Україна, зокрема, Київ, стала одним із хабів білоруської опозиції і місцем потужної білоруської еміграції. За останній період часу до нас приїхало більше 100 тисяч емігрантів з Білорусі. У Києві знаходяться координаційні групи, центри і штаби окремих білоруських опозиційних політичних сил. Крім того, Україна є близькою по ментальності і політично дружньою по відношенню до білоруської опозиції. Тож, очевидно, багато хто з білорусів обирає Україну як місце базування або політичної еміграції.
Звичайно, вбивства спочатку Шеремета, а тепер Шишова ставлять питання про безпеку білоруських емігрантів в Україні. Але перед методами ФСБ і КДБ ніхто не захищений, навіть у країнах Євросоюзу. Яскравий приклад – історія з поціновувачами "шпилів", охочими помилуватися ними.
Терористичні режими, якими є путінський і лукашенківський, не гребують нічим
Тому, якщо ми говоримо про безпеку політичної еміграції, то терористичні режими, якими є путінський і лукашенківський, не гребують нічим, у тому числі й політичними вбивствами та терористичними актами на території інших країн.
Очевидно, що це – виклик для українських контррозвідувальних органів. Якомога швидше розслідувати вбивство Шишова, знайти винних і покарати їх – це справа честі для СБУ та її керівника Баканова. Адже ніхто у білоруській спільноті, а, тим більше, ті, хто хоч раз стикався з "Білоруським домом" або білоруською опозицією, чи знав Шишова особисто, не вірить у версію про самогубство. Йдеться про імітацію самогубства, спробу видати вбивство як самогубство.
Чому саме Шишов? Досі не розумію, чому саме він, оскільки його роль була достатньо скромною. Шишов не був мегапублічним лідером – він був організатором однієї з білоруських емігрантських структур, яка перебувала в політичному й конкурентному конфлікті з іншими аналогічним структурами. "Білоруській дім" зараз має очолити Родіон Батулін – діяч, якого називають неонацистом, він наближений до такого одіозного персонажу як "Боцман" (один із командирів полку "Азов"). Якщо протистояння, яке було навколо спроби депортації білоруського активіста Боленкова з України, і протистояння між "Гонором" та угрупуваннями "Боцмана" майже дійшли до поножовщини, то чому "прибрали" Шишова – не зрозуміло.
В принципі, це могла бути асиметрична дія білоруських чи російських спецслужб, як, наприклад, спроба вбивства Скрипалів у Великобританії. Кому загрожували Скрипалі? Колишній агент КДБ, який перебіг на інший бік і здав агентуру ще за радянських часів, жодної загрози для путінського режиму не становив, але раптом його спробували прибрати. Із Шишовим могло трапитися щось з тієї самої "опери".
Очевидно, що це – виклик для українських контррозвідувальних органів
Вбивство Шишова – це спосіб залякування і деморалізації білоруської опозиції. Подібні терористичні атаки якраз і розраховані на те, щоб залякати, створити взаємні підозри і деморалізувати опозиційні організації, відвернути частину активної молоді від опозиційного активізму. І саме як спосіб залякування це вбивство має сенс. Інакше це пояснити важко. Адже вбивство Шишова не підриває якихось інфраструктурних проектів та не завдає суттєвої шкоди білоруській опозиції.
Це – одна зі знакових розправ. Якщо це вбивство розглядати як залякування, воно цілком могло бути застосоване як один з методів КДБістів.
Втім, не думаю, що вбивство Шишова спричинить протилежний ефект, тобто що воно виведе людей у Білорусі на вулиці. Шишов не був тим, хто міг би стати тригером нової протестної хвилі. Але ця подія здатна ще більше об'єднати і мобілізувати білорусів в Україні.
Це – одна зі знакових розправ
Російська пропаганда коментує вбивство Шишова таким чином, що, мовляв, він не є відомим активістом, тож відшукати політичні причини в його смерті важко, хіба що це була спроба створити привід для чергової інформаційної атаки на білоруську владу напередодні річниці протестів у Білорусі. Але російські пропагандисти мислять у парадигмі російської пропаганди: якщо методи вбивства і терористичних атак на опозицію є звичайним і зрозумілим методом для ФСБ і КДБ, то, звичайно, вони перекладають усе це і на своїх опонентів, стверджуючи, що вони можуть вдатися до якоїсь "сакральної жертви".
Однак, як на мене, це чітка операція з залякування білоруської опозиції та черговий вияв терористичного режиму Лукашенка.
Це питання напряму пов'язане із тим, що українські спецслужби мали б приділяти увагу безпеці політичних емігрантів, не лише білорусів, але й тих, хто втік від інших авторитарних режимів пострадянського простору і перебуває на території України. Адже, як правило, ці пострадянські авторитарні режими користуються якщо не послугами ФСБ, то принаймні намагаються копіювати ФСБешні методи терористичної боротьби за межами країн, вбиваючи своїх опонентів. Цей напрямок вочевидь має бути посилений.
Крім того, Україна має припинити депортацію і видачу політичних емігрантів країнам, де тих переслідують. Це стосується не лише Росії, але й Білорусі та країн Центральної Азії.
Віталій Кулик, директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства
