УНИАН

Про це Савченко сказала власному кореспонденту агентства УНІАН, перебуваючи у Стразбурзі на сесії ПАРЕ.

За словами депутата, коли у 2006 році піднімалося питання вступу України в НАТО, вона була проти. «Тоді я була проти, тому що вважала, що Україна, якщо вступає в партнерство, повинна це робити на рівних правах. На той час ми не відповідали стандартам НАТО і не рухалися достатньо швидко у тому напрямку. Тому я вважала, що це буде нерівноправне партнерство. Зараз, коли Україна крокує в Європу, нам потрібно взаємодіяти на всіх площадках, в тому числі, на площадці НАТО… Якщо до 2020 року ми зможемо підняти рівень армії до стандартів НАТО, можна набувати членства», - вважає український політик.

Читайте такожЄвропейські експерти рекомендують залишити санкції проти РФ та надати Україні перспективу членства в ЄС

Відео дня

Відповідаючи на запитання щодо можливостей довести ЗСУ до 2020 року до стандартів альянсу, Савченко висловила переконання, що «саме зараз, як ніколи, це можна зробити». «Це реально можна зробити, якщо ми, дійсно, швидко запустимо реформи, якщо олігархи швидко зрозуміють, що потрібно поділитися грошима, якщо буде правильно виписана спецконфіскація, якщо підуть надходження в бюджет, який був розкрадений, якщо будуть реформаторські закони в Збройних силах. Наш народ готовий до того, щоб вийти на міжнародний рівень самої побудови армії та логістики. Питання тільки в тому, чи є у нас політична воля і, саме головне, чи є бажання більше віддати, ніж забрати», - пояснила вона.

Савченко наголосила, «свою армію треба годувати, інакше ми будемо годувати чужу». «І не дай Боже нам годувати російську. Якщо зараз це почати і докласти зусиль та бажання, то, починаючи з цього року, в цей час, це можна зробити», - впевнена депутат. У цьому зв’язку вона повідомила про намір вивчити досвід інших країн та відпрацювати «систему, яка б спрацювала для України».

Відповідаючи на запитання щодо своєї позиції по відношенню до перспективи членства України в ЄС, Савченко сказала: «Ви бачили Страсбург? Тут лелека просто в місті. У нас в селі, як говорять? Якщо лелека сідає на хату, це - щаслива хата. Тут лелека - в місті. Це - щасливе місто. Ви це можете зрозуміти? Чому б нам не прагнути йти таким шляхом? Чому б нам не мати велодоріжки? Сьогодні мене мало не збив велосипедист, тому що я йшла, не розуміючи, що йду по велосипедній доріжці. Ні до чого поганого ми не прагнемо, якщо ми будемо йти в ЄС. Я вважаю, що у України має бути свій шлях, якийсь особливий».