Гібридний мир: один день з життя батальйону «Донбас»

УНІАН побував у звільненому від сепаратистів Лисичанську, поспілкувався з місцевими мешканцями і бійцями батальйону «Донбас», які несуть свою службу на «лінії розмежування».

Після звільнення українськими бійцями Лисичанська, що на Луганщині, життя у місті повністю відновилося. Для когось може виявитись несподіванкою, що життєвий цикл у місті вирує. Якщо порівнювати із іншими українськими містами, які не постраждали від військових дій або сепаратистської навали, Лисичанськ зараз нічим не відрізняється від інших населених пунктів країни.

Звичайно, житлові квартали міста, як і багато інших міст сходу України, що знаходяться у зоні АТО, постраждали від обстрілів з важкого озброєння, проте тут значних руйнувань небагато. Вражає лише дев’ятиповерховий будинок, в якому два стояки - від дев’ятого до першого поверху - просто знесені…

Будинок, в якому зруйновано два стояки / Фото УНІАН

На вулицях людно. Можна зустріти усміхнених батьків, які, прогулюючись по міським алеям, тягнуть санчата зі своєю малечою. Або молоді подружжя з колясками, які спокійно крокують центральними вулицями Лисичанська. Місто дуже добре освітлене, активно курсує громадський транспорт (дорогою поспішають маршрутки, тягнуться тролейбуси) і їздить багато приватних автівок. Скрізь відкриті магазини, торгові центри та кафе. У Лисичанську працює багато банків, зокрема у центрі функціонує відділення «Сбербанку Росії», який, до речі, ніхто не чіпає. Так само ніхто не чіпає монумент, на якому стоїть пам’ятник Леніну. Його лишень розфарбували в кольори державного прапору. Крім того, на вулицях зустрічаються великі патріотичні плакати з цитатами видатних українців, зокрема, Тараса Шевченка або Михайла Грушевського… В цих умовах і на думку не спаде, що півроку тому місто перебувало під контролем проросійських сепаратистів.

Один з бійців батальйону «Донбас», який влітку безпосередньо брав участь у звільненні Лисичанська, а зараз супроводжував нашу журналістську групу, розповів: після повернення міста під контроль української влади в ньому нічого не працювало, електрики не було, бойовики залишили після себе багато замінованих об’єктів, особливо машин. «Розтяжки було розставлено скрізь», - розповів він.

Кожен четвертий місцевий симпатизує сепаратистам

У місті військових побачиш нечасто / Фото УНІАН

Зараз в межах міста військових майже не побачиш. На вулицях можна зустріти лише незначну кількість таких хлопців у камуфляжі - вони слідкують за громадським порядком. Більшість же бійців знаходяться на базі або на стратегічних позиціях - за околицею міста вздовж лінії розмежування. Тому, коли ми разом з «донбасівцями» оглядали один зі зруйнованих двоповерхових будинків, хлопчик років десяти, що проходив повз, зупинився і з цікавістю роздивлявся українських військових з батальйону «Донбас». Зауважу, що його очах не було ненависті, навпаки, був спокій і, навіть, повага.

Втім, бійці «Донбасу» розповідають, що чверть населення міста, незважаючи на те, що життя в Лисичанську стало спокійним лише після його звільнення від бандитських угрупувань, в тій чи іншій мірі, симпатизують сепаратистам. Більш того, розповідаючи журналістам про відновлення життєдіяльності міста, містяни кажуть: важко оцінити, хто саме зробив більший внесок у цю справу. «Це більше самі мешканці міста влаштовували, прибирали і щось робили», - розповідає один з наших співрозмовників (вони, як і більшість військових, у спілкуванні з журналістами воліють не називати своїх імен – УНІАН).

«Нам допомагав батальйон «Донбас», - додає інший чоловік і зазначає, що зараз гуманітарна ситуація у Лисичанську повністю стабільна. - Магазини працюють, зарплатня є, пенсії є, все є, іди і купуй. А те, що ціни подорожчали, так це у всій країні так».

Ще один наш співрозмовник – дитячий хірург у місцевій лікарні – розповідає, що, за весь час «окупації» бойовиками, з Лисичанська «повиїжджало дуже мало людей, а ті, хто влітку від'їжджав, зараз повертаються додому». Втім, на його переконання, в основному, з міста виїхали саме ті родини, чоловіки з яких брали у руки зброю та стояли на блокпостах у сепаратистів. Але, вважає він, таких не дуже багато. «Скільки тих ополченців було? Я так підраховував – ну, може, чоловік 100 було з місцевих…Там нормальних людей немає. Це, як правило, життєві лузери. Людина думає, що вона вскочила в якийсь соціальний ліфт: посидів на блокпосту, раз - і буде начальником ходити. Але у житті все по-іншому, ось і ходять ніким», - розповів лікар і додав, що дехто з містян подався в «ополченці» банально, через борги. Просто щоби не віддавати.

«Свої», «чужі» і росіяни

Фото УНІАН

Незважаючи на те, що у самому Лисичанську і навколо нього активних військових дій не відбувається, інколи трапляються «виключення». Командир «Донбасу» Семен Семенченко, говорячи про лінію розмежування, відзначає, що вона являє собою своєрідну криву, яку треба подолати бойовикам, щоб потрапити на контрольовані українською владою території. «Цю ганебну лінію, яку накреслили до Мінських угод, вони (бойовики) вже навіть перелізли», - розповідає він, згадуючи атаки та обстріли бойовиками 31 та 32 блокпостів.

Крім того, в день нашого перебування у місті, бойовики обстрілювали позиції українських військових вздовж лінії розмежування з реактивної системи залпового вогню «Ураган» та «Град». «Довбонули в 800 метрах від блокпоста з «Урагану», - пролунало у розмові поміж бійцями «Донбасу».

За наявною інформацією, це було вперше, коли під обстріл потрапили навколишні з Лисичанськом села біля лінії розмежування. Цікаво те, що серед жителів тих сіл багато чоловіків пішли воювати за терористів з «ЛНР» та «ДНР», залишивши свої сім’ї вдома, і, відповідно, раніше ті населені пункти зі сторони, підконтрольній бойовикам, не обстрілювалися. 

Слід зауважити, що і багато бійців батальйону «Донбас» є вихідцями з Донецької або Луганської областей, і тепер їм доводиться відстоювати свою землю, воюючи із вчорашніми сусідами, які стали на бік сепаратистів. «Донецька земля – це наша земля», - лунає зі сторони бійців батальйону.

Навколишню місцевість вздовж лінії розмежування військові називають буферною зоною. «Там наші і сепари «лоб в лоб» ходять», - розповідає один з бійців. Часто трапляються випадки, коли диверсійні групи проникають через лінію розмежування, і з ними «доводиться мати справу».

Бійці "Донбасу": Донецька земля - то наша земля / Фото УНІАН

Ця «справа» інколи доводить і до полону. Причому, за словами бійця, який був заручником сепаратистів 120 днів і якого звільнили лише наприкінці минулого року, місцеві прихильники «ДНР» і «ЛНР» на окупованих територіях «нічого не вирішують», усім керують росіяни. Боєць – уродженець Донецька – розповідає, що його тримали там у захопленому приміщенні СБУ, час від часу вивозили і залучали до неважких фізичних робіт, що давало можливість трохи побачити ситуацію на захоплених сепаратистами територіях.

За його словами, у полоні майже нестерпно було протягом першого тижня: бойовики вдавались до жорстокого поводження і тортур. «Терористи вивчали наше життя навіть по соціальним мережам. За кожен знімок на власній сторінці, який свідчив би про належність до українських військ, дуже сильно діставалось…», - розповів він.

Щоби «вибити» зізнання використовувались різноманітні підручні речі, ламали ребра і кінцівки, часто обіцяли розстріляти… «Спочатку нас били за те, що ми казали, що нас під Іловайськом рознесли російські війська… Вони кажуть, що тут немає російських військ і все. Та нас дійсно рознесли росіяни, справжні росіяни», - наполягає боєць.

За його словами, перед своїм звільненням з полону, він особисто бачив, як військова допомога надходить в Донецьк з Росії: «Ми бачили, як росіяни приїжджають і розвантажують. Останній раз було 12 вагонів (товарного поїзду), коли прийшли боєприпаси…Вони одразу на «Уралі» приїжджають вантажать їх», - розповів боєць.

Будні «Донбасу»: гібридна та інформаційна війна

Будні Донбасу / Фото УНІАН

Зі слів вже командира батальйону Семенченка, спочатку чисельність батальйону складала біля 470 осіб. Проте, 140 з них було виведено зі складу за факти мародерства, а ще 20-30 чоловік  - за п’янку. Ще частина бійців загинула під Іловайськом та інших «гарячих точках». Сьогодні чисельність батальйону сягає 700 осіб, але це якщо враховувати полонених та поранених бійців.

Незважаючи на активну участь батальйону в АТО (хоча, насправді, добровольчі батальйони цю абревіатуру воліють не називати, вважаючи, що проти України російською армією та за участі засланих найманців Кремля, ведеться війна) подекуди, обурюється Семенченко, у внутрішньому інформаційному просторі проти «Донбасу» проводяться акції, які мають замовний і цілеспрямований характер. При цьому він стверджує, що в таких акціях беруть участь саме ті «виведені» зі складу батальйону особи.

Дійсно, не секрет, що вже протягом певного часу навколо найактивніших сил супротиву, а саме добровольчих батальйонів, починають виникати суперечливі речі, пов’язані з тими чи іншими звинуваченнями, або ж - намагання одних сторін довести, що вони є «більш патріотичними», аніж інші у справі захисту держави. У подібну інформаційну війну, за словами Семенченка, намагаються втягнути й добровольчий батальйон територіальної оборони Донецької області «Донбас».

Водночас, керівництво батальйону каже, що вони не виступають зі спростуваннями «бруду, який приписують в ЗМІ», тому що це «огидно» та через те, що «батальйону краще на передовій, у справі показувати хто є хто».

«У нас - єдиний батальйон», - стверджує Семен Семенченко. Окрім нього, інші бійці «Донбасу» також заявляють, що «батальйон живе за рахунок пожертвувань». Натомість, бійці підкреслюють, що їх батальйон не захищає інтереси якихось окремих сторін та не надає на сході України захист заводам або теплоелектростанціям окремих олігархів...

Воїни «Донбасу» кажуть, що в інформаційну війну батальйон активно почали втягувати після розстрілу російськими військами колони українських сил під Іловайськом. «Саме тоді, коли проявилася вся негативна сторона командування штабу АТО», - пояснюють вони.

Мовляв, після Іловайська суспільні настрої були дуже рішуче налаштовані проти чинного на той момент міністра оборони Валерія Гелетея та всього командування АТО, включно з начальником Генерального штабу Віктором Муженком, яких називали винними в халатності та значних прорахунках, що призвели до величезної кількості втрат серед українського особового складу. Тому Семен Семенченко вважає, що саме Гелетею було вигідно відвести увагу від своєї персони у зв’язку з Іловайською трагедією, та розпочати кампанію щодо цькування «Донбасу». «Одразу після Іловайська пан Гелетей послав помічника свого заступника для того, щоб він організував прес-конференцію», на яку прийшли люди, відраховані з батальйону «за мародерство». В результаті, за словами Семенченка, стало складніше збирати кошти на потреби батальйону.

Втім, після Іловайська, в батальйоні вже пройшло, як мінімум, два набори нових бійців і поступово батальйон зріс до тієї кількості осіб, що можна говорити про його реорганізацію до рівня полку, як це вже раніше було з «Азовом» та «Дніпром-1». Також, батальйон намагається фінансово підтримувати звільнених з полону бійців і поранених. А в самому Лисичанську, де, в основному на даний час, задіяні бійці «Донбасу», вони також допомагають населенню та окремо – вихованцям місцевого дитячого будинку.

Наразі настрій у батальйону бадьорий / Фото УНІАН

…Наразі настрій у «Донбасу» бадьорий і навіть піднесений. Бійці зізнаються, що насправді воліють продовжувати звільняти захоплені міста та села, а не відсиджуватися. Особливо в той час, коли терористи не дотримуються  режиму «тиші», діючи всупереч будь-яким мирним домовленостям.

Іноді навіть складається враження, що у бійців «Донбасу» відсутнє почуття страху – зайняті позиції вони так просто не залишать, вояки налаштовані боротися до перемоги.

Проїжджаючи відрізком траси від Ізюма до Дебальцевого, ми побачили вказівний знак, що до Ростова-на-Дону залишилось 335 км. «Можемо доїхати до Ростова і взяти Януковича», - пожартував один з бійців.

Віталій Саєнко, фото Владіслава Мусієнка

УНІАН в Google News