Європа та світ реагують на #Brexit, намагаючись знайти адекватну реакцію на доволі несподіване рішення британців вийти зі складу ЄС. Що в цій драматичній ситуації потрібно робити Україні, щоб не опинитися на шпагаті євроінтеграції?
Переконаний, що необхідне поєднання двох речей – усвідомлення того, що Європейський Союз нині не живе виключно проблемами України, та створення власного порядку денного, який дозволяє розкрити потенціал нашої держави. Жити виключно ілюзіями європейської інтеграції у цій ситуації стає небезпечно, оскільки останні події доводять: світ стає все більш неспокійним та непередбачуваним, і очікувати виключень для нашої держави не варто.
Приналежність України до регіону Центральної Європи – факт, який не зможуть забезпечити навіть найбільші критики українських реалій. На нашій території знаходиться географічний центр континенту. Тому необхідно його матеріалізувати в дії з забезпечення розвитку «центрального статусу» нашої держави, який може стати конкурентною перевагою у боротьбі за власне позиціонування та сприятиме формуванню реальних горизонтів інтеграції. Звісно, що його треба наповнювати конкретним змістом, а не лише мантрами про «унікальний транзитний потенціал».
«Загорнути» привабливі риси сучасної України в цікаву світові обгортку – завдання не з простих, адже ми живемо далеко не в україноцентричному середовищі.
Першочерговим завданням виглядає формування привабливого та сучасного образу України. Російська агресія не лише є викликом майбутньому нашої держави, але і каталізатором підвищення інтересу світової спільноти до подій в Україні. «Загорнути» привабливі риси сучасної України в цікаву світові обгортку – завдання не з простих, адже ми живемо далеко не в україноцентричному середовищі. Проте спробувати це зробити, безумовно, варто, більше того: нинішня тональність скигління на офіційному рівні не стимулює інші держави до плідного діалогу з Україною.
Головними об’єктами уваги офіційного Києва мають стати сусідні держави. Саме з ними необхідно вибудовувати ефективні двосторонні відносини, шукати перспективні проекти та напрями для співпраці. Досвід їх реформування, напрацьований за останні 25 років, більш корисний за кальковані американські чи німецькі напрацювання. Вишеградська четвірка як формалізований союз центральноєвропейських держав або запропонований Варшавою Інтермаріум (Міжмор’я) для України можуть стати ефективними інструментами розвитку, проте лише тоді, коли вона чітко визначить власні цілі. Тому необхідно створити власне бачення центральноєвропейського регіону, розставити українські акценти та запропонувати конкретні дії для його розвитку.
Невдачі «Східного партнерства» мають бути критично переосмислені, а увага до Мінська та Кишиніва – суттєво збільшена.
Очевидно, що для цього потрібно розробляти програми співпраці, у яких виступати не лише донором, але і реципієнтом. Сьогодні Україна може ділитися досвідом протидії російській агресії, проте це товар обмеженого попиту. Тому необхідно відшукати шляхи несподіваного для сусідів успіху, спроможного привернути увагу до України. Зокрема, відігравати роль енергетичного хабу або перехрестя торговельних шляхів. Зауважу, що нам необхідно робити ставку не лише транзитний потенціал та значні обсяги сільськогосподарських земель, але і здійснювати зміни в моделі економіки. Нині діюча олігархічна модель закриває Україні шлях до Європи краще за численні російські геополітичні емоції.
Важливий нюанс – Україна повинна активізувати свою політику по відношенню до Молдови та Білорусі, які також є об’єктом уваги з боку ЄС. Невдачі «Східного партнерства» мають бути критично переосмислені, а увага до Мінська та Кишиніва – суттєво збільшена. Якщо Україна претендує на статус активного гравця в регіоні Центральної Європи, вона не може сидіти та чекати біля моря погоди. На відміну від #Brexit, #UkrCEnter є питанням отримання нашої державою ефективного імпульсу розвитку, і ми маємо докласти до нього максимум зусиль.
Євген Магда
