Полювання на Вовка: чому справу проти судді поновили якраз після того, як він посадив Луценка

Принциповість прокуратури, яка зазвичай толерантно ставиться до справ, пов’язаних із суддями, - цікава деталь... Ті, хто судить опозицію, мають чимало скелетів у власних шафах...

Персоналії суддів двох найгучніших процесів 2011-2012 років Юлії Тимошенко та Юрія Луценка будуть ще тривалий час перебувати у полі суспільної уваги.

Це люди, які виносили вирок членам колишнього уряду та двом найяскравішим опозиціонерам. Популярна студія 95 квартал у політичних мініатюрах про судовий процес над Тимошенко починала фразою: “Внесіть до залу його честь суддю Кірєєва”. Тоді актора в мантії вносили, і він нерозбірливо мугикав мініатюри, відтворюючи невпевненість та словникову обмеженість реального судді.

Сергій Вовк

До судді ж Сергія Вовка, який виносив вирок Луценку, ставлення було дещо іншим. Було помітно, що Вовк не в захваті від роботи, яку виконує, деколи відверто дратувався поведінкою “нульових свідків”, але вирок Луценку таки виніс. Тож, коли в ЗМІ з`явилася інформація, що Верховний суд відправив на дорозслідування справу проти самого судді Вовка дворічної давнини, журналісти навіть провладних ЗМІ жваво почали обговорювати, чи складе віднедавна знаменитий служник Феміди компанію тому ж Луценку за гратами на 5 років, чи ні.

Про те, що у пана Вовка є «проблемні» місця у професійній біографії, журналісти  почули на власні вуха від Луценка, який, нібито співчуваючи судді під час процесу, казав, що знає про порушені проти Вовка кримінальні справи. Соратник Юрія Луценка, народний депутат Геннадій Москаль тоді ж оприлюднив текст депутатського запиту, в якому пояснив, що “в 2009 р. щодо судді Печерського районного суду м.Києва Сергія Вовка прокуратура Києва порушила кримінальну справу за підробку та використання підробленого рішення суду, викрадення цивільної справи та шахрайське заволодіння земельною ділянкою 70 га. Відповідне рішення було прийняте внаслідок перевірки діяльності суду.

Зокрема, було встановлено, що суддя Печерського райсуду С.Вовк у порушення вимог закону виніс рішення, яким визнав за 43 громадянами право власності по 0,10 га за кожним позивачем (всього 4,3 га) на Французькому бульварі у м.Одеса. При цьому суддя, перевищуючи свої службові повноваження, без посилання на норми матеріального права, незаконно змінив цільове призначення землі з рекреаційного на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд...

Крім того, в іншій цивільній справі, застосовуючи попередню схему, той самий суддя Печерського районного суду С.Вовк незаконно визнав право власності за 24 громадянами по 0,10 га за кожним (всього 2,4 га) на Французькому бульварі у м.Одеса, також змінивши цільове призначення землі. За результатами перевірки прокуратура порушила відносно судді Печерського районного суду кримінальну справу за винесення завідомо неправосудних рішень.

В ході перевірки також встановлено, що Управлінням земельних ресурсів у Дергачівському районі Харківської області на підставі рішення цього ж судді Печерського суду Києва зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 70 га за ОК ЖБК "Вікторія".

Якщо спростити мову депутатського запиту – суддя Печерського суду, сидячи в столиці, відводив землі в Одесі та Харкові.

Наприклад, якщо вірити документу, на чотирьох гектарах відпочинкової зони в Одесі, обходячи місцеву владу, пан Вовк дозволив комусь будувати будинок. Прокуратура вирішила, що він діяв незаконно, порушила кримінальну справу. Потім ця справа була закрита Голосіївським районним судом столиці. Однак, прокуратура міста Києва не здалася, і 2010 року зробила подання до Верховного суду, вимагаючи скасувати рішення щодо “невинуватості” Вовка. Це подання було зроблене ще за колишньої влади. Однак, на той момент повноваження Верховного Суду були обмеженими – нагадаємо, 7 липня 2010 після прийняття закону “Про судоустрій та статус суддів” компетенцію Верховного Суду було значно зменшено. Тож, майже півтора року подання прокуратури пролежало у ВСУ без розгляду. І лише тепер, якраз після вироку Луценку, Верховний суд України, знову отримавши частину своїх колишніх повноважень, поновив справу Вовка та відправив на дорозслідування.

«Вовча» справа: технічне рішення ВСУ, необхідність засудити Іващенка чи подяка за термін Луценку

Фахові адвокати кажуть, що ясність по справі Вовка стане помітною лише у ході подій. Наприклад, Тетяна Монтян переконана, що Печерський суд та його судді ніколи не були самостійними, тож всі рішення, за які Вовка теоретично можуть посадити, йому хтось санкціонував згори. Тож, що сьогодні насправді загрожує Вовку, які у нього стосунки із Верховним судом та що йому обіцяли за вирок Луценку – це таємниця за сімома печатками.

«Свого часу справа проти Вовка була закрита Голосіївським судом. А Апеляційним судом закриття підтверджено, - розповідає народний депутат і автор численних запитів на тему справи проти Вовка Геннадій Москаль. – Втім, 2010 року прокуратура була послідовною, і зрозуміло, чому. 2009 рік. Печерський суд (який контролювався Ющенком) “покриває” свого суддю Вовка. Прокуратура, яка Ющенком не контролюється, в цій ситуації хоче бути принциповою та подає в Верховний суд представлення на рішення про закриття справ проти Вовка. Верховний суд довго не міг розглядати цю справу, бо ж у нього булі урізані повноваження. Тепер, після нового закону, діяльність ВСУ частково розблоковано, тож судді підписали рішення про те, щоб направити справу на дорозслідування за обставинам, які знову відкрилися. Сподіваюся, що до цього рішення  доклали всі мої звернення. ВСУ зробив те, що міг зробити. ВСУ не міг винести обвинувачення Вовку, бо в рішенні Голосіївського суду не було обвинувачення. Там було рішення про закриття справи. Тож вони підписали рішення дорозслідувати цю справу. Мені здається, що це рішення логічне. А ось чи буде справа справді дорозслідуватися, чи буде остаточно закриватися – я не знаю. Побачимо».

Думки і інших опитаних УНІАНом юристів збігаються зі словами Москаля: Верховний суд суто технічно повинен був щось зробити зі справою Вовка. А от наполегливість прокуратури (через яку, власне, і повинен був ВСУ видати те саме «технічне» рішення), яка зазвичай толерантно ставиться до справ, пов’язаних із суддями, - цікава деталь, яка робить справу Вовка нетиповою для українських реалій.

«Те, що Генпрокуратура порушила кримінальну справу проти судді - випадок   позитивний, правосудний, але абсолютно нетиповий, - вважає адвокат Андрій Циганков. – Бо за існуючою практикою судді завжди мають індульгенцію у Генпрокуратури. Я пачками відправляв запити про неправосудні дії певних суддів (адже всі рейдерські захоплення, відбирання власності, землі відбуваються за рішеннями кількох конкретних суддів), натомість отримував завжди однакові відписки: мовляв, судді у нас незалежні. За моєї практики Гепрокуратура ніколи не порушували кримінальні справи проти суддів. І це погано. Відсутність реакції прокуратури на неправомірні рішення суддів - гарантія того, що суддями несли та нестимуть хабарі. Те, що вирішили відправити справу Вовка на дорозслідування – абсолютне виключення з існуючої практики. І це виключення можливе тільки тому, що у справі є зворотній бік, чийсь інтерес».

Наші співрозмовники з числа відомих юристів також нагадують, що наразі у судді Вовка лежить іще одна неоднозначна і принципова для нинішньої влади справа – справа Іващенка. Цілком може бути, зазначаються адвокати, що над Вовком «підвісили» дамоклового меча, аби він «правильно» посадив колишнього в.о. міністра оборони.

Одначе, слід пам’ятати, що рішення ВСУ необов’язково є загрозою для самого Вовка. Можливо, навіть і навпаки: дорозслідування дозволить остаточно закрити усі справи проти нього та повністю «відбілити» вовківську мантію. У такому випадку, поновлення справи – швидше, подяка за виконання замовлення щодо Луценка. На користь цієї думки говорить той факт, що декілька опитаних УНІАНом юристів не змогли віднайти рішення судді Вовка у Реєстрі рішень судів. Що може означати активне проведення кампанії з прибирання слідів неоднозначної «правосудної» діяльності.

Той же Геннадій Москаль стверджує: «За півтора року я зробив десь двадцять депутатських запитів на тему кримінальної справи проти Вовка. Знайшов усі підприємства, в яких забирали землі його рішеннями. Там землі відчужували на сотні тисяч доларів, це ніщо порівняно із тими 600 тисяч гривень, за яких засудили Луценка. Однак, коли я звертався в Печерський суд, де просив копії цих рішень про виділення, то мені казали, що таких рішень не було взагалі. Коли ж звертався в Апеляційний суд, то мені сказали, що ці документи справи зникли. Я запитував –  якщо вони зникли, то чому Печерський суд каже, що їх не було?»

«Засудження Вовка – нам не зайве»

Олексій Баганець

Олексій Баганець, екс-прокурор Львівської області, адвокат Луценка: «Достовірно ми не зможемо знати, що стало причиною останнього рішення Верховного суду щодо Вовка.  Можливо, ця справа по Вовку лежала у ВСУ, з нею потрібно було щось робити... Ну, нарешті ВСУ отримав повноваження та й розглянув її. Важко визначити, чим є насправді дорозслідування справи Вовка. Чи має воно метою реабілітувати Вовка, щоб у адвокатів Луценка не було причин стверджувати, що Луценка судила людина, на якій є кримінальні справи? Чи це рішення прийнято для того, щоб ще більше Вовка тримати його справою та зробити ще більш залежним від влади? Можливі обидва варіанти. Зрештою, Вовку ще необхідно завершити справу по виділеному епізоду відносно Луценка. Треба завершити справу щодо Іващенка.

Однак, можливий і варіант, що коли вже є подання Генпрокуратури до Верховного суду про незаконність перегляду судових рішень, які тягли реабілітацію Вовка, то ВСУ суто «технічно» взяв їх та розглянув, прийняв логічне рішення. І воно просто збіглося із вироком Луценку.

До речі, нагадаю, що подання до Верховного суду було представлене колишнім заступником Генпрокурора України паном Кудрявцевим за іншого розкладу сил в державі. У мене, як у юриста із 20-річним досвідом, взагалі не було жодних сумнівів, що прокуратура Києва порушила справу проти Вовка на законних підставах. Потім відбулися події, які викликали знекровлення Верховного суду, фактичне позбавлення ВСУ повноважень. Тобто, з боку суддів не було навмисного затягування розгляду прокурорського подання – просто, на той час Верховний суд не міг нічого зробити, не мав на те юридичного права. А восени, коли Верховному суду повернули частину його колишніх повноважень, він і взявся за розгляд подібних представлень. Втім, я сумніваюся, що сьогоднішня прокуратура України у Голосіївському суді буде наполягати на законності порушення кримінальної справи відносно судді Вовка.

Яке рішення зараз прийме Голосіївський суд? Зазвичай після скасування Верховного суду районні суди приймали рішення, які випливали з позицій ВСУ. Суд повинен дати оцінку злочинним діям, адже це не правильно, коли сидить суддя у Печерському суді Києва та виносить рішення, розпоряджаючись землями територіальних громад Одеси чи Харківської області.

Щодо «справи Луценка» у контексті «справи Вовка» – якщо Європейський суд визнає, що було порушено право Юрія Луценка на захист, це може стати підставою для скасування всіх вироків по даній справі. У цій ситуації чесне розслідування по Вовку було б процесуально нам зовсім не зайвим».

..Зрештою, лише час остаточно покаже, чим продиктована принциповість Верховного суду України. А, поки що, час довів одну річ: ті, хто судить опозицію, мають чимало скелетів у власних шафах.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News