Народна медицина у лікуванні захворювань щитоподібної залози

Носіть на шиї бурштин, більше вживайте чорноплідної горобини...

Щитовидна залоза – це найбільший орган внутрішньої секреції в організмі людини. Вона розташована на передній поверхні шиї на рівні щитовидного хряща, частково прилягає до глотки і стравоходу, складається з правої і лівої доль, а також перешийка (іноді  зустрічається пірамідна частка, яка відходить або від перешийка, або від однієї з доль). Зовні щитовидна залоза оточена четвертою фасцією шиї та м`язами шиї, з двох боків від неї проходить судинний – нервовий пучок, що включає загальну сонну артерію, яремну вену, блукаючий нерв.

Маса щитовидної залози дорослої людини складає близько 15-30 г і залежить від безлічі чинників, зокрема й від вмісту йоду в їжі.

Щитовидна залоза має часточкову структуру, що складається з фолікулів в яких міститься колоїд. Між фолікулами розташовані кровоносні судини, що контактують з ними. Вони  переносять вироблені гормони у кровоносне русло.

Споживання йоду для нормального функціонування щитовидної залози складає 110-140 мкг на добу. Щитовидна залоза проводить йодовмісні гормони, що беруть участь практично у всіх видах основного обміну.

Майже у всіх країнах світу спостерігається зростання частоти захворюваності на рак щитовидної залози. Причина його виникнення точно не встановлена, проте певна роль в його виникненні відводиться нестачі йоду, дії іонізуючої радіації, обтяженій спадковістю. Рак щитовидної залози може розвиватися на тлі попередніх, так званих проліферативних захворювань в самій щитовидній залозі: аденома, вузловий зоб, кісти.

Захворюваність на рак щитовидної залози в нашій країні має тенденцію до зростання. За даними Міністерства охорони здоров`я України, зростає кількість хворих на рак щитовидної залози, насамперед, серед потерпілих від аварії на Чорнобильській атомній електростанції, а так само мешканців екологічно неблагополучних регіонів. Однією з причин підвищення захворюваності, є первинне ушкодження ДНК радіацією з подальшим злоякісним проростанням тканин та зниженням унаслідок опромінення функціональної активності щитовидної залози, і, як наслідок, виникнення дефіциту гормонів щитовидної залози. Компенсувати брак гормонів щитовидки організм намагається підвищеним синтезом ТТГ, що у свою чергу приводить до  розростання тканини щитовидної залози і можливим її злоякісним переродженням.

Народна медицина за хвороб щитоподібної залози радить:

Носіть на шиї бурштин.

Їжте свіжу морську рибу і морські водорості.

Вживайте більше чорноплідної горобини.

Чайну ложку подрібненого кореня дудника кип`ятіть в склянці води 3 хвилини. Відвар пийте холодним, ковтками, одну чашку в день. У цій кількості відвару міститься якраз щоденна доза йоду.

При дифузному токсичному зобі. Корінь солодки —20 г, корінь марени —40 г, піон — 10 г. Все це витримати в 600 мл кип`ятку 45 хвилин. Приймати по 1/2 склянки вранці і увечері до їжі.

100 г перетинок волоських горіхів (або 50 г зелених волоських горіхів) настояти в 200 мл медичного спирту 2 місяці, процідити, приймати по 1 чайній ложці 3 рази на день за 20 хвилин до їди.

При вузловому зобі. 1 столову ложку лапчатки сріблястої варити 2-3 хвилини, настоювати 2 години. Процідити і приймати 4 рази на день по 50 мл до їди. Курс лікування — 45 днів. Одночасно робити щодня компреси на шию: 2 столових ложки несолоного розтопленого нутряного свинячого сала з 1 ложкою полину гіркого. Компрес тримати 40 хвилин за декілька годин до сну.

При гіпофункції щитовидної залози ефективні морська капуста, волоські горіхи, фейхоа, чорноплідна горобина, медунка. 1 столову ложку медунки, 1 чайну ложку морської капусти, 1 чайну ложку червоного кореня залити 1 скл. кип`ятку, настоювати ніч, процідити. Приймати по 1/3 скл. 3 рази на день за 20-30 хвилин до їжі.

При підвищеній функції залози і при її збільшенні пити, як чай, заварене листя травневих незабудок.

При збільшенні залози натерти і змішати з цукром лимон або апельсин із шкіркою. Приймати 3 рази на день по 1 чайній ложці.

При зобі , що починається, або ожирінні шиї заварити 1 скл. кип`ятку 2 столових ложки дубової кори, настоювати 30-60 хвилин, процідити. Змочити в настої носову хустку і обв`язати горло.

Кору дуба можна вішати на шию на шнурку і носити до зникнення або зменшення зобу.

З народного лікарського порадника Білорусії (при зобі):

Рідкий екстракт глоду по 20-30 крапель 3 рази на день до їжі.

Відвар шипшини по1/2 скл. 3 рази на день.

Корінь солодки — 1 столова ложка, корінь марени — 2 столових ложки, 0,5 л води. Відвар приймати вранці по 1 скл.

Корисно накладати компреси з імбиру і харчуватися по стандартному режиму, споживаючи овочі, у яких зелене тверде листя. Щодо компресу з імбиру, то він робиться так: покласти натертий імбир в марлю або бавовняний мішечок, вичавити сік імбиру в горщик з гарячою водою трохи нижче за температуру кипіння. Занурити рушник в імбирну воду, сильно вичавити його і прикласти дуже гарячим до місця лікування. Сухий рушник можна покласти зверху, щоб понизити втрату тепла. Прикладати кожні дві-три хвилини новий гарячий рушник, поки шкіра не почервоніє.

УНІАН в Google News