Лінас Лінкявічус: Політика ЄС щодо Росії має стати менш наївною

Міністр закордонних справ Литви, яка завершує головування в ЄС, в ексклюзивному інтерв’ю УНІАН аналізує «поразку» у Вільнюсі, попереджає про незастосування сили проти Євромайдану (інтерв’ю було взято за день до невдалого штурму), сподівається на підписання Угоди про асоціацію вже в березні, а також розповідає про ставлення пересічних литовців до України

Чи Угоду про асоціацію з Україною не підписали насамперед тому, що ЄС недооцінив тиск з боку Росії?

Треба вивчити уроки, ми ще з колегами-міністрами закордонних справ ЄС не зустрічалися і не обговорювали. Це питання ми обговоримо наступного тижня. Можливо, однієї зустрічі і не вистачить, бо факторів, чому Угоду не було підписано, багато. Але деякі речі очевидні вже зараз. Важливо зберегти єдність Євросоюзу, щоб всі наші сигнали були зкоординованими. Звичайно, треба переглянути і нашу політику стосовно Росії. Я не кажу, що політика ЄС щодо Росії повинна стати якоюсь агресивною – ні, звичайно. Але, напевно, вона має стати менш наївною. Бо ті методи, які були застосовані Росією до країн-членів «Східного партнерства» - вони неприйнятні. З нашого боку недостатньо лише поважати вибір наших партнерів, треба ще й вміти цих наших партнерів захищати! Бо право на вибір нашими партнерами є й нашою проблемою. ЄС не повинен ставитись байдуже до проблем наших партнерів, ми не повинні вичікувати. Пасивність ЄС – це неправильний підхід.

Хтось може сказати, що ЄС поставив занадто сильний акцент на «проблемі Юлії Тимошенко» і що перебільшене наполягання на цій темі, можливо, було помилковим...

Ви не побачите конкретного запису про цю справу в жодному документі. Звичайно, не є таємницею, що в деяких столицях країн ЄС це питання піднімалося досить гостро. Тому ми закликали Україну серйозно дивитися на цю проблему. Бо ми ж повинні мати консенсус в ЄС, тому це питання стояло так гостро. З цим можна не погоджуватись чи ображатися на це, але це факт і треба було з ним рахуватися. Тому наша порада Україні була, аби вирішити, зрештою, цю проблему і відпустити пані Тимошенко на лікування за кордон, щоб було менше ризику для підписання Угоди. Але ЄС має і тут винести уроки, подивитися на свою тактику.

Україна хоче компенсації від ЄС за збитки в разі підписання Угоди про асоціацію із зоною вільної торгівлі з ЄС...

Тут треба правильно розуміти, бо, коли кажуть, що ми маємо виплатити якісь гроші, покрити якісь збитки України, то такий аукціонний підхід, він не пройде. Україні треба робити стратегічний вибір, дивитися на перспективу. Не є таємницею, що короткотермінові проблеми, звичайно, можуть бути, але якщо дивитися стратегічно, то Угода Україні вигідна. Тому ми маємо моральне право пропонувати Україні Угоду про асоціацію.

Все ж таки, вам не шкода, що ЄС, можливо, стратегічно недооцінив Україну, і, можливо, треба було на все заплющити очі і таки підписати Угоду у Вільнюсі.

Так, усі країни важливі. І Україна, звичайно, дуже важлива країна геополітично. Але вона не повинна хизуватися своєю важливістю!

А як Євромайдан вплинув на стратегію ЄС щодо України?

Євромайдан справив надзвичайно велике враження – майже десять років не було такої активності в Україні після Помаранчевої революції 2004-го. І коли сотні тисяч людей на вулиці, не дивлячись на мороз і небезпеку, щиро виступають за європейські ідеї – ну, як можна залишитись байдужим у цій ситуації? Ми, ЄС, звичайно не будемо втягуватись у внутрішню політичну дискусію в Україні, але ми закликаємо вислухати думку людей, народу, бо ігнорування цієї думки є неперспективним.

Якщо буде знову застосована сила до протестувальників – які будуть наслідки цього? (Спроба штурму Евромайдану відбулась у ніч на 11 грудня, - УНІАН).

Якщо сила буде застосована знову, - а силу вже застосовували проти людей і влада України має прозоро розслідувати це і покарати винних, щоб такого не сталося в майбутньому, - але, якщо все ж силу проти мирних демонстрантів застосують ще раз, тоді це спалить усі мости, які ще залишаються, щоб поновити довіру між сторонами протистояння в Україні, між владою та опозицією.

Чи завадило б повторне застосування сили підписанню Угоди про асоціацію?

Звичайно! Звичайно, що так. А як же ж інакше? Тим більше, що ми ж не можемо заплющувати очі на ті випадки насильства проти мирних демонстрантів, які мали місце 30-го листопада. І мають бути якісь сигнали, що у влади є бажання вести діалог, але, якщо знаки будуть на кшталт захоплення офісу однією з позиційних партій («Батьківщини», - УНІАН), чи блокування редакцій ЗМІ, то це, звичайно, насторожує. Такими діями ми не поновимо довіри між Україною та ЄС, а навпаки.

Я так розумію, що ЄС взагалі не обговорює якусь тему санкцій проти  українського керівництва чи його ізоляції. Правда?

Ні, ні про що таке мова не йде. Давайте почекаємо, які наслідки матимуть  переговори представників ЄС  і США – Кетрін Ештон і Вікторії Нуланд (у середу після зустрічей з Януковичем обидві заявили, що, на їх думку, президент України готовий до діалогу, - УНІАН). Це є демонстрацією того, що міжнародна спільнота не байдужа до долі України, йде на контакт з нинішнім керівництвом України.

Чи є десь, як-то кажуть, «під столом» - на порядку денному контактів ЄС та України вимога відставки українського уряду?

Я про таке не знаю. Треба, щоб самі українці розібрались, що робити зі своїм урядом. Ми, ЄС, ведемо мову з тією владою в Україні, яка є. Але ми маємо право на висловлення своєї думки, коли бачимо, що діалог йде не так, як ми би того бажали.

В чому відмінність між зусиллями по врегулюванню політичної кризи під час Помаранчевої революції і нині, під час Євромайдану? Тоді було зовнішнє посередництво – зокрема, з боку президентів Литви та Польщі – Валдаса Адамкуса та Александра Квасневського, а також спікера Держдуми Росії Бориса Гризлова. А нині ЄС ніби підштовхує до діалогу владу і опозицію, але визначатися дає можливість самим українцям – чи не так?

Українці самі мають вирішити, як виходити з політичної кризи. Не важливо який стіл – круглий чи квадратний – головне, аби був процес діалогу, а не його імітація.

Наскільки авторитетним є інститут колишніх президентів? (Мається на увазі потенційна ефективність зустрічі Януковича з попередниками – Кравчуком, Кучмою та Ющенком, яка відбулась у вівторок, - УНІАН).

Мені важко сказати, треба запитати українців, наскільки авторитетними є їхні колишні лідери.

Яке майбутнє ви бачите за місією Кокса-Квасневського? Чи могла б вона виконати якісь політичні посередницькі функції між владою та опозицією в Україні?

Такі місії можуть мати місце, якщо їх запросять на цю роль всі зацікавлені сторони, діалог між якими потрібно налагодити.  Якби Кокса і Квасневського запросили на роль посередників – це можна було б обговорювати.

Щодо переговорів делегацій України та ЄС щодо аспектів імплементації окремих положень Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі – чи можуть ці переговори «розчистити» шлях до підписання Угоди про асоціацію?

Дивлячись, що мати на увазі. Якщо будемо витягати з Угоди якісь окремі положення, які подобаються, або не подобаються – цього не буде.  Заново переговори щодо парафованої Угоди вестись не будуть. Можна лише думати над тим, як цю Угоду втілювати в життя, які можуть бути наслідки тощо. Про це можна говорити. А знову починати перегляд тексту документу ніхто не буде.

Переговорів ЄС-Україна-Росія теж, звісно, не буде?

Ну, так це був би вже не діалог, а тріалог! Так, цього також не буде. Ми готові розмовляти з багатьма країнами, Росія – важливий партнер Євросоюзу і ми приділятимемо багато уваги нашим політичним та економічним взаєминам з Росією. Ми готові вести діалог окремо з Україною, окремо з Росією, але тріалогу щодо Угоди з Україною ніхто вести не буде.

А той «План Б», про який говорив комісар ЄС Штефан Фюле про підписання Угоди про асоціацію – на наступному саміті Україна-ЄС в березні – це реально?

Так, ясно, що це в силі. Ми ж і сьогодні кажемо, що пропозиція на столі! Ми готові розглядати, якщо є бажання з боку України і є рішення про підписання. Тому варіант підписання на саміті Україна-ЄС – він можливий, якщо українська сторона буде до цього готовою і якщо просунеться у виконанні тих вимог, які призупинились виконуватись, бо була взята пауза. Дотепер руху в цьому напрямку майже не було. Так само і у Вільнюсі – були пропозиції підписання Угоди, але було політичне рішення президента України і нічого не вийшло. Але вибір і рішення президента України не може визнаватися невдачею Євросоюза.

А чи є вже точна дата наступного саміту Україна-ЄС?

Ні, цієї дати поки що немає.

Нині на тлі Євромайдану лунають час від часу пропозиції «винагородити» про-європейських українців безвізовим режимом з ЄС...

Ну, от Молдова вже завершила переговори про безвізовий режим і в наступному році молдавани будуть спроможні їздити до ЄС без віз. Україні треба також працювати і результат буде обов’язково. Не думаю, що люди на Євромайдані стоять на морозі за візи чи безвізовий режим. Вони, як на мене, все ж таки більше стурбовані майбутнім своєї країни і її долею.

Після Литви головувати в ЄС буде Греція. Я говорив з одним грецьким представником – так він прямо сказав: «Ми – не Литва», для нас «Східне партнерство» і Україна – це щось далеке...

Ну, так Литва ж нікуди не полетить! Коли ми ще не головували в ЄС, ми завжди палко підтримували Україну. Ми будемо робити це стосовно України і після завершення нашого головування в ЄС. Звичайно, легше це робити з погонами головуючої в ЄС країни, але головне, що в нас є мотивація на підтримку України, ми маємо велику симпатію до українських людей і України. Запитайте пересічних литовців – і ви почуєте те ж саме.

Ростислав Хотин, Брюссель

УНІАН в Google News