Процес, в ході якого в голові постійно крутиться одна і та ж мелодія, отримав назву "феномен нав'язливих мелодій", пише "Моя планета". Дане явище психолог Лорен Стюарт і її колеги пов'язують з ослабленням в мозку контролю над обробкою звукової інформації, яка нами сприймається.
Читайте такожВітамін C знижує ризик передчасної смерті
В англійській мові мимовільне повторення почутих мелодій отримало влучну назву "вушний хробак". З цим неприємним явищем стикаються в рівній мірі і чоловіки, і жінки, проте у останніх дія цього феномена триває зазвичай довше, що не може не дратувати. Цікаво, що більшу схильність до мимовільного повторення образів мають люди більш нервові або ті, що страждають психічними розладами, наприклад неврозами.
Дослідники стверджують, що вони наблизилися до розгадки того, де ж саме в нашій голові можуть "застрягати" мелодії. Лорен Стюарт і її колеги вивчили зв'язок між частотою "програвання" в голові людини мелодій і розмірами частин мозку, пов'язаних зі сприйняттям звукової інформації. Для проведення досліджень за допомогою томографа були запрошені 44 добровольці обох статей від 25 до 70 років. Жоден з них не був професійним музикантом. За допомогою томографа були встановлені частота, тривалість і поява неприємних відчуттів від нав'язливих мелодій. При цьому дослідники також з'ясували, який спосіб життя веде опитуваний, яку музику слухає, чи має улюблені музичні стилі. Після томографії випробовуваних обстежили за допомогою МРТ з метою виявлення можливих морфологічних відмінностей в структурах мозку.
Відмінності дійсно знайшлися, і, на думку фахівців, саме вони і можуть вказувати на появу "вушних хробаків". Виявилося, що у людей, які часто мучаться від настирливих мелодій, є "утоншення" в корі великих півкуль мозку в скроневій частині (в районі звивини Герша). Також тонша кора і в правій нижній лобовій звивині. Обидві ці частини головного мозку якраз і відповідають за обробку звуку. Зазначимо, що у професійних музикантів у цих місцях, навпаки, присутні потовщення.
Ці частини мозку виконують функцію, що "гальмує" обробку звуків і, на думку вчених, і вони здатні придушити раптові прояви активності інших частин. Відповідно, чим тонша кора в цих частинах мозку - тим слабкіший контроль. І, таким чином, музика в голові знову починає грати сама по собі.
