Субота,
01 жовтня 2016

Наші спільноти

ДумкаГоловна таємниця Російського МЗС

Років двадцять тому я думав, що МЗС Росії на Смоленській площі – це якийсь дипломатичний Олімп, де живуть якщо не напівбоги, то вже люди з надзвичайними розумовими здібностями.

Але час минав, чари розвіювалися, оголюючи дуже непривабливу дійсність, а захоплення змінювалося розчаруванням. І ось, нарешті настав той момент, коли могутня і неприступна висотка, що населена надлюдьми, МЗС перетворився на банальну і обшарпану сталінку з брудними під'їздами, в яких стоїть важкий запах котячої сечі.

Російська дипломатія, котра після радянського періоду повернула було собі колишній авторитет, знову скотилася до рівня вуличної лайки

Цей момент прийшов тоді, коли я став регулярно бувати на засіданнях Ради Безпеки ООН, присвячених Україні. Виступи російського представника Віталія Чуркіна шокували мене одразу ж - вперте небажання слухати і чути, радянські пропагандистські штампи, і печерна риторика ніяк не пов'язувались із зовнішністю солідного сивочолого дипломата.

Я тривалий час не міг зрозуміти - як російська дипломатія, котра після радянського періоду повернула було собі колишній авторитет, знову скотилася до рівня вуличної лайки.

Не міг зрозуміти рівно до того моменту, коли у МЗС РФ почала працювати Марія Захарова. Перший «вихід в люди» Захарова розпочала тоді, коли вона ще була заступником директора Департаменту інформації і друку МЗС Росії, тоді вона написала замітку «Секрети дипломатичного дайвінгу». Це було рівно рік тому.

Під багатообіцяючою назвою, на мій превеликий жаль, переховувався банальний пасквіль на Постійного Представника України в ООН Юрія Сергєєва (2007-2015), а точніше на один з його виступів на засіданні Ради Безпеки.

Опус розпочинається абсолютно недипломатично: «На состоявшемся 17 февраля (2015 року - прим. А.В.) заседании Совета Безопасности ООН Постпред Украины Сергеев, видимо, впав в отчаяние от обилия мыслей, которые сразу не получилось выразить на английском, перешел на русский и трагически изрек: "Не вмешивайтесь в наши дела"».

Є очевидним, що пані Захаровій не знайомий навіть елементарний дипломатичний етикет.

Імовірно, бажаючи принизити Сергєєва, пані Захарова придумала оборот: «впав в отчаяние от обилия мыслей, которые сразу не получилось выразить на английском». Посол Сергєєв (який, до речі, завжди, на відміну від пана Чуркіна, виступає англійською), звертався тоді безпосередньо до свого російського колеги. Тому і зробив це на зрозумілій йому мові - російській. Є очевидним, що пані Захаровій не знайомий навіть елементарний дипломатичний етикет.

Далі Захарова пише, звертаючись до Сергєєва: «Господин Сергеев, когда бойню в Вашей стране, вызванную политическим коллапсом государственности, обсуждают в нормандском, женевском, минском форматах, в рамках Контактной группы, на заседаниях, СБ и ГА ООН, на площадках ОБСЕ, ЕС, ПАСЕ, НАТО, ШОС, РИК и т.д., то поздно просить “не вмешиваться в ваши дела”. Весь мир уже вмешался.»

Пам'ятаю, на цьому ж засіданні (я у той момент сидів у секторі для журналістів), Посол США в ООН Саманта Пауер сказала, звертаючись до членів Ради Безпеки: «Ми звикли жити в світі, котрий перевернутий догори дригом – Росія говорить про мир і розпалює конфлікт. Росія підписує домовленості і робить все, щоб їх не дотримуватися. Росія каже про суверенітет а потім веде себе так, ніби кордонів її сусідів не існує».

І тоді, ще рік тому, я подумав: «щось надприродне і нез'ясовне затикає вуха людям, які працюють у висотці Смоленської площі. Вони не бажають чути, що бійня, яка відбувається на сході України відбувається виключно через те, що Росія підтримує бойовиків, постачає їм зброю, цинічно називаючи терористів "шахтарями і трактористами”».

Так ось - пан Сергєєв тоді був абсолютно правий - не втручайтеся. Відкличте «відпускників» і «заблукавших». 

І це не мої домисли. Про це відкрито говорять члени Ради Безпеки ООН, в ОБСЄ, ЄС, ПАРЄ, НАТО і інших майданчиках, які перераховує Захарова. Кадрові військові з усіх кінців Росії і, на мій превеликий сором, навіть з моєї рідної Бурят-Монголії, без особливого сорому розміщують фото і відео з території України. Мої безмозкі земляки з Бурят-Монголії викликали політичний колапс української державності? О, давайте поговоримо про це!

Так ось - пан Сергєєв тоді був абсолютно правий - не втручайтеся. Відкличте «відпускників» і «заблукавших». Поховайте по-людськи своїх марно загиблих «добровольців», подбайте про їх сім'ї. І не втручайтеся!

Але Захаровій, вочевидь, не дають спокою мрії про власне кар'єрне зростання, тому вона щедро роздає поради дипломатам, котрі набагато вище її за рангом: «Эти золотые слова, господин Сергеев, надо было произносить с этого же теплого места, которое Вы бессменно занимаете, судя по данным сайта Постпредства Украины при ООН, лет восемь, год назад, когда под одобрительные аплодисменты “мировой общественности” к Вам в страну был направлен очередной дипломатический десант для незаконной смены законной власти.»

Пані Захарова котра має уявлення про Революцію Гідності рівно стільки, як і про саму гідність - тобто дуже приблизне, намагається надати визначення Майдану, як «дипломатичний десант для незаконної зміни влади». Що ж, я не здивований - це вельми поширений стереотип в Росії, де рівень громадянських свобод і законності зведений до мінімуму, а корупція і тотальне злодійство - до максимуму.

Мені цікаво, чому будь-який пересічний чиновник, який сидить в похмурому хмарочосі, на Смоленці знає, як керувати Україною, краще за самих українців? Чому люди, які бачили Україну тільки на картинках по телевізору, з видом експерта говорять про «український фашизм»? 

"Вот тогда Вам и Вашим коллегам, работающим за рубежом, надо было громко, чётко и не на русском, а на английском, французском, немецком, польском и шведском заявить: "Не вмешивайтесь в наши дела" - продовжує Захарова.

Мені цікаво, чому будь-який пересічний чиновник, який сидить в похмурому хмарочосі, на Смоленці знає, як керувати Україною, краще за самих українців? Чому люди, які бачили Україну тільки на картинках по телевізору, з видом експерта говорять про «український фашизм»? Чому говорять про буцімто розпалювання ксенофобії в країні, де спікер Парламенту носить прізвище Гройсман? Чому будь-який росіянин що чув про зомбоящіку про «українських нацистів», не хоче помічати «російські марші» і величезну кількість злочинів на ґрунті расової та національної нетерпимості в Росії? Чому? Дуже багато питань без відповідей.

Але повернемося до опусу пані Захарової: «Что лично Вы заявили в декабре 2013 - феврале 2014, когда в результате силового захвата власти и под гарантии глав внешнеполитических ведомств ряда европейских стран Президента Украины сместили с выборной должности, а в зданиях государственных учреждений Украины круглосуточно находились западные дипломаты? А знаете, что Вы заявили международному сообществу в те драматические дни? Не знаете? Не помните? И правильно. Потому что Вы ничего не заявили.»

Дуже похвально, що Марія Захарова вміє користуватися Інтернетом. Хоча б і у варіанті, що урізаний Роскомнадзором. Пані Захарова, клацнувши мишкою, знайшла виступ Юрія Сергєєва на пленарному засіданні 69-х Генасамблеї, яка була присвячена проблемам Світового океану. Але якби вона пошукала старанніше, вона б побачила, що Сергєєв неодноразово і один з перших дипломатів почав коментувати події на Майдані. А в моєму включенні в ТСН на каналі 1+1 він одним з перших назвав Росію агресором.

Знаєте, жаба думає, що весь світ - це одне велике болото. Миша думає, що найзатишніше і безпечне місце - це її нора. Ось і пані Захарова думає, що комп'ютер з доступом в інтернет зможе замінити їй професіоналізм, здатність до аналізу і об’єктивність.

Весь фокус у тому, що я, нарешті, зрозумів – у висотці на Смоленській площі працюють не напівбоги, не люди з надможливостями, що вони – аж ніяк не генії, і навіть – не професіонали.

Тільки детально розглянув опус Захарової, який вона розмістила в своєму блозі на сайті радіостанції «Ехо Москви», я раптом зрозумів, ЧОМУ за двадцять років, моя повага до російського зовнішньополітичного відомства розсипалася, як картковий будиночок.

Весь фокус у тому, що я, нарешті, зрозумів – у висотці на Смоленській площі працюють не напівбоги, не люди з надможливостями, що вони – аж ніяк не генії, і навіть – не професіонали.

У цій обшарпаній сталінці працюють досить пересічні та посередні чиновники, які також затуркані пропагандою, яку, за іронією долі, вони самі ж і виробляють.

Коло замкнулося.

P.S. Невдовзі після публікації цього опусу Захарова була призначена на посаду Директора Департаменту інформації і друку МЗС Росії, і обіймає цю посаду і по сьогодні.

Андрій Васильєв, Нью-Йорк

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Читайте також

Новини політики

loading...

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку