За останні місяці хто тільки не обіцяв, що президент Петро Порошенко після місяців роздумів і бездіяльності таки внесе на розгляд Верховної Ради нові кандидатури до оновлення складу ЦВК. Відповідно до законодавства України, він зобов’язаний це зробити, бо у 12 із 15 членів комісії термін повноважень закінчився майже два роки тому.

Спочатку на Банковій кивали на парламентські фракції та групи, бо, мовляв, вони мають пропонувати кандидатури президенту, а той, після консультацій, вносить їх на розгляд Верховної Ради. Втім, майже рік тому такі кандидатури були внесені, але президент зробив вигляд, що нічого не відбулося.

Звичайно, нагородження орденом сумнозвісного нинішнього голови ЦВК Михайла Охендовського, який також попадає під ротацію, є одним із проявів тих причин, керуюсь якими глава держави не поспішає зі зміною складу Центрвиборчкому. Адміністрації президента зручно співпрацювати з «підвішеними» людьми, бо є предмет для торгу - імунітет від судових переслідувань в обмін на лояльність до нинішньої влади у виборчому процесі. Тим більше, коли на носі – довибори до Верховної Ради на 7 округах, які призначені на 17 липня. І на Банковій цілком можуть завести пісню про необхідність перенести оновлення Центрвиборчкому, оскільки необхідно завершити виборчий процес.

Відео дня

Для владної команди ці вибори є важливими і в моральному, і в практичному вимірі. З моральним аспектом все зрозуміло: згідно останніх соціологічних опитувань Фонду «Демократичні ініціативи» та Центру Разумкова, «Батьківщина» та «Самопоміч» уже не в спину дихають, а, обігнавши, ідуть попереду БПП і НФ, партій, що складають основу парламентської коаліції.

Що ж до практичного, то тієї-таки коаліції на сьогодні юридично немає, бо у згаданих двох фракціях – БПП та «Народний фронт», які її створили, – налічується не 226, а 223 депутати. Прихід 7 «штиків» дозволив би не прикуповувати «тушки». До речі, на сьогодні серед зареєстрованих кандидатів на проміжних виборах є «родзинка» - народний депутат поточного скликання Єгор Фірсов, який на знак протесту покинув фракцію БПП і був позбавлений депутатських повноважень. Він балотується в окрузі № 206 і має шанс спростувати прислів’я про те, що не можна зайти двічі в одну річку…

Повертаючись до оновлення складу Центрвиборчкому, слід зазначити, що раніше, коли посаду голови Верховної Ради обіймав Володимир Гройсман, він обіцяв внесення Порошенком відповідних кандидатур. Але цього не відбулося. На початку травня вже нинішній керівник парламенту Андрій Парубій (якого таке затягування пройняло настільки, що він зазначив – це створює «негативний фон щодо діяльності влади»), а пізніше – новообраний голова президентської фракції БПП Ігор Гринів, також говорили про таке внесення. Але з Адміністрації президента досі тиша.

Зате взявся за діло перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко, який теж обіцяє відповідне внесення кандидатур президентом і навіть голосування на пленарному тижні 31 травня – 3 червня.

Але, навіть якщо кандидатури будуть внесені, то може виникнути проблема з голосами. Ігнорування інтересів фракцій «Батьківщина», «Самопоміч» та Радикальної партії може призвести до того, що кадрові питання знову будуть голосуватися за підтримки депутатських груп. Що, знову ж таки, заведе ситуацію в глухий кут, бо партійні лідери намагатимуться просунути до ЦВК в обмін на голоси відданих собі людей.

«Оригінальність» ситуації полягала в тому, що спочатку колишні регіонали внесли 6 кандидатур, а потім «раптово» передумали і всі кандидатури відкликали, замінивши їх одним Охендовським.

«Оригінальність» ситуації полягала в тому, що спочатку колишні регіонали внесли 6 кандидатур, а потім «раптово» передумали і всі кандидатури відкликали, замінивши їх одним Охендовським.

Наприклад, фракцією «Батьківщина» внесено кандидатуру нинішнього заступника голови ЦВК Жанни Усенко-Чорної, фракцією «Народного фронту»  - кандидатуру нинішнього заступника голови ЦВК Андрія Магери та «Опозиційним блоком» - кандидатуру Охендовського. «Оригінальність» ситуації полягала в тому, що спочатку колишні регіонали внесли 6 кандидатур, а потім «раптово» передумали і всі кандидатури відкликали, замінивши їх одним Охендовським. Кажуть, цьому передували різного роду домовленості, в тому числі такі, як розплата «за добрі» справи нинішнього голови ЦВК.

Що ж до Мегери, то, як стверджують окремі парламентарі, «Народному фронту» було заявлено, щоб вони відкликали свою кандидатуру. Мотивація була досить пристойна і подана під таким соусом: мовляв, старих членів у оновленій ЦВК не має бути, щоби закрити шлагбаум і перед Магерою та ставленицею «Батьківщини», і перед одіозним Охендовським.

Наразі щодо цього питання ідуть торги. Начебто представники «Народного фронту», під час кулуарних переговорів навіть погодилися зняти кандидатуру Магери. Ця інформація просочилося в ЗМІ, і тоді лідер фракції Максим Бурбак почав заперечувати таку заміну. «Було засідання фракції, на якому ми обговорювали ті питання, які були в ЗМІ висвітлені щодо концепції подачі до складу ЦВК від президента», - розповів він УНІАН.

А на уточнюючі запитання, чи все-таки відбулася заміна кандидатур, у тому числі, Магери, Бурбак відповів: «Ми як внесли  в грудні місяці подання на трьох наших кандидатів, то нічого і не міняли».

Сьогодні дехто намагається переконати, що, мовляв, нехай краще до ЦВК приходять молоді люди, бо вони більш прогресивні і незаангажовані. Я б не була такою категоричною. Іноді молоді люди, які не жили в СРСР і не знають системи морального ламання хребтів такі владоприслужні, що складається враження, ніби весь вільний дух на Соловках загубили…

З цього приводу один мій колега сказав, що жадоба  до грошей та шикарних машин вивітрює романтизм…

Хто сьогодні претендує в оновлену ЦВК? За попереднім аналізом Громадської мережі ОПОРА, у 17 з 24 кандидатур, запропонованих депутатськими фракціями та групами Президенту України, є вища юридична освіта. 8 з них здобули науковий ступінь, а 4 особи мали досвід викладання чи досі викладають у вищих навчальних закладах, 4 потенційних членів ЦВК у різні часи працювали у Комісії. Досвід державної служби мають 10 осіб, натомість, 11 кандидатів були у різні періоди помічниками народних депутатів України або працювали в Апараті Верховної Ради. 2 з 24 потенційних кандидатур до складу нового ЦВК були чи є народними депутатами України (Володимир Ковтунець та Наталя Агафонова).

Крім того, 8 з 24 осіб мали досвід власного балотування на виборах різних рівнів. В ОПОРі зазначають, що у 8 осіб є досвід приватної юридичної практики, а досвід роботи у виборчих комісіях різних рівнів є у 10 кандидатів. Також, за попередніми оцінками, «6 осіб мали досвід  регулярної взаємодії із міжнародними інституціями та проектами, які надавали сприяння реформам в Україні».

Тобто, вибирати владі є з кого. Та головне, щоб йшлося про фахівців, а не про обслуговуючу команду з гаслом: «чого побажаєте».

Надія Пришляк