Недоречний піар замість антиросійських санкцій

Патріотичні пориви не завжди дружать зі здоровим глуздом. Будь-яка влада – центральна чи місцева – мала би, приймаючи рішення на хвилі патріотизму, переконатись у їх адекватності та, принаймні, подбати про можливості для виконання цих рішень. Інакше благі наміри перетворюються на фарс.

Вже більше року в Україні набирає популярності рух щодо бойкоту товарів російського походження. Деякі міськради приймали численні рішення, які зобов’язували підприємців окремо маркувати російські товари. На полицях супермаркетів по всій країні все частіше з’являються прапорці-триколори, що сповіщають покупцеві про країну-походження того чи іншого товару.

Очевидно, що в умах гібридної війни такі заходи (коли державна влада на центральному рівні не наважується приймати жорсткі рішення і вводити прямі масштабні санкції проти країни-агресора) є виправданими.

Однак Рівненська міська рада вирішила у благій справі боротьби з Росією зайти зовсім далеко і… взагалі заборонити реалізацію товарів з Росії. «Усім суб'єктам господарювання заборонити реалізацію товарів російського походження – країни-агресора», - йдеться в рішенні Рівненської міськради, прийнятому минулого тижня.

Патріотичну ідею з таким безглуздим формулюванням підтримали 36 депутатів із 43 присутніх (4 депутати утрималися і 3 не голосували). Ухвалюючи очевидну нісенітницю, про те, яким чином і чи буде взагалі виконуватись подібна ініціатива, депутати вирішили не думати.

Для того, щоби абсурд не ширився країною, УНІАН вирішив дослідити конкретний приклад ура-патріотичної нормативно-актової творчості разом з автором ініціативи – 36-річним позафракційним депутатом Рівненської міської ради Святославом Євтушенком.

«Як відділяти російський газ від європейського у трубі? – Я вам скажу, що це дуже тяжко»

Що саме надихнуло вас ініціювати прийняття такого рішення?

Ну, а ви вважаєте, що нормально, що ми вже більше ніж рік воюємо з країною, і це нам не заважає у неї купляти газ, електроенергію – та взагалі все, товари широкого вжитку? Тобто, фактично, ми останній рік підтримуємо агресора, скуповуючи його товари, допомагаючи виробляти ці товари на їх території і продавати їх потім нам. Я вважаю, що це не нормально. Тому, відповідно, і рішення таким чином. Хоча, знову ж таки, хочу сказати, що такі рішення має приймати не міська рада, а Верховна Рада.

Тож, якщо вже говорити про заборону реалізації всіх товарів російського походження, то як, на вашу думку, компанія Рівнегаз мала би відділяти російський газ від європейського газу або газу власного видобутку у трубі, щоби містяни не використовували блакитне паливо російського походження?

Я вам скажу, що це дуже тяжко. Справа ж в тому, якщо ми воюємо з країною, то нам треба припинити її підтримувати, припинити в неї купляти той ж самий газ, ту саму електроенергію, які можна і так виробляти…

Тобто, рішення міськради це передбачає – що нам треба якось розділяти газ і принципово не використовувати російський?

Як ви збираєтесь розділяти газ?

Це – ваше рішення. Тобто, ви визнаєте, що його ніяк не можна реалізувати?

Ну, що значить – ніяк не можна реалізувати? Справа в тому, що від всього цього треба просто відмовитись. Рішення звучить про заборону продажу груп товарів російського виробництва.

Але ж, російський газ – це теж товар, який іде з країни-агресора…

В нас тут і електроенергія російська, у нас усе російське. І не зрозуміло, чи то ми воюємо, чи підтримуємо Росію? Суть цього рішення – це просто, так би мовити, декоративне, не то, що навіть декоративне, це просто спроба звернути увагу небайдужої громадськості на те, що якось воно не правильно відбувається на сьогоднішній момент у нас в країні. З одного боку ми воюємо, гинуть наші люди на сході, а, з другого боку, ми нормально торгуємо з тією самою державою-агресором, допомагаючи і розвиваючи її економіку.

Щодо електроенергії. Виходить, ми не можемо вважати електроенергію, вироблену вашою Рівненською АЕС, цілком українською – зважаючи, що паливні стрижні – російського виробництва?

Розумієте, справа не в тому. Справа в тому, що війна іде вже більше року, і за цей рік треба було розробити якісь напрямки, якусь діяльність взагалі проводити, щоб якось зменшувати споживання російських товарів. Крім таких «тяжких» як газ, електроенергія – зрозуміло що, власних не вистачає – а більш простіші товари, наприклад, «снікерси», «баунті», які так само виробляють в Росії і так само завозять досі до нас в Україну…

Тобто, електроенергія, вироблена Рівненською АЕС за допомогою російських стрижнів, українська?

Ну, а Рівненська АЕС знаходиться в Україні?

Рівненьська АЕС використовує російську сировину / voltv.com.ua

 

Так, але ж сировина російська. Чи, може, її слід якось замінити? Ви плануєте це якось реалізувати?

Це питання державотворче. В нас є Верховна Рада, в решті решт, багато урядових установ, які мають чимось займатись. Тобто, я ж кажу, що електроенергія – це складний товар, який насправді потрібен, і насправді потрібне паливо, яке в нас не виробляється. Але є прості речі, ті ж «баунті» і інші батончики.

Але ж ви своїм рішенням заборонили усі товари російського походження без виключень, а не лише батончики. Навіть використання російської сировини – це вже, так би мовити, не повна заборона виходить.

Я – не президент України (голос стає нервовим, - УНІАН). Я не знаю, що ми взагалі закупаємо в Росії, я знаю, що це просто не правильно. З огляду на те, що це не правильно, ми, Рівненська міська рада, підготували рішення, і ми його прийняли. Є сумніви стосовно духовності даного рішення, тому що ми, Рівненська міська рада, явно більш перевищили свої повноваження на заборону товарів. А, з другого боку, це просто декларативне рішення, ми показали свій протест. Тому що не може так бути, що, з одного боку, в нас гинуть люди, наші, українці, а, з другого боку, ми самі купуємо в Росії і продовжуємо далі підтримувати російський ринок. Якщо ви вважаєте, що це правильно, то що ж тоді я можу сказати.

То навіщо ви приймали рішення? Ви вирішили зробити піар на проблемі чи збираєтесь цей проект якось реалізовувати?

Перше – звернути увагу на це. Тому що не може так бути. Теж саме, якби у 41-му році, Радянський Союз, воюючи з Німеччиною, купував би там електроенергію, вугілля чи ще що-небудь. (Від УНІАН: насправді, як не дивно, Радянський Союз протягом перших місяців війни, вже після нападу Німеччини – продовжував отримувати деякі німецькі товари за довоєнними контрактами).

Чи готові на вашу думку, українські підприємці, які, наприклад, займаються реалізацією побутової хімії російського виробництва, повністю замінити свій товар? На який саме? Український чи європейський?

Взагалі ми живемо в такий час, коли для наших підприємців, а вони є, взагалі є чудова можливість, щоб створювати власний ринок і розвивати власне виробництво. Тому що те, що ми будемо завозити, воно буде коштувати значно дорожче, тому що воно залежить від долара. Зараз ідеальна ситуація для того, щоб український виробник розвивався, тут треба зараз робити виробничі потужності і робити ту саму хімію. Вона не настільки складна, як ядерна зброя. Виробництво можна налагодити.

У Рівному підприємці вже якось реалізують цю ідею? Вони вже заміняють товари російського виробництва?

Ну, деякі підприємці вже почали знімати з полок російські товари…

Але чим їх замінюють? Наскільки це може вдарити по кишені споживачу таких товарів? Наприклад, ті ж європейські товари значно дорожчі.

Як я вже говорив, треба розвивати національного виробника…

Але ж для того, щоб налагодити підприємства національного виробника, потрібен час. Людям же треба чимось користуватись вже зараз.

Ну, правильно, але ж треба колись почати. Анексія Криму відбулася рік тому, за цей рік абсолютно нічого не зробили. Тобто, це треба колись починати. Хай через рік, але хай хоч зараз воно якось почнеться.

Чи, взагалі, проводились якісь економічні розрахунки реалізації цього рішення, був аналіз потреб у інвестиціях для імпортозаміщення російських товарів?

Я думаю, що ніхто їх не проводив…

А чому? Ваше рішення міськради, за законом і Конституцією, треба реалізувати, виконувати, а для того, щоб від виконання рішення не стався колапс, треба спочатку все продумати. Хіба ні? Чи оте ваше рішення взагалі не збирається ніхто реалізовувати?

Ну, чому ніхто не збирається. Є багато громадських організацій та свідомих громадян, які теж вважають, що це не правильно (купувати російське, – УНІАН). От ви мені ставите питання про економіку, про ще щось… Я як депутат міської ради можу сказати одне: ми прийняли рішення, я його подав, щоб заборонити торгівлю товарами російського походження. Зрозуміло, це не означає, що тут одразу взяли і все заборонили (текс рішення як раз саме це і означає, - УНІАН). В будь-якому випадку це рішення ще буде проходити експертизу, прокуратура ще буде, скоріше за все, подавати протест… Це досить тривала процедура, але це ніби «дзвіночок» для підприємців, які наживаються фактично на тому, що торгують російським. Це «дзвіночок» для того, що треба або переходити на альтернативні товари, або розвивати своє виробництво.

Рік тому у Рівному ухвалили рішення про маркування російських товарів / Фото УНІАН

То, все ж, ви збираєтесь проводити якісь економічні розрахунки? Коли і як це буде відбуватися?

Я – депутат рівненської міської ради, подзвоніть в економічний відділ і там вам скажуть, коли будуть розрахунки. Реалізація даного рішення  покладена на Управління торгівлі.

Відомо, що у багатьох містах вже давно діє бойкот російських товарів, але це справа добровільна. Чому міськрада Рівного пішла шляхом введення прямої заборони?

Тут теж давно було добровільно... Рік тому ми прийняли рішення про маркування російських товарів.

Але тепер, як я розумію, нове рішення передбачає заборону для підприємців навіть виставляти на полички російські товари, чи не так? Розкажіть, яким чином ваше Управління торгівлі – чи яка іще інстанція – буде контролювати виконання цього рішення?

Рішенням передбачена інстанція, яка буде займатися контролюванням і виконанням цього рішення. У даному випадку, це управління торгівлі і його керівник – пан Остапенко… (Ігор Остапенко – керівник управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, – УНІАН).

Як скоро ми зможемо у Рівному побачити результати виконання цього рішення?

Приїжджайте і побачите. Вже зараз деякі магазині знімають товари, деякі не знімають, ну, таке.

***

Редакція УНІАН схвалює намагання скоротити вжиток російської продукції. Однак, ухвалення місцевою владою рішень, які не можуть бути виконані, навряд чи є корисною практикою для країни, і свідчить про певну безвідповідальність авторів. Подібні декларативні правові акти, прийняті уповноваженими особами з усвідомленням подальшого повного або часткового невиконання офіційних рішень, на нашу думку, радше, шкодитимуть авторитету місцевої влади. На тлі задекларованих парламентом і президентом намірів щодо Конституційної реформи, де передбачена децентралізація влади і передача повноважень із Києва на місця – це є вкрай контпродуктивним.

Заборонити не можна імпортувати

Загалом, глобальні торговельні обмеження на кшталт повної заборони товарів походженням із країни-найбільшого торговельного партнера (принаймні, донедавна), потребують кропіткої роботи економістів та чиновників.

Введення такого рівня санкцій вимагає тривалої ретельної підготовки: наприклад, накопичення запасів певних одиниць імпорту, які важко замінити (у випадку з Росією це не лише газ, а і, наприклад, запчастини для автомобілів російського і радянського виробництва, деякі комплектуючі для літакобудування та багато іншого), пошуку альтернативних постачальників продукції критичного імпорту (наприклад, ядерне паливо для українських АЕС, які наразі завантажені російськими ТВЕЛами, можуть виробляти у Сполучених Штатах Америки – але для того, щоб промисловість США могла задовольнити потреби НАК «Енергоатом», потрібен не один місяць, відповідні інвестиції і контракти), реалізації проектів із газового реверсу з ЄС і інших масштабних речей.

Зрозуміло, що настільки глобальні виклики – це не компетенція окремо взятої міської ради. І інше питання – чи взагалі центральна влада України – уряд, парламент та президент – напрацьовують відповідні рішення і проводять таку роботу.

І це питання є критичним для держави, навіть не з міркувань завдання шкоди російській економіці, а просто з очевидних вимог національної безпеки. Кричущий приклад: перед початком опалювального сезону минулого року українська влада заходилась шукати альтернативу українському вугіллю із окупованого терористами Донбасу, оскільки, за умов кабальних контрактів із Газпромом та при наявності побоювань щодо безперебійності газопостачання з РФ до України, саме вугілля було єдиною реальною альтернативою російському метану. Тоді довелось закуповувати вугілля з Південно-Африканської Республіки, якість якого не відповідала вимогам української енергетики. Восени 2014-го лунали думки про те, що вітчизняним ТЕЦ та ТЕС згодилося б (за ціною і якістю) австралійське вугілля – але, через географічну віддаленість Австралії, доставка палива з Зеленого Континенту прийшлася б вже на кінець опалювального сезону – весну-2015. Власне, до початку нового опалювального сезону час в України є – але ми, поки що, не чуємо жодних звісток від Міненерго з цього приводу. Складається враження, що влада вчергове покладається на «якось воно буде» або плекає надію вирішити проблеми окупації російського-терористичними угрупуваннями частин Донецької та луганської областей найближчими тижнями (саме тижнями – бо ж навіть за умов швидкої перемоги України на Сході потрібні місяці на відновлення транспортної інфраструктури та деяких шахт задля того, щоб вугілля можна було доправити до об’єктів генерації).

Найближчим часом УНІАН опублікує докладне дослідження теми заміщення критичного імпорту російського походження Україною, ґрунтуючись на відповідях кількох міністерств та державних корпорації на наші офіційні запити.

Олена Пащенко, Микола Черкасів

УНІАН в Google News