Неприємності для преси в гостях у генерального прокурора

Наприкінці своєї прес-конференції у понеділок, 2 листопада, генеральний прокурор Віктор Шокін, зашарівшись від чергового запитання журналістів, люб’язно посміхнувся і сказав, що буде радий бачити всіх наступного разу. Може, дійсно, людина була б рада нас побачити. Але сьогодні, 3 листопада, бенефіс був у головного військового прокурора Анатолія Матіоса та просто прокурора Владіслава Куценка, відомого останніми днями, завдяки виходам до преси по темі “широкомасштабної спецоперації” у Дніпропетровську.

Запросили ж сьогодні журналістів на екстрений брифінг в ГПУ після того, як хтось напередодні організував стрілянину по кабінету їхнього шефа – генпрокурора. Та зараз не про те, що нам розповідали з приводу цієї події. Питання - про ставлення до журналістів.

Збирали всіх у холі, аби потім відвести до кабінету Шокіна і наглядно продемонструвати представникам ЗМІ сліди на шибках від вчорашньої стрілянини. На той час у кабінеті на журналістві вже чекали Куценко та Матіос.

Я, та ще сім журналістів з інших видань та телеканалів, зайшли до ліфту, дістались потрібного поверху, але… кабінка не відчинилась. Застрягли! За кілька хвилин, вдалось повідомити прес-службі, що ми знаходимось у лещатах ліфтового монстра, який зовсім не схожий на той, котрий у під’їздах звичайних багатоповерхівок. Він – з мажорних буде. Втім, на спецоперацію з визволення журналістів знадобилось більше 30 хвилин. Певно, якби покликали “альфівців”, все пройшло б хуткіше…

Нас хутко провели до кабінету, дали, буквально, пару хвилин для того, щоб підготувати технічні пристрої для запису. Протягом цих хвилин, прокурори панічно запитували, чи можемо вже, врешті, починати. Виглядало це так, немов би то була наша провина, що ми застрягли у їх модному ліфті!Але людяності не вистачало і без того. На виході у бранців ліфту ніхто навіть не поцікавився, чи не стало комусь зле у тій реальній задусі, не запропонували і ковтка води. Хоча, думаю, це було би логічним зробити в такій ситуації. Особисто я почувала себе дуже недобре. Тим не менш…

Оскільки народу зібралось дуже багато (адже крім самих спікерів і журналістів до кабінету шефа ГПУ набилося ще різного прокурорського люду), я вирішила стати так, щоб не заважати операторам і камерам - просто перейти на іншу сторону журналістського ланцюга. Та на моєму шляху одразу постав двометровий “воїн”. Він доволі грубо почав “захищати” від мене територію, аргументуючи, що, мовляв, я не у себе в дома і не маю права стояти там, де мені зручно. Але ж я не переходила “межі допустимого”: не чіпала нічого руками, не намагалася кудись сісти (хоча після “пригоди” у ліфті було б і непогано), не посягала на інтер’єр кімнати… Проте, в охоронця з цього приводу були, мабуть, якісь особливі думки - за що, певно, він і штовхнув мене обома руками у спину!

Та “найкумедніше” почалось пізніше. Матіос розповів нам подробиці нічної стрілянини, а потім, коли журналісти стали задавати питання, почався хаос. Бо на жодне питання спікер не відповів, сказавши, що зробить то пізніше. Натомість, разом з Куценко почав вишиковувати камери у чергу, та по кілька підводили їх до вікна, демонструючи наслідки стрілянини, і щось там вже біля вікна коментувати. Кілька разів від колег пролунало прохання відповісти на запитання не тільки для обраних камер (тим паче, питань, які виникли у зв’язку з останніми подіями, було немало), а вже потім проводити демонстрацію. Але прокурори в один голос казали, що мало часу і продовжували нав’язувати пресі свій формат “роботи”.

Після того, як остання камера відзняла все, що показували, Куценко раптово заявив журналістам, що зараз на першому поверсі розпочинається брифінг слідчого по справі Генадія Корбана, і ми маємо скоренько туди бігти, аби встигнути. У свою чергу Матіос швиденько відкланявся, сказавши, що “поспішає”, тому відповісти на запитання преси  ладен, але лише по дорозі. Та й то не всім, а лише кільком журналістам!

Ситуація досить неприємна, зважаючи, що представники прокуратури самі запросили широкий пул преси на брифінг у зв’язку з резонансними подіями, але, замість того, щоб відповісти на конкретні запитання по темі, воліли скоріше втекти з корабля. Журналісти ж мусили бігти вниз на іншу подію.

Вже на першому поверсі мене особисто потішила поведінка прокурора, котрий останнім часом уповноважений коментувати “масштабну спецоперацію”. Після того як начальник слідчого управління розповів нам про нові обставини затримання Корбана, Куценко перейняв естафету і, вже вкотре за чотири дні, знову почав переказувати для представників ЗМІ цю “бородату історію” із самого початку. На прохання журналістів дати чіткі відповіді на конкретні запитання щодо нових обставин, почав розмахувати руками, червоніти, злитися, переходити на підвищені тони, а потім… розвернувся спиною до камер і, демонструючи величезну образу, мовчки полишив ошелешену своєю поведінкою пресу…

Всі ці події одного дня формують своєрідне ставлення до окремих працівників правоохоронних органів і до прокуратури у цілому. Хлопці, може, наступного разу, не запрошуйте пресу “у гості” задля повторення одних і тих же “бородатих історій”, не відповідаючи на питання. Не запрошуйте, аби не довелось диктувати: де і як нам стояти чи сидіти, чи можна взагалі задати питання, чи ні, слухати журналістам спікерів “тут”, чи бігти “туди”, а потім ще й вичитувати представників “четвертої влади” та розповідати нам про упереджені ЗМІ. І, наостанок, на нас же й ображатися!

Просто, якщо хочете уникнути спілкування з журналістами і незручних питань, записуйте собі свої послання на камери і виставляйте у себе на офіційному сайті. А тоді – переглядайте, милуйтеся, отримуйте задоволення. Певно, так вам буде комфортніше. Принаймні, не буде на кого підвищувати голос, панікувати від неочікуваних питань і, втрачаючи рівновагу, зриватись на агресію до людей, що просто виконують свою роботу.

Бо, наразі, нам самим за вас ніяково.

Наталія Мельник