Неділя,
25 вересня 2016

Наші спільноти

Думка59 "відтінків" корупції

Відповідно до Індексу сприйняття корупції Transparency International, у 2015 році Україна покращила свій результат лише на 1 бал (з 26 до 27). І хоча ми й перейшли з 142 на 130 позицію, це пов’язано, переважно, зі зменшенням кількості країн оцінювання.

З часу повалення режиму Януковича вже пройшло майже два роки. За цей період докорінно оновлено антикорупційне законодавство, створено агентство з питань запобігання корупції, антикорупційні бюро та прокуратуру. Ліквідовано міліцію і винайдено Національну поліцію. Проведено Міжнародну антикорупційну конференцію, Антикорупційний форум, відбулись засідання Національної ради з питань антикорупційної політики тощо. Вперше в історії незалежної України затримали звинувачених у корупції під час засідання Уряду. У ЗМІ часто лунає інформація про гучні затримання корупціонерів, не зважаючи на посади та погони.

Упродовж 2015 року правоохоронними органами держави до суду направлено 2147 (у 2014 році – 2424) протоколів про адміністративні корупційні правопорушення

Усі ці заходи посилюють віру пересічного українця в те, що антикорупційна діяльність є ефективною. Отже, спробуємо з’ясувати, чому наші здобутки гідно не оцінені міжнародною експертною спільнотою?

Оскільки в Україні не існує жодної офіційної методології визначення рівня корупції, проаналізуємо Звіти про стан протидії корупції за 2015 та 2014 роки, розміщені на офіційному веб-сайті МВС України. Ці дані спрямовані на створення єдиної системи та методики обліку адміністративних та кримінальних корупційних правопорушень. Вони дозволяють визначити ефективність протидії корупції правоохоронною та судовою системою.

Упродовж 2015 року правоохоронними органами держави до суду направлено 2147 (у 2014 році – 2424) протоколів про адміністративні корупційні правопорушення. Судами прийнято рішення по 2066 (2304) із них і притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу 1720 (1914) осіб.

Одним з ефективних засобів антикорупційної діяльності є звільнення корупціонерів з посад щонайменше на рік після притягнення до відповідальності. Саме для цього створено Єдиний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, проводиться спецперевірка кандидатів на держслужбу. Водночас, кількість осіб притягнутих до відповідальності за корупційні діяння навіть близько не відповідає кількості осіб, звільнених з посад, що свідчить про свідоме ігнорування суддями та керівниками держорганів цього механізму.

З числа притягнутих судами до відповідальності за адміністративні корупційні правопорушення звільнено із займаних посад лише 108 осіб, тобто лише 6,2 % (273, або 14 % у 2014 році).

Річ у тім, що у 2014 році парламент виключив норму, яка визначала, що притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення є підставою припинення державної служби. Цей механізм передбачав звільнення у триденний строк з дня отримання органом, в якому працює держслужбовець, копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили. На сьогодні, якщо судом не встановлені обмеження щодо позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, чиновник може і надалі продовжити «працювати на державу», яка наділила його владними повноваженнями, отже і можливістю здійснювати корупційні діяння.

Законодавчо не врегульованим також залишається питання звільнення корупціонерів з виборних посад. Так, не звільненими за минулий рік залишилися 83 особи (у 2014 – 137).

В процесі розслідування встановлено 1956 (1713) осіб, які вчинили корупційні правопорушення, із них 277 (262) державних службовців

До адміністративної відповідальності притягнуто: 129 (195) держслужбовців, 318 (188) посадових осіб органів місцевого самоврядування, 1 (0) працівник прокуратури і жодного професійного судді чи співробітника СБУ (у 2014 – по одному). Оскільки найбільшу кількість осіб, притягнутих до адмінвідповідальності, складають депутати сільських, селищних, міських та районних рад 649 (715), складається враження, що найбільша корупція в Україні зосереджена на місцевому рівні.

За 2015 рік правоохоронними органами направлено до суду з обвинувальним актом 2441 (у 2014 році – 2381) кримінальне корупційне правопорушення. Більше половини із них – тяжкі, особливо тяжкі чи вчинені у складі організованих груп і злочинних організацій.

В процесі розслідування встановлено 1956 (1713) осіб, які вчинили корупційні правопорушення, із них 277 (262) державних службовців, 142 (152) посадові особи місцевого самоврядування, 203 (157) службові особи органів внутрішніх справ, 10 (17) суддів, 15 (2) працівника прокуратури, 8 (3) співробітника СБУ тощо.

Найбільш поширеним корупційним правопорушенням, є прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (стаття 368 КК), тобто одержання хабара. Це правопорушення вчинили 42 % (44 %), від загальної кількості осіб.

Спершу, може скластися думка, що майже 2 тисячі корупціонерів - це не так вже і мало. Однак перелік осіб, на який поширюється Закон «Про запобігання корупції», або суб’єктів відповідальності за орієнтованими підрахунками, складає близько 2,9 млн осіб.

Утім, найцікавіше – це результати «судової репресії». Усього засуджено 755 (788) осіб. Із них 40 % (54%) звільнено від покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку. Тобто, не вчиняй нового злочину і виконуй покладені обов'язки. Внаслідок акту амністії було звільнено 30 (60) та 7 (12) осіб було виправдано.

Перелік осіб, на який поширюється Закон «Про запобігання корупції», або суб’єктів відповідальності за орієнтованими підрахунками, складає близько 2,9 млн осіб

Популярною мірою покарання для вітчизняних корупціонерів є штраф, який застосовано до 333 (227) осіб. Можливо, мова йде про ще не відомий у юриспруденції принцип: «попався – поділись з державою». Своєю наполегливою працею у виправних центрах відкритого типу повинні спокутувати свою вину 10 (16) корупціонерів, до яких застосовано обмеження волі. До арешту засуджено 6 (3) особи. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додатковий вид покарання застосовано до 475 (552), а конфіскація до 54 (35) осіб.

Позбавлення волі на певний строк застосовано до 59 (35) осіб, тобто саме стільки осіб було направлено до буцегарні. Це складає 0,07 % (0,04 %) від загальної кількості засуджених осіб, що є, приблизно, 0,00002 % від загальної кількості суб’єктів відповідальності за корупцію.

Таким чином, фактична бездіяльність вітчизняної правоохоронної та судової системи є живильним ґрунтом української корупції, оскільки ймовірність, що корупціонер в Україні може потрапити до в’язниці, майже однакова ймовірності виграти в лотерею, не купуючи лотерейного квитка.

Віктор Соловйов, антикорупційний експерт

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Читайте також

Новини політики

loading...

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку