Початок судового процесу над Віктором Медведчуком порушив багато питань. І до того, як цю історію почали. І до тих, хто раніше її не починав. І навіть скільки важить 300 мільйонів гривень, якщо зібрати цю суму тисячогривневими купюрами. І ось ще одне. Важливе. На скількох українських полонених можна Медведчука обміняти? 

Власне, відповідь буде проста: ні на скількох. Адже з зацікавлених у такому обміні – тільки самі наші полонені у ворожих підвалах. Інші на це просто не підуть.

Путіну важливим є не кумівство, а здатність Медведчука впливати на внутрішні українські процеси задля реалізації російських інтересів

Перше – Москва не буде аж так «палитись». Ротом прес-секретаря Володимира Путіна Дмитра Пєскова Кремль уже заявив, що Медведчук і все, що пов’язано з ним – це внутрішньоукраїнська справа. А Росія, за його словами, взагалі ніколи не втручалась у наші справи. Залишимо другу частину фрази майбутньому Нюрнбергу над російським нацизмом, але формально РФ не буде визнавати Медведчука своєю «п’ятою колоною» чи «російським політв’язнем київського режиму». Бо це стане ще одним доказом прямого втручання в наші справи – мати «під собою» лідера другої за кількістю депутатів фракції парламенту. 

Друге – чи цінний Медведчук сам по собі для Москви? Можна хоч «стопяццот» разів казати, що він «кум Путіна». Та самому Путіну важливим є не кумівство, а здатність Медведчука впливати на внутрішні українські процеси задля реалізації російських інтересів. І якщо Віктор Володимирович втратить такі можливості, то єдине, на що він зможе розраховувати, це на класичне - «грошей немає, але ви тримайтесь там». Своїх Москва не кидає лише в казочках для дітей. Технологія «іхтамнєт» в дії. Та і з огляду на гіперантирейтинг, гадаю, що для Москви зручніше, щоб Медведчука «пресували» в Україні. Така собі демонстрація переслідувань опонентів «київського режиму» в Україні.

Ймовірно, вже зараз окремі політики, зважаючи на «потопаючого Медведчука», будуть діяти не на те, що його витягнути з «болота». Ні. Вони сподіваються на те, що вони стануть новими медведчуками – знайти виходи на Кремль, щоб подорожче продавати власну країну. І немає чого дивуватись: доки є проросійський електорат, будуть нові медведчуки. 

Українська влада поки що навряд чи б погодилась обміняти Медведчука. Якщо його публічно «пресувати», то завжди можна отримувати електоральні бонуси

У такій ситуації й самому лідеру ОПЗЖ вигідно сидіти під домашнім арештом і демонструвати свій вплив у Києві, ніж бути «на пенсії» в Ростові. Того Медведчук і не втік з України. Є вплив – є російські бабки. Немає впливу – доведеться жити на дачі з кухаркою.

І третє. Сама українська влада поки що навряд чи б погодилась обміняти Медведчука. Він же – найдемонізованіший український політик. І якщо його публічно «пресувати», то завжди можна отримувати електоральні бонуси. Навіть якщо його так і не посадять (у чому більшість експертів таки сумніваються), сам факт переслідування створює уяву про те, що «справедливість відновлюється». Підтримка якщо не зростатиме, то принаймні не падатиме. Тему «хліба і видовищ» ще ніхто не скасовував. Тому, доки можна знімати вершки зі справи Медведчука, влада їх зніматиме.

А це говорить про те, що нас очікує довготривалий серіал. Серіал, в якому початок був інтригуючим, а кінець залежатиме від того, чи буде в його продюсерів бажання знімати до логічного завершення, або ж за цей час у них народиться новий сценарій нового серіалу.

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

Читайте всі статті автора