Про це повідомляє прес-служба відомства.
Підкреслюється, що Мінкультури України вкрай обурене фактом знищення в Оренбурзі будинку, в якому під час свого заслання перебував Тарас Шевченко.
«Відсутність належної реакції з боку офіційної влади РФ на цей безпрецедентний акт вандалізму, а по суті, згода на порушення як міжнародних норм, так і внутрішнього законодавства Росії, свідчить про продовження політики агресивного ставлення до історії та культури українського народу та прав українців як найбільшої національної меншини, що проживає на території Російської Федерації», - підкреслюється у заяві.
Як наголосили в Мінкульті, знесений будинок мав не лише унікальне меморіальне значення через пов’язаність із Шевченком як постаттю світового значення, 200-річчя якого нещодавно відзначалося на найвищому міжнародному рівні (на Генеральній конференції 37-ї сесії ЮНЕСКО ювілей включено до Календаря пам’ятних дат 2014-2015 років), але й, відповідно до закону РФ «Про охорону об’єктів культурної спадщини (пам’яток історії та культури) народів Російської Федерації», будинок має статус пам’ятки історії федерального значення.
Зокрема, як підкреслюють у відомстві, в цьому випадку грубо порушено положення Декларації ЮНЕСКО щодо навмисного знищення культурної спадщини», прийнятої на 32-й сесії у 2003 році у Парижі Генеральною конференцією ООН з питань освіти, науки і культури.«Знищення такого важливого об’єкту культурної спадщини заради розміщення на його місці автостоянки комерційного банку яскраво засвідчує демонстративну безвідповідальність російських державних органів по відношенню як до власного законодавства, так і щодо взятих Росією міжнародних зобов’язань», - констатували в міністерства.
До того ж, як зазначає Мінкульт, знищивши будинок, пов'язаний з іменем Шевченка, Росія порушила положення ратифікованої нею Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, яка зобов’язує сторони-підписанти «створити необхідні умови для того, щоб особи, які належать до національних меншин, мали можливість зберігати та розвивати свою культуру, зберігати основні елементи своєї самобутності, зокрема релігію, мову, традиції та культурну спадщину».
На переконання українського міністерства, той факт, що російська влада не вжила жодних заходів для того, аби не допустити знищення пам’ятки, а також те, що цей злочин не розслідувався протягом тривалого часу, є черговим підтвердженням репресивної політики російської влади щодо всього, що пов’язане з історією та культурою українського народу в Росії.
