Стаття з цією гіпотезою в журналі Gondwana Research, а коротко про неї повідомляє New Scientist, передає Лента.ру.
В історії Землі відомі п'ять масових вимирань: ордовиксько-силурійське, девонське, пермське, або велике, тріасове і крейдо-палеогенове. Останнє (погубило динозаврів), а також велике зазвичай пояснюють катастрофами абіотичного характеру: падінням чіксулубського метеориту і потужними виверженнями вулканів. Проте в інших трьох такої очевидної катастрофічної причини немає.
Читайте такожХокінг прогнозує вимирання людства в найближчі 1000 років
Джон Лонг з австралійського Університету Фліндерса звернув увагу, що періоди високої концентрації мікроелементів (цинку, міді, марганцю і селену) у морській воді збігаються з епохами високого біорізноманіття — кембрійским вибухом, наприклад. Більш того, дефіцит цих елементів збігається з масовими вимираннями. Так, вміст селену в морській воді падав (на два порядки порівняно з нинішнім рівнем) як раз в кінці ордовику, девону і тріасу. Селену стало менше, ніж потрібно для виживання океанічної фауни, вважають вчені.
Залишається неясним, від чого залежить коливання вмісту мікроелементів у морській воді. Одна з теорій вказує на концентрацію кисню в атмосфері: чим більше його, тим більше мінералів окислюється на суші і потім потрапляє в океан. Дефіцит кисню, відповідно, дає зворотні результати. Або ж головним чинником є тектонічна активність: чим більш інтенсивно зсуваються тектонічні плити, тим більше багатих мінералами відкладень потрапляє в океан, і навпаки.
Читайте такожЖиття на Землі виявилося на 300 мільйонів років старшим, ніж вважалося раніше
Нову гіпотезу нелегко буде перевірити: зазвичай виснаження запасів селену починалося за кілька мільйонів років до масових вимирань. Точну хронологію цих катастрофічних подій вченим ще належить встановити.
