. Очевидним видається, що подача заявки на отримання членства в НАТО на фоні одночасного отримання перспективи членства у ЄС є найбільш вирогідною перспективою, і саме такою є позиція нинішніх можновладців.
Стратегія пропонує підхід, відповідно якого, вбачається за необхідність забезпечувати власними зусиллями готовність держави, її економіки і суспільства до оборони і відбиття зовнішньої агресії у будь-яких формах і проявах, підвищення рівня обороноздатності, нарощування оборони і безпекових спроможностей України, зміцнення здатності країни до самозахисту. Тут йде мова, що Україна в першу чергу повинна покладатися сама на себе у реформуванні армії, а не чекати, що хтось із західних країн прийде і зробить всю необхідну роботу за нас.
Але одночасно, спостерігаються моменти, які потребують більш розширеної дискусії. Так, для прикладу, незмінним підходом, що було притаманним українській владі в попередні роки, у проекті є намагання підтримувати так звану зовнішню політику сидіння на двох стільцях та грати на певних протиріччях. Зокрема, перераховуючи вже традиційні країни, з якими Україна має тісні зв’язки і підтримку в умовах розв’язаної Росією війни, Турчинов назвав важливим напрямом зовнішньої політики країни поглиблення безпекового і економічного співробітництва з Китайською Народною Республікою, з країною, яка постійно заявляє, що відстоює принципи невтручання у внутрішні справи інших держав, але при цьому закриває очі на російське вторгнення в Україну. Зрозуміло, що Китай дійсно може стати більш цінним партнером для України в плані залучення додаткових інвестицій в українську економіку, але питання, яким чином змінити позицію Китаю щодо України в зовнішній політиці, залишається відкритим. Необхідність в цьому чітко простежується у поведінці китайської делегації на засіданнях Ради безпеки ООН.
Цікавим видається те, що у проекті стратегії, як наголошувалося, “особливої уваги приділено відновленню ракетного щита України”, але більш детальна інформація, за словами очільника РНБО, є державною таємницею. За словами Турчинова, така робота здійснюється без порушень взятих Україною міжнародних зобов’язань, і що в цьому питанні держава повинна розраховувати на власний потенціал. В цій ситуації доконаним фактом є те, що Україні треба замислюватися над розміщенням ефективної системи протиракетної оборони для адекватної реакції на можливі загрози ззовні. До речі, на думку приходить, як минулого року американський сенатор-республіканець Тед Круз, який нещодавно став першим офіційним кандидатом на президентських перегонах в США у 2016 році, під час перебування в Києві заявляв, що підтримує розміщення на території України системи ПРО у довгостроковій перспективі. Треба розуміти, що Україна повинна зайняти чітку позицію у таких питаннях як система ПРО перед всіма країнами, які зобов’залися бути гарантами національного суверенітету відповідно до Будапештського меморандуму від 1994 року.
Окрім того, акцентувалася увага, що нова стратегія національної безпеки України є основним документом для оборонного планування. “І ключовим пріоритетом є реформування Збройних сил України з метою забезпечення ефективності, мобільності і оснащення сучасним озброєнням, військовою і спеціальною технікою та на основі цього спроможність надійно обороняти державу”, - наголосив Турчинов, пояснивши, що головне завдання оборонно-промислового комплексу полягає у забезпеченні української армії та підрозділів Національної гвардії сучасною і високотехнологічною зброєю. Також, за твердженням секретаря РНБО, вдалося збільшити фінансування потреб національної безпеки і оборони України до суми, яка зараз вже перевищує 80 млрд гривень. Не виключено, що за умов життя у стані війни, оборонний бюджет держави буде зростати, і таким чином, мілітаризація української економіки є не відворотньою. В стратегії передбачається посилення контролю за витрачанням державних асигнувань, а також контролю за якістю продукції для потреб армії і оборони. Важливим чинником визначається проведення боротьби з корупцією та реформування неефективної системи державного управління.
Під час презентації проекту стратегії, не оминули увагою і необхідність реформування розвідувальних органів. Так, зазначалося, що буде посилена агентурна і технічна розвідка, створена сучасна система аерокосмічної розвідки. “Важливу роль тут має зіграти об’єднаний комітет з питань розвідувальної діяльності, на який покладено завдання вдосконалення системи керівництва, координації, узгодженого функціонування та контроль за діяльністю розвідувальних органів України”, - повідомив Турчинов. Питання реформування розвідорганів вже давно постало, так як можна сміливо казати, що раніше робота цих органів відверто саботувалася, що було на користь зовнішньому ворогу. Уточнюючи питання щодо аерокосмічної розвідки, було сказано, що по цьому напрямку ведеться відповідна робота, і що мова йде про ефективну діючу систему, яка дає можливість практично в он-лайн режимі дивитись на ті фрагменти території не тільки України, а і сусідніх держав, які цікавлять і українських військових, і розвідників. У РНБО переконані, що така система також стане корисною і для народного господарства у мирний час.
Звісно, що проект стратегії охоплює значно більше питань, як забезпечення інформаційної безпеки, кібербезпеки, нових підходів щодо енергетичної, екологічної та інших видів безпеки, але головним є те, що Українській державі вже відступати нікуди. Гальмування або нехтування проведенням відповідних реформ, або жертвопринесення питань національної безпеки на поталу ворогу, може трагічно вплинути на існування самої держави і незалежності країни. Є сподівання і надія, що цього разу, стратегія національної безпеки створить необхідні параметри та механізми, за яких безпека держави буде посилена та впроваджена разом з побудовою сталої системи верховенства права, демократії та економічного добробуту громадян. У України сьогодні не повинно бути іншого виходу, як йти шляхом перемоги. Такі словами сказав Турчинов при завершенні презентації стратегії, і хочеться вірити, що наміри будуть підкріплені відповідними діями. Головним, чого не вистачало українській владі при реалізації попередніх стратегій безпеки, була відсутність бажання і політичної волі працювати у цьому напрямку. Сьогодні спостерігається, що така воля у влади є, і що більш важливо, що влада готова нести спільну відповідальність за результати своїх починань.
