Парламенту України потрібен стовп ганьби та покаяння. Це стало зрозуміло на другий день після вечірнього буйства у вигляді голосування за закон про реструктуризацію валютних кредитів (1558-1), який зобов'язує банки реструктуризувати усі споживчі кредити, отримані для придбання будь-якого майна, без обмеження суми заборгованості, та за курсом на дату укладання такого договору. Тобто, в основному, йдеться про курс 5,05 грн за долар…
Взагалі вся ця історія є досить дивною. Закон ухвалювався з такими порушеннями, що складається враження, що все це робилося спеціально для компрометування парламенту і народних депутатів. Розгляд закону, точніше, голосування, розпочалося після 21 години, а за попереднім рішенням Рада в той день мала працювати тільки до дев’ятої вечора. Тобто, засідання не було продовжено, тому все, по суті, відбувалося поза рамками пленарного дня.
Також цікаво, що депутат проурядової фракції Поляков закликав голосувати за закон, який «фракція «Народний фронт» розробляла», над яким «працювала, і всі ми разом голосували в комітеті». І, в результаті, із 81 депутата цієї фракції 51 проголосував «за». А вже наступного дня депутат з «Народного фронту» Андрій Тетерук став співавтором проекту постанови про відміну голосування за скандальний закон. Більше того, він переконував, що умовляв депутатів не голосувати і що у нього складалося враження, що на депутатів в той пізній вечір вже впливали вечірні сутінки…
Певно, сутінки вплинули і на спікера. Володимир Гройсман, у своєму репертуарі, з бухти-барахти спочатку ставить на голосування в другому читанні і в цілому, законопроект №1558-1, однак він не набирає необхідної кількості голосів - 225 при необхідних 226. Оригінальність ситуації в тому, що цей документ у другому читанні ухвалений ще 21 травня 227 голосами (!). І тоді його, без якихось видимих причин, відправили на третє читання… Раптом спікер усвідомлює інформацію про трете читання і знову ставить документ на голосування «в третьому читанні і в цілому». Результат - 229. Завіса. Закриття засідання.
Всьому цьому передували розборки в середині коаліції. «Самопоміч» і фракція Радикальної партії намагалися продемонструвати свою значущість і примусити з собою рахуватися. То вони гордо покидали зал, то поверталися в нього, щоб проголосувати «за народ», мовляв, допомогти людям з виплатою кредитів. Не виключений варіант, що це була свідома дискредитація перед місцевими виборами парламенту в цілому, і політичних сил, зокрема. Кому вона вигідна? Дехто пояснює це бажанням зірвати голосування за закон про місцеві вибори, дехто розказує, що таким чином хочуть вибити «менші» партії з самостійної боротьби, шляхом залучення до свого блоку.
Як би там не було, наступного дня, у другому акті, були ті самі учасники спектаклю. Одні переконували, що треба було голосувати, бо то «за людей», інші, після «намилювання ший», зрозуміли, що то вони даремно вв’язалися в цю дивну історію… Ще не бачила, щоб стільки депутатів після «гарячих» розмов, з так би мовити, впливовими людьми, одночасно починали визнавати, що вони трохи глухуваті, трохи тупуваті та схильні до прийняття неочікуваних навіть для себе рішень.
Після скандалу на фракції, Юрій Луценко заявляє про відставку з посади голови фракції БПП. Принаймні, про це повідомляє його прес-секретар Лариса Сарган, а самого Луценка в п’ятницю в сесійній залі немає. Журналісти постирали взуття, розшукуючи його в кулуарах, однак знайшли тільки першого заступника голови фракції Ігоря Кононенка, котрий назвав заяву Луценка емоційною, бо «вчора був дуже важкий день» і почав переконувати, що той залишиться керівником фракції…
Цікава і історія по відкликання голосів, в якій засвітилися, 8 депутатів, серед яких із фракції партії «Блок Петра Порошенка»: Олександр Черненко та Олег Мусій, а також Ігор Луценко з «Батьківщини», яка, до речі, й була одним з ініціаторів ухвалення даного закону. Виглядало це як акт покаяння, не більше. Бо жодних юридичних перспектив не має.
Адже в законодавстві не прописано процедури відкликання голосів. Це як і в ситуації, коли ти женився, поставив штамп в паспорті, а потім зрозумів, що не твоє, то хоч волосся на собі рви, але без штампу про розлучення, ти все одно сімейна людина. Тому, навіть якщо 229 народних депутатів, котрі за закон голосували, покаються і відкличуть голоси, це не матиме жодної юридичної сили.
Вихід з ситуації є - переголосування закону №1558-1 про реструктуризацію валютних кредитів. Принаймні, в пропрезидентській фракції на цьому наполягають. Водночас, депутати від БПП додають, що в разі, якщо закон все ж піде на підпис президенту, можна спрогнозувати, що він його заветує. Більше того, вето президента очікують і інші політичні сили… А спікер, який, до речі, голосував «за» законопроект, вирішив на наступному тижні ініціювати збори членів коаліції, щоб обговорити проблеми в ній. Мовляв, в коаліції не місце іграм «один хороший, усі погані» чи «усі добрі, хтось один поганий».
Тим часом, ситуація в людей, котрі брали кредити, є різною. Їм потрібна допомога в плані нормального вирішення питання, при якому банк приглушить свої апетити і стане на шлях вирішення питання. І це вирішення буде прийнятне для двох сторін. Але це точно не шлях повернення кредиту по курсу 5 гривень за долар. Це не є прийнятним ні з фінансової, ні з моральної точки зору, особливо щодо тих, хто віддав кредити на нових умовах. Втім, вечір четверга у Верховній Раді був схожий не на вирішення проблем українців, а на групове втрачання здорового глузду і зашкалювання піару понад будь-які норми. Було враження, що якби в той день поставили питання, щоб забезпечити кожного українця мільйоном, а кожній жінці дати по чоловікові, а чоловікові – по жінці, то за це б також дружньо проголосували. Дуже схоже на фальстарт, коли ще виборчий пістолет не вистрілив, але вже учасники перегонів рвонули давати обіцянки. Навіть страшно подумати, чим іще «ощасливлять» до місцевих виборів у жовтні.
Надія Пришляк
