​​​​​​​Олеся Компанієць: Коли люди постійно вдома, плюс, вживання алкоголю – це підвищує ризик домашнього насильства. Абсолютний лідер за кількістю звернень - новорічні свята. Виявилось, що під час карантину динаміка схожа

Як постраждалим від домашнього насильства отримати допомогу під час карантину, коли кривдник постійно поруч, та що робити, якщо ви стали свідком цього злочину чи маєте підозри, УНІАН розповіла програмна менеджерка Фонду ООН у галузі народонаселення Олеся Компанієць.

До карантину, якщо бачив у знайомої дивні синці на руках чи недоцільні темні окуляри, можна було запідозрити домашнє насильство. Зараз сидимо по своїх квартирах. На що звертати увагу у розмові телефоном чи скайпом, щоб помітити тривожний «дзвіночок»?

На будь-які суттєві зміни у звичайній поведінці людини, яку добре знаєте. У більшості випадків буде підвищена тривожність. Наприклад, жінка різко змінює тему розмову, якщо в кімнату заходить чоловік. Оминає теми, пов'язані з сім'єю, своїм почуттям та побутом, відсторонюється. Говорити про себе не хоче. Багато нервує, не фокусується на розмові. Може бути невиправданий нервовий сміх - сигнал чоловіку, що вона не скаржиться. Підвищене відчуття необґрунтованої провини. Жінка буде виправдовуватися або перепрошувати за будь-що. Це якщо говорити телефоном.

Скайп – помітний візуальний неспокій, нехарактерне бажання жінки закрити шию, сховати руки. Надмірне використання косметики вдома може сигналізувати про бажання замаскувати фізичне насильство або прагнення виглядати перед чоловіком гарнішою. Тобто, фактично, закрити очі на насильство.

Що робити, коли виникли підозри щодо насильства?

Обов'язково звертайтеся на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства Ла Страда Україна (за телефонами 116-123 або 0-800-500-335). Вони також проконсультують, якщо ви є свідком насильства. Крім того, на сайті «Розірви коло», яке підтримує Фонд ООН у галузі народонаселення, є рубрика «Я – свідок. Що робити» з порадами. Звичайно, якщо чуєте крики чи стали свідком фізичних проявів насильства, викликайте поліцію за номером 102. Краще перестрахуватися, ніж допустити ескалацію конфлікту.

Наразі працює сорок сім мобільних груп з реагування на домашнє насильство / фото УНІАН

Як в умовах карантину діє поліцейський підрозділ з протидії домашньому насильству «ПОЛІНА»? Чи продовжує роботу?

За нашими спостереженнями та даними, якими діляться партнери з Національної поліції, продовжують в штатному режимі виїжджати на випадки насильства. Звернення також відбуваються за попереднім алгоритмом - постраждала чи постраждалий звертається на «102», оператори встановлюють потребу в реагуванні та направляють групу на виклик. Між іншим, в поліції віддають перевагу назві «мобільна група з реагування на домашнє насильство», бо «ПОЛІНА» була пілотним проектом, а наразі йде стабільна робота. На виклику мобільна група оцінює ризики для безпеки та здоров'я постраждалої чи постраждалого, може винести терміновий заборонний припис (обмежує доступ кривдника до оселі строком до десяти днів, незалежно від того, чия квартира).

Ми отримували інформацію від постраждалих, які звертаються на «гарячу лінію» Ла Стради, що в умовах карантину поліція неохоче виписує заборонні приписи. Бо занепокоєні, куди піде кривдник. Але в Нацполіції на наш офіційний запит відповіли, що не помічали такої тенденції.

На сьогодні поліцейські мобільні групи з реагування на домашнє насильство вже покривають всі регіони?

Наразі працює сорок сім мобільних груп з реагування на домашнє насильство в усіх обласних центрах та декількох великих містах. В листопаді минулого року голова Нацполіції повідомив про плани в 2020 році збільшити штат на додаткових п'ятдесят мобільних груп у більшості міст з населенням понад 50 тисяч осіб. Поки що цей процес тимчасово зупинено через необхідність швидко реагувати на інші питання та, водночас, затримку з набором поліцейських.

Читайте такожБільшість українців переконані, що головне завдання жінки – дбати про сім’ю, а чоловіків – заробіток

Самоізоляція на карантині призводить до росту випадків домашнього насильства в Україні?

Це загальносвітовий тренд, який в Україні підтверджується статистичними даними. Жінки, які знаходяться вдома, є більш вразливими щодо різних суперечок, конфліктів, ситуацій домашнього насильства. Також мають менше можливостей звернутися по допомогу. Бо відсутні системи підтримки, які були зазвичай доступні (робота, друзі, родичі). Жінка могла піти на роботу, так само, і чоловік, і вже у зміненому психологічному стані більш конструктивно сприймати суперечливу ситуацію. А коли вони тривалий час перебувають разом в обмеженому просторі, системи підтримки не спрацьовують ефективно.

Тільки за перший тиждень карантину кількість звернень на Національну «гарячу лінію» з попередження домашнього насильства Ла Страда зросла на п'ятдесят відсотків у порівнянні з тижнем напередодні карантину. Так, з 9 по 15 березня було зареєстровано 221 дзвінок, пов'язаний з домашнім насильством. А на першому тижні карантину з 16 по 22 березня - 332 дзвінки. У другий тиждень карантину з 23 по 29 березня - 323 звернення.

Це загалом по Україні?

Так. Між іншим, ми аналізували цей сплеск дзвінків щодо домашнього насильства, співставляючи з типовими піками у зверненнях, які припадають на великі свята. Абсолютний лідер за кількістю зареєстрованих звернень - новорічні свята. Коли люди знаходяться вдома, плюс, вживання алкоголю підвищує ризик домашнього насильства. Виявилось, що динаміка схожа. Наприклад, з 25 грудня по 1 січня 2020 було зареєстровано 365 дзвінків щодо домашнього насильства. Тобто, в середньому, 52 дзвінки на день. Зареєстровані звернення під час першого тижня карантину – це, в середньому, 46 випадків на день. Поки що піку не досягнуто. Але перебування в карантині є великим стресом для родини, і може призвести до ще більшого сплеску насильства.

За перший тиждень карантину кількість звернень щодо домашнього насильства зросла на 50% / фото Олеся Компанієць

На карантині теж зловживають алкоголем, це може бути фактором росту насильства в сім’ї?

Так. Крім того, є додаткові фактори, які не проявлялися на свята. Невизначеність щодо економічних наслідків пандемії, вплив на сім'ю, професійний ріст та стабільність кожного члена родини. Певна кількість людей переймається через можливе скорочення з посад, зменшення заробітних плат, зміну формату роботи. Це тисне на родинні зв'язки та викликає напругу, яка виливається в домашнє насильство.

Чи маєте статистику звернень на урядову «гарячу лінію» із протидії домашньому насильству «1547»?

На жаль, не маємо. Вони розпочали свою діяльність з 11 лютого, тобто, це для них був пілотний місяць. Діяльність в умовах карантину є додатковим викликом для операторів, які тільки напрацьовують операційні процедури реагування в рамках допомоги.

Уточнімо алгоритм дій для жінки, яка постраждала від домашнього насильства. Що їй робити, куди дзвонити?

Якщо конфлікт в гострій фазі, є ризики побиття, завдання шкоди дітям (фізично або сексуально), або чоловік примушує її до статевого акту, вона має телефонувати до поліції на «102». Оператори з'ясують її випадок і перенаправлять до найближчої мобільної групи з реагування на домашнє насильство (мають приїхати протягом тридцяти-сорока хвилин). Поліцейські проводять розмову з кривдником та постраждалою, оцінюють ризики. Якщо жінка відчуває потребу убезпечити себе та дітей, може попросити виписати кривднику терміновий заборонний припис. Якщо з будь-яких причин жінка не хоче перебувати в своєму домі навіть за умови заборонного припису, є можливість її переїзду до притулку.

Якщо жінка не хоче перебувати в своєму домі, є можливість її переїзду до притулку / фото Олеся Компанієць

Чи може жінка сама поїхати до притулку?

Система перенаправлення постраждалої від домашнього насильства до притулку залишається незмінною в умовах карантину. Доступ до притулку є з трьох точок входу – за рішенням мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, представників мобільних груп з реагування на домашнє насильство з поліції та соціальних служб. Якщо випадок гострий, постраждалу забирають відразу. Вона збирає найнеобхідніші речі та їде на машині мобільної бригади або групи поліції у притулок.

В принципі, постраждала може звернутися до соціальних служб, які зараз продовжують працювати в онлайн-режимі. Наприклад, якщо є досить високі ризики її фізичному здоров'ю, її безпеці та дітей, повторного спалаху фізичного насильства, побиття, бо чоловік продовжує пиячити, його емоційний стан нестабільний… Але сама жінка не приїздить до притулку. Ніхто не дає постраждалій адресу зі словами: «Завтра о восьмій вас чекаємо». Соціальні служби, здійснюючи соціальний супровід або звернувшись до мобільної бригади, доставляють жінку до притулку. Але ці випадки менше поширені. Бо, як правило, постраждала погоджується на притулок для жертв домашнього насильства у гострих обставинах. А коли проходить час, кривдник просить пробачення, жінка зважає на їхній спільний побут, дітей, свою економічну залежність, і пробачає… За великою кількістю опитувань, жінки знаходять виправдання великій кількості насильства в різних ситуаціях.

Є випадки, коли постраждала, яка через об'єктивні причини претендує на притулок, від цього відмовляється. А примусово ніхто не привезе постраждалу до притулку.

Переміщення в притулок завжди здійснюється за інформованою згодою постраждалої. Там вона спілкується з соціальним працівником та психологом, підписує договір про нерозголошення місця перебування. Паралельно, розробляється її індивідуальний план дій, як влаштовуватиме життя після реабілітації. Час в притулку - це час обдумати подальші дії та набратися психологічних сил.

Скільки нині працює притулків для жертв домашнього насильства?

За підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення Міністерством соціальної політики створено та працює дев'ять таких притулків (у Кривому Розі, Бердянську, Харкові, Слов'янську, Одесі, Херсоні, в Маріуполі, в смт. Вороновиці Вінницької області, в смт. Краснопавлівці Харківської області). Це спеціалізовані притулки виключно для постраждалих від домашнього насильства. Вони дотримуються міжнародних стандартів надання допомоги (анонімності, конфіденційності, секретного перебування), їхні адреси відомі лише суб'єктам, які здійснюють перенаправлення в притулок. До шести місяців жінка може там перебувати разом з дітьми, отримувати комплексну допомогу, безкоштовне харчування, соціальний супровід.

До шести місяців жінка може у притулку перебувати разом з дітьми / фото Олеся Компанієць

Зараз ці притулки надають допомогу в штатному режимі, але шість з них вже стали муніципальними. Фонд зараз працює над підтримкою ще додаткових трьох притулків. Через ситуацію з вірусом фінальна стадія запуску їх роботи призупинена. Адже налаштування інфраструктури неможливе без фізичної взаємодії учасників процесу.

Крім того, в Україні були та продовжують функціонувати різні формати соціальної підтримки людей у складних життєвих обставинах, уразливих категорій населення. Є притулки змішаного типу, де можуть бути постраждалі від насильства жінки і жінки в скрутних життєвих обставинах. В кожному великому місті є певний соціальний центр допомоги жінкам або допомоги населенню в складних життєвих обставинах. Також є соціальні квартири, кризові кімнати – теж один з форматів надання безпечного середовища менш тривалого перебування (від трьох днів до кількох тижнів). Наприклад, в Києві є кризові квартири, створені Міжнародною благодійною фундацією «Українська фундація громадського здоров’я», на фінальному етапі створення муніципальних кризових кімнат.

Потрапити в кризову квартиру, кімнату також можна тільки за перенаправленням?

Будь-яка форма надання безпечного середовища (окрім відкритих та відомих всім центрів по роботі з жінками), має бути закритою для широкого загалу. Адреси притулків, кризових квартир та кімнат не мають бути у відкритому доступі. Інакше кривдники можуть вистежити постраждалу, а це небезпечно не тільки для неї. Тому перенаправлення в усі формати безпечного середовища здійснює обмежена кількість осіб - соціальні служби, поліція, мобільна бригада соціально-психологічної допомоги.

Будь-яка форма надання безпечного середовища має бути закритою для широкого загалу / фото Олеся Компанієць

В ідеалі притулок мав би бути в кожному місті?

За міжнародними стандартами, ідеальна картина світу - одне родинне місце (для жінки та дитини) на десять тисяч населення. Але зауважу, що жодна європейська країна до цього стандарту не наблизилася. За п’ять років роботи Фонду у цьому напрямку можемо сказати, що в принципі, потреби зможе задовольнити навіть одне родинне місце на 30 тисяч населення.

Достатньо зробити притулок на декілька населених пунктів в найбільш доступному місці з гарною інфраструктурою. Щоб жінка мала доступ до транспортної розв'язки, бажано, до дитячого садочку, до закладів освіти, медичного обслуговування та можливості принаймні тимчасового працевлаштування.

Має бути велика щільність притулків. Але притулок є досить коштовною послугою для місцевої влади. Бо окрім того, що його треба побудувати та влаштувати, потрібно сплачувати за послуги фахівців, систему безпеки та охорони, екстрене реагування, комунальні послуги. Ба більше, важливе різноманіття послуг, які б задовольнили усіх. Тому потрібні не тільки притулки, але соціальні квартири або кімнати кризового поселення і денні центри.

Читайте такожДіти від іноземців. Як і чому в українок відбирають їхніх дітей

Що таке денні центри?

Центри інформаційної та консультативної допомоги, в якому жінки не потребують розміщення, а приходять за допомогою тут і зараз (поспілкуватися з фахівцями, отримати консультацію). В деяких денних центрах, як правило, є кімнати кризового поселення. Наприклад, Фонд наразі підтримує створення п'яти денних центрів в Україні (в Рубіжному, в Херсоні, Харкові, Одесі, Слов'янську). Там передбачена можливість термінового поселення жінки на три дні. Коли терміново треба десь побути, а потім жінка переїде до батьків, знайомих.

Що робити жінкам, які живуть в містах чи селищах, де поблизу немає ані притулків, ані соціальних квартир?

Всі притулки, які допомагав створювати Фонд, приймають постраждалих, незалежно від місця реєстрації чи перебування. Постраждалу з Київської області можуть прийняти у притулку в Херсоні. Або, наприклад, є притулок в Харкові та Харківській області, в Краснопавлівці. В Харкові через великий попит притулок часто заповнений. Але керівництво притулків має домовленість, і постраждалих перенаправляють до притулку в Краснопавлівці (звичайно, за їхньої згоди). Часто ефект віддаленості від домівки сприяє реабілітації жінки, бо ті більше відчувають себе в безпеці.

Якщо жінка застуджена, чи візьмуть її наразі в притулок?

Візьмуть, але потрібна медична довідка, що у неї немає вірусу, гострих респіраторних захворювань. У нас в притулках є превентивні заходи (дезінфекції, безконтактні термометри), однак, слід переконатися, що перебування жінки не становить ризиків для інших клієнток. Відповідно, до того, як її будуть забирати в притулок, жінці потрібно звернутися до сімейного лікаря щодо такої довідки. Якщо є гостре респіраторне захворювання, першочергово надаватимуть медичну допомогу.

фото Олеся Компанієць

Поясніть принцип роботи мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Які є, кому підпорядковуються?

Наразі в Україні є три типи мобільних бригад за формою підтримки. В принципі, створено цю модель було Фондом ООН у галузі народонаселення ще у 2016 році. Відтоді до кінця грудня 2019 року Фонд підтримував функціювання сорока дев’яти мобільних бригад у дванадцятьох областях України. З початку січня цього року, виконавши свої зобов'язання та домовившись з органами місцевих та регіональних влад, Фонд припинив фінансову підтримку мобільних бригад. Вони перейшли на підтримку місцевих бюджетів. Зараз Фонд підтримує шість мобільних бригад - три функціонують в Київській області, три - в Миколаївській. Їхня специфіка - це не просто реагування на домашнє насильство, а також спеціалізована робота з сім'ями ветеранів АТО (надання комплексної психосоціальної допомоги).

Також є дванадцять мобільних бригад, які підтримуються UNICEF. Вони працюють в Луганській та Донецькій областх, близько до лінії розмежування, реагуючи на гострі потреби.

Станом на перше квітня 2020 року Міністерство соціальної політики повідомило, що наразі вже функціонує понад 330 державних мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, створених муніципальними або регіональними владами.

Якщо порахувати разом, то виходить понад 350 різних мобільних бригад. Всі вони подібні за своєю роботою, забезпечують екстрене реагування на випадки домашнього насильства, надання психологічного та соціального консультування та інформаційної допомоги з виїздом на місця виклику. Вони можуть забрати постраждалу з дітьми і перевезти в притулок, якщо такий доступний в найближчій географічній місцевості. Або перемістити в соціальні квартири або інші моделі для тимчасового безпечного перебування постраждалої.

фото Олеся Компанієць

А скільки мобільних бригад ще потрібно?

Теоретично, мобільна бригада може ефективно здійснювати допомогу на п'ятдесят-шістдесят викликів на місяць. Велику роль грає географічна місцевість, щільність населення, інфраструктура. Бо як правило, мобільна бригада працює на декілька населених пунктів, близьких географічно. Можемо спокійно сказати, що 350 мобільних бригад на всю країну недостатньо. Але щоб назвати достатню кількість, треба аналізувати соціальну інфраструктуру, кількість звернень, динаміку поширення інформації про доступність послуги.

Як карантин вплинув на їхню роботу?

Зважаючи на ризики зараження та поширення інфекцій, наразі мобільні бригади здійснюють роботу переважно в онлайн-режимі (онлайн-консультування, телефонне консультування). Так працюють мобільні бригади, які підтримує Фонд (їх контакти є в наших соцмережах та веб-сайті). Звернутися по допомогу можуть всі, попри місце перебування. У дистанційний формат роботи перейшли й мобільні бригади UNICEF (насамперед, працюють у скайпі). Муніципальні бригади працюють у тому форматі, як вирішила муніципальна влада.

Але чи є ефективною та корисною ця онлайн-робота, коли жертва і кривдник знаходяться в одному приміщенні? Жінка може не мати можливості телефонувати, тим більше, по скайпу.

Читайте такожУ Мінсоцполітики закликали жінок у селах говорити про свої проблеми (відео)

Постраждала чи постраждалий можуть звернутися по допомогу в текстовому режимі, просто написати. Але важливий сам факт можливості звернутися за психологічною допомогою та отримати підтримку тут і зараз. В умовах екстреного реагування швидкість допомоги дуже цінна. Як правило, коли мобільна бригада приїздить на виклик у звичайному режимі, то спілкується і з постраждалою, і з кривдником (якщо він згоден). І буває, що, побоюючись помсти від кривдника, постраждалі зверталися тільки, коли його не було вдома. В умовах карантину, на думку деяких постраждалих, приїзд мобільної бригади - небажаний елемент. Адже кривдник постійно поряд. А от швидка нагальна консультація з соціальним працівником та психологом – цінна. Тобто, модель онлайн-роботи має свою нішу.

Звичайно, наші мобільні бригади зберігають можливість виїздів на критичні виклики. Якщо постраждалу треба терміново забрати з дому, то мобільні бригади Фонду це зроблять. Однак, підкреслю, коли є загроза безпеці, гострий випадок, то саме поліція має бути найпершою точкою звернення.

Дякувати боку, не всі випадки гострі. Шістдесят відсотків всіх випадків домашнього насильства – це психологічне. Звичайно, як правило, воно присутнє там, де є фізичне, економічне чи сексуальне насильство. Але якщо жінка потерпає тільки від психологічного насильства, і за будь-яких інших питань радимо жінкам (постраждалим, свідкам) звертатися до «гарячої лінії» з протидії домашньому насильству Ла Стради. Вони діють анонімно, відповідають на всі запитання в цілодобовому режимі.

Оператори «гарячої лінії» не тільки інформують, як діяти, куди йти, а також дають контакти урядових служб та неурядових організацій, куди можна звернутися по допомогу за місцем перебування. Також вони допомагають скласти індивідуальний план безпеки - що робити далі. Зауважу, що Ла Страда відповідає на скайп-звернення, звернення в месенджері на фейсбуці, на офіційному веб-сайті через офіційну скриньку. А урядова гаряча лінія «1547» може одразу зв'язати жінку з необхідними службами та проконтролювати процес надання допомоги. Радимо використовувати обидві лінії.

Насильство не має толеруватися, немає виправдання насильству / фото Олеся Компанієць

На сторінках інформаційної кампанії «Розірви коло» та Фонду ООН у галузі народонаселення ми також поширюємо інформацію про наявні послуги, контакти, телефони та формати роботи мобільних бригад, в яких місцях діють притулки та денні центри для жінок. Щоб жінки відчували, що навіть в ці складні часи вони не самі. Є служби, які готові допомогти їм тут і зараз.

Ми працюємо над тим, щоб в українському суспільстві встановилися базові фундаментальні розуміння. Перше - відповідальність за насильство в будь-якому випадку лежить на кривднику. Ані міні-спідниця, ані брутальна лайка, ані зрада чоловікові не може виправдати акт насильства. По-друге, насильство не має толеруватися, немає виправдання насильству. Третє - в суспільстві має бути розуміння, що насильство в сім'ї - не особиста, а суспільна проблема. Ніхто не має права закрити двері і удавати, ніби нічого не сталося.

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News