Андрій Садовий: Жорстка централізація послабила міста, села і, зрештою, країну, чим і скористався ворог

Мер Львова Андрій Садовий розповів УНІАН, яким переселенцям зі сходу і Криму раді у Львові, чому реформа місцевого самоврядування має стати однією з ключових реформ, і яке майбутнє є у партії «Самопоміч», зважаючи на хиткість цього скликання Ради.

Останнім часом міський голова Львова Андрій Садовий став для багатьох своєрідним брендом, керівником європейського зразка, який, за кілька років, зробив своє місто успішним та привабливим для туристів. Втім, поза центральними вулицями, в районах, які мер міста Лева чомусь називає «спальними районами, збудованими у радянські часи, і з якими мало що зробиш», залишається багато проблем.

Так само існують проблеми в парламентській коаліції, однією зі складових якої є партія «Самопоміч» і успіх якої на виборах до Верховної Ради пов’язують з особистою популярністю Андрія Садового у ролі її керівника. Сам міський голова, попри те, що визнає цей факт, не дуже відверто говорить про подальші плани в своїй політичній кар’єрі.

В розмові з УНІАН, яка відбулась напередодні чергового обстрілу його будинку, Андрій Садовий запевнив, що ситуація у місті під контролем, розповів про діяльність «Самопомочі» у майбутньому та спрогнозував недовговічність восьмого скликання парламенту.

У багатьох регіонах країни зараз неспокійно. На сході диверсії відбуваються майже щодня, все частіше з’являються новини про вибухи у Харкові чи Одесі, нещодавно теракт був попереджений у столиці... Яка ситуація у Львові напередодні зимових свят?

Спроби дестабілізувати ситуацію були, й неодноразово. Однак дуже добре працюють наші правоохоронці, тому мешканці цього не бачать і не відчувають. Час від часу йдуть дзвінки про замінування, але ми до цього вже ставимось спокійно, діємо згідно протоколу безпеки. Місто живе своїм життям, приїжджає багато туристів, особливо на різдвяні свята. Зараз ми очікуємо біля 350 тисяч гостей. Причому це тільки ті, хто зарезервував місця в готелях та хостелах. Загалом, до безпеки в нас було завжди дуже серйозне ставлення, адже ми знаємо, що профілактика має велике значення. Хоча ми, як і всі, відчуваємо наслідки війни на сході.

Як саме?

Ця війна торкається наших родин, з початку військових дій Львів втратив 130 своїх синів. Це дуже багато.

А як щодо настроїв у львів’ян? Люди не втомились від війни? Адже тут, на заході України, громадяни країни уже давно визначились із європейським вибором і не завжди розуміють за що повинні воювати там - на сході?

Там, на сході, ми захищаємо свої домівки. Наші вояки своїм життям боронять всю Україну, перебуваючи на сході вони захищають кордони і на заході. Якби не вони, невідомо, де б ворог був сьогодні. Думаю ті, хто воює, прекрасно розуміють, за що ризикують життям. Звісно, напередодні Різдва, Нового року, всі ми хочемо миру, але ми також маємо розуміти, що в цій країні зміни будуть лише тоді, коли кожен буде добре виконувати свою роботу. Урядовці - свою, парламентарі – свою, а громадяни повинні бути порядними громадянами. Чуда не відбудеться, якщо не докласти сил.

До Львова, як правило, приїжджають більш заможні переселенці / Фото УНІАН

Війна також змусила багатьох громадян зі сходу України шукати новий дім, у тому числі, на Галичині. Як Львів дає раду ситуації з внутрішніми переселенцями з Криму і Донбасу?

Була перша хвиля – кримська, потім друга – донецька та луганська. До Львова, як правило, приїжджають більш заможні переселенці, які готові придбати житло, або орендувати його, тому, в цьому відношенні, ми маємо, навіть, певний плюс, якщо доречно говорити про плюси… Приїздять люди, які створюють робочі місця, готові працювати на місто, є бажаними для нього.

Звісно є й ті, кому треба допомогти – всіх дітей влаштовуємо в садок, школи, допомагаємо фінансово. Є й державна допомога на оренду житла, але це стосується, в першу чергу, тих, хто прибув з Криму.

Якщо говорити про настрої серед жителів міста, то я не бачу якихось проблемних питань, які б викликали конфлікти, або невдоволення. Переселенці дуже легко увійшли в життя міста, хоча, звісно, вони мріють повернутись додому, відбудувати домівки. Якщо у когось виникне бажання залишитись, то у нас для них лише одна умова - поважати наші звичаї.

Пане Андрію, як керівник міста, яке останніми роками показує доволі успішний приклад самоврядування, як вважаєте, місцеві керівники східних міст могли не допустити ситуації, яка склалась, чи все ж це спільна вина як центральної, так і місцевої влади?

Знаєте, питання  місцевого самоврядування в Україні побудоване так, що мер в більшості міст – це людина, яка займається виключно комуналкою. Багато керівників на сході були під примусом записані в Партію регіонів та мали мало повноважень. Завершилось це трагічно.

Якщо сьогодні ми хочемо будувати успішну країну, треба негайно надати місцевим органам влади більше повноважень та допомагати мешканцям обирати достойних, найкращих депутатів, мерів, керівників – людей, які будуть стратегами, економістами, патріотами свого міста, які захочуть його розвивати.

Подивіться на успішні країни – їхні міста завжди добре розвинуті, у них завжди злагоджено працює місцеве самоврядування. На превеликий жаль, за рік в Україні нічого не було зроблено в цьому напрямку. Я кажу про декларації, обіцянки, які не були виконані. Але я маю надію на фракцію «Самопоміч» у парламенті, яка ставить місцеве самоврядування як одну з ключових задач своєї роботи.

Наважусь сказати, що якби у 2005 році, після Помаранчевої революції, місцевому самоврядуванню дали повноваження, такої біди, як маємо на сході та півдні країни, не сталось би. Бо, замість децентралізації, у нас пройшла жорстка централізація, коли 60% повноважень у міст забрали. Тобто, послабили міста, села і, зрештою, країну, чим і скористався ворог.

Хіба місцеві керівники на сході не мали достатньо влади, зважаючи, що представники їх політсили займали всі ключові посади в країні?

В будь-якому разі, по-іншому будувались би процеси. Так, там було багато заможних людей, які керували в угоду собі, а інших тримали за підлеглих, рабів, бо бідними керувати легко. Однак ці керівники забули одну річ – в них під боком – великий маніпулятор, ворог, який скористався бідністю населення та відсутністю в нього приналежності до батьківщини. В результаті, люди на сході мали викривлену віру, гадали, що Росія визволить їх від бідності. Але нікому й в голову не прийшло, що десь у російській глибинці, не в Москві, люди живуть ще гірше.

Тому, місцеве самоврядування – це настільки важлива річ, яка потребує негайних змін, що можна говорити про це як про зміни в державі, які можуть відбутися завдяки місцевим зрушенням. Я сьогодні 5% витрачаю на роботу, а 95% на боротьбу з тим, що держава заважає мені працювати. 

Якщо ви вже згадали про «Самопоміч», давайте поговоримо про її діяльність детальніше. На парламентських виборах партія показала гарний, можна сказати, несподіваний результат, однак експерти не прогнозують їй великого політичного майбутнього, мовляв, вона, зайнявши нішу «УДАРу», дуже швидко може втратити популярність, якщо не приєднається до більш сильних політсил...

Ми не будемо займати чиюсь нішу та робити виключно своє. На превеликий жаль, маючи 240 партій, Україна не має досвіду успішної політичної сили, яка б довго існувала та не скомпрометувала себе. «Самопоміч» має великі амбіції – стати такою партією. Це не проста задача, важка праця, тим паче, в країні, де тотальна корупція та непомірний вплив олігархів. Загалом, партії ж існували як додатки до бізнес-структур, для викачки коштів та збагачення. Уже перший місяць роботи «Самопомочі» дає мені змогу сказати – стандарти змінюються. В нашій політичній силі немає колишніх міністрів, депутатів, але є люди, які самі себе зробили та досягли успіху в різних сферах. 

У «Самопомочі» немає колишніх міністрів, депутатів / Фото УНІАН

Стандарти, безумовно, змінюються, але дещо залишається. Наприклад, кулуарні домовленості, конфлікти. Сьогодні багато політиків жаліються, що «Самопоміч» - одна з тих партій, з якими у Верховній Раді домовлятись найважче…

Дуже важко домовлятись і буде ще важче. Це тому, що ми звикли працювати на принципах прозорості та відкритості. Жодна кулуарщина не пройде.

Тобто, партію намагаються скомпрометувати?

Систему не можна зламати за один день.

Добре, запитаємо по-іншому. Ви, власне, зауважили, що стара система – це бізнес при владі. Однак в «Самопомочі» теж є люди з бізнесу. То хіба на них не можна надавити?

Я погоджусь з тим, що коли людина бере депутатський мандат для того, аби зробити свій бізнес більш прибутковим – це є трагедією. Але якщо людина дійшла до вершин і, на певному етапі, хоче йти на інший - це можна хіба привітати. В «Самопомочі» домінують люди з громадськості. Для тих, хто прийшов з бізнесу, для них бізнес  - це вчорашній етап. Повторюсь, ми маємо стратегію на 10, 20 років вперед, зовсім інші амбіції.

Чи координуєте ви діяльність фракції у Верховній Раді?

У мене була остання зустріч, коли проводили засідання стратегічного планування діяльності партії. Був на двох засіданнях фракції у Києві. Останній раз - коли обирали керівника фракції. 

Втім, одразу після виборів, у вас були внутрішні конфлікти з Єгором Соболєвим та його політичною силою…

У нас з ними ніколи не було конфліктів, були розбіжності. Були також розбіжності у самій партії «Воля», багато людей з неї вийшло, але тими, хто увійшов до нас, ми задоволені. Тобто, коли ми формували виборчий список, то пробували об’єднати багато середовищ, і у нас було велике бажання об’єднатися з партією «Воля». На жаль так, як ми того хотіли, не вийшло. Ми взяли кілька людей у список «Самопомочі» і, загалом, це дуже хороші та успішні політики.

Тобто, в «Самопомочі» немає потенційних «тушок», або, скажімо (аби нікого не ображати), тих, хто може вийти з фракції?

Знаєте, якщо комусь буде некомфортно працювати у нас в партії, ми нормально поставимось до їхнього бажання вийти і навпаки - добре поставимось до тих, хто захоче приєднатися. Це - нормальні процеси.

Садовий каже, що не пішов у ВР, бо залишився мером: "це мій обов'язок" / Фото УНІАН

Дехто вважає, що «Самопоміч» - успішний проект по капіталізації вашого особистого рейтингу…

Це не проект…

Гаразд, політична партія. Втім, ви не пішли в депутати, але пов’язуєте своє політичне майбутнє з цією партією?

Я залишився мером, бо це мій обов’язок. Залишити місто без керівника, з міською радою, де більшість депутатів від «Свободи», з якими в мене дуже непрості стосунки, було б неправильно. За пів року з цього міста мало б що залишилось.

Але ви самі зауважили, що не вічно будете мером. Тобто, в подальшому, зможете використати «Самопоміч», аби піти у інші гілки влади?

Я мав багато пропозицій. І для цього мені не була потрібна «Самопоміч». Всі вони припадали на цей рік, і я не зміг їх прийняти. Знаєте, сьогодні говорити про те, де я буду за рік чи два - неправильно. Міський голова - виборна посада. Я не буду мером вічно, це так, але й планувати щось заздалегідь також не буду.

Ну, не скажіть, деякі речі плануються саме заздалегідь. Наприклад, участь у президентських виборах. Ви розглядаєте себе як кандидата на таких виборах?

Мене, чомусь, про це часто запитують…

Фото УНІАН

Запитують, бо, потенційно, розглядають ваші шанси на перемогу у таких виборчих перегонах…  

Я, потенційно, сьогодні міський голова Львова. Я буду робити свою роботу фахово саме зараз, а що буде потім - не можу сказати.

Пане Андрію, давайте не лукавити. «Самопоміч» пройшла вибори до Верховної Ради з високим результатом тільки завдяки вашому обличчю. Ви самі сказали, що там люди невідомі, з громадськості, тому, якщо чесно говорити, це радше ваш результат, а, отже, і ваш можливий показник на виборах глави держави (якщо «Самопоміч» до того часу себе не дискредитує). Тим паче, нинішній президент, закономірно, втрачає в рейтингах.

То давайте допоможемо йому не втрачати. Я не хочу прогнозувати. Я – не казкар.

Гаразд, а чи є у вас прогноз щодо роботи нинішнього парламенту, особливо, зважаючи на розбіжності у коаліції? Ви вже якось казали, що такий парламент довго не проживе. Досі так вважаєте?

Так. Люди, які вийшли на Майдан, хотіли аби вибори відбулись за пропорційною системою та відкритими списками. Влада побоялась це зробити, а ми отримали фактично тих самих людей у Верховній Раді. Саме тому не бачу майбутнього у цього скликання, хоча, дай Бог, можливо, вони зміняться. Для цього після бюджетних законів депутатам варто змінити закон про вибори та зафіксувати відкриті списки, зменшити кількість депутатів як у парламенті, так і у місцевих радах.

Думаю, влада ще пошкодує, що раніше не пішла на зміну виборчого законодавства, бо, в такому випадку, ми б мали кардинально інший парламент, ми б уже почали реформи, без зайвих конфліктів, які, безумовно, чекають нас у майбутньому.

Гадаєте, депутати на це підуть?

«Самопоміч» буде фаворитом цих ініціатив.

Тобто, найближчим часом, ми побачимо законодавчі ініціативи про які ви говорите?

Вони вже є. Більше того - це записано в коаліційній угоді. Цього хочуть люди, а сьогодні не слухати людей не можна. В країні така складна ситуація, що «будувати мури» - собі на гірше.

Садовий:«Самопоміч» буде в коаліції максимально довго / Фото УНІАН

У випадку, якщо коаліція не захоче виконувати угоду, стара система не зламається, «Самопоміч» може вийти з парламентської більшості?

«Самопоміч» буде в коаліції максимально довго для того, аби ця коаліція працювала ефективно. Вона зробить все можливе для цього. Якщо ми будемо бачити, що змін ніхто не хоче, що корупція залишається на місці, безперечно, рішення будуть прийматися дуже важкі.

Чи є в депутатів вашої політичної сили розуміння, що їм доведеться йти на непопулярні кроки, які, можливо, будуть коштувати їм подальшої політичної кар’єри?

Звісно, вони уже тут, у Львові, звикли йти на непопулярні рішення. Вони чудово розуміють, що без реформ країну не змінити. Ці політики знають, що відсутність реформ, а не тільки дії сусіда на сході, є найбільшою загрозою для України.

Ви були одним з тих, хто критикував владу після зміни режиму Януковича. Маю на увазі, ви говорили, що мало що було зроблено. Як оцінюєте нову владу, після дострокових виборів президента і Верховної Ради?

Думаю, їм треба дати час. Міністрам - аби розібратись, депутатам - аби вони увійшли в русло роботи. Не дуже багато, але, думаю, з кінця лютого та на початку березня з влади треба питати, і питати дуже жорстко. Якщо хтось не зможе виконати обіцяне - нехай покине свою посаду.

Як ви у цьому контексті ставитесь до іноземців в Уряді?

В мене особисто багато радників етнічних українців, які здобували фах за кордоном, я не цураюсь чужого досвіду, якщо він добрий. І я ще до виборів пропонував запрошувати в Уряд талановитих етнічних українців, які мають вишкіл і фах на найвищому рівні. Власне, ще перед парламентськими виборами, я мав розмову з Наталією Яресько (міністр фінансів Україні – УНІАН) і пропонував їй піти в Кабінет міністрів, пропонував це президенту. Бачимо, що так воно і склалось. Вона чесна, незаангажована і має бажання добре працювати. Однак якщо на неї будуть здійснювати тиск, та не будуть давати їй працювати згідно домовлених правил, вона піде у відставку. Я в цьому переконаний.

Ольга Каретнікова-Котягіна

УНІАН в Google News