Хотинська фортеця – одна з найвідоміших туристичних локацій Буковини / фото Марина Григоренко
Не лише Чернівці та Хотин: туристичні родзинки Буковини, які вас точно здивують
08:57, 16.01.2021
20 хв.
Туризм
Більшість туристів, подорожуючи на Буковину, обмежуються виключно відвідуванням Чернівців і Хотину. Насправді ж навіть напружуватися не потрібно, щоб відшукати в Чернівецькій області цікаві туристичні локації. Сучасний гірськолижний курорт, скельний монастир, мальовничі схили Дністра, покинута військова база на горі, печери з кажанами, столиця Маланки та центр світового старообрядництва – це лише невеликий перелік того, чим готова дивувати туристів Буковина. УНІАН.Туризм разом з «Мандруй Україною» відвідав деякі з цих локацій, та готовий поділитися з читачами своїми враженнями.
В попередньому нашому матеріалі ми знайомили читачів з Чернівцями – столицею Буковини. Місто це дійсно дуже красиве та гостинне, і найчастіше саме його відвідуванням обмежуються туристи, які подорожують в цей регіон. Частково це пов’язано з тим, що фактично потягом доїхати можна лише до Чернівців, тоді як до інших локацій ще доводиться якось добиратися. Кудись можна доїхати автобусом, а кудись – лише власним автотранспортом.
При цьому, як ми переконалися за підсумками поїздки до регіону разом з Державним агентством розвитку туризму (ДАРТ) і Чернівецькою ОДА в рамках кампанії «Мандруй Україною», насправді Чернівецька область, хоч вона і є найменшою в Україні, здатна запропонувати туристам відпочинок на будь-який смак та бюджет – від пізнавального до активного, від комфортного до екстремального. На Буковині навіть добре розвинений медичний туризм. А ще не слід забувати про велику кількість цікавих подій, які тут відбуваються, якщо не заважає пандемія. Що ж, зупинимося на окремих цікавих локаціях.
Велична Хотинська фортеця
Так, ми обіцяли розповісти вам про невідому Буковину, але для розігріву розпочнемо з більш відомої локації. Середньовічна Хотинська фортеця, яку свого часу було включено до переліку «Семи чудес України», напевно, є однією з найвідоміших та найвідвідуваніших локації Буковини поза межам Чернівців. За своїм зовнішнім виглядом та станом вона практично нічим не поступається своїй «родичці» з Кам’янець-Подільського, однак, на жаль, через інфраструктурні нюанси поки посе задніх за кількістю туристів.
Відео дня
Почнемо з дороги. На відміну від Кам’янець-Подільського, до Хотина не курсують потяги. Тож потрапити до фортеці можна хіба що автобусом з іншого міста. А ми знаємо, що міжміські автобусні перевезення у нас поки мають певні проблеми. Тож основні відвідувачі Хотинської фортеці – туристи з власним автотранспортом та екскурсійні групи, які охоплюють кілька міст і заїжджають до Хотина лише на годинку-дві суто подивитися фортецю.
Але ж Хотинська фортеця варта того, щоб затриматися тут на цілий день. Все роздивитися, погуляти навколо, влаштувати пікнік на схилах Дністра, поспостерігати за птахами та білочками, що мешкають у стінах фортеці, а ще побачити схід/захід Сонця. Причому добре тут в будь-яку пору року. Я, приміром, відвідувала фортецю у травні та в грудні – кожного разу різні, але неймовірні враження.
Вхід на територію Державного історико-архітектурного заповідника «Хотинська фортеця» коштує станом на початок 2021 року 70 гривень, і розрахуватися поки можна тільки готівкою. Квиток дає туристам право завітати до замку та нової фортеці, а також до краєзнавчого музею та музею тортур. Також можна погуляти чималою навколишньою територією або ж час від часу потрапити на якісь культурні заходи. Приміром, цього року на честь 400-річчя Хотинської битви на території фортеці планують великий фестиваль, якщо, звісно, не завадить пандемія.
Ось такі стоянки для велосипедів облаштували на території фортеці / фото Марина Григоренко
Замок наразі добре доглядають, що, на жаль, рідкість для українських історико-архітектурних пам’яток. Тим паче враховуючи ситуацію з державним фінансуванням на їхні потреби. Фактично, наразі основні кошти на підтримку комплексу йдуть за рахунок продажу квитків та від оренди під зйомку фільмів, серіалів, реклами тощо.
Наразі на території фортеці проводяться певні роботи над його інфраструктурою. Приміром, вже облаштовані парковки для велосипедів, а в музеях встановлені інформаційні електронні стенди. Щоправда, лише українською мовою, хоча англійська теж не завадила б. Тим паче, що фортецю часто відвідують іноземці.
Зала музею всередині комплексу Хотинської фортеці / фото Марина Григоренко
А ще на території фортеці нарешті вирішили взятися за «головний біль» усього українського туризму – туалети. Наразі там досі функціонують старенькі конструкції з дірками у підлозі без можливості помити руки, однак вже цього року нарешті планують взятися за облаштування сучасних вбиральнь з усіма благами, навіть проект робіт вже готовий.
Ось з такими туалетами в Хотинській фортеці невдовзі розпрощаються / фото Марина Григоренко
До речі, в адміністрації заповідника зазначають, що попри пандемію, у 2020 році у них було багато туристів. Здебільшого сюди їхали сім’ї та невеликі компанії з великих міст України, як-то Київ, Львів чи Запоріжжя, а також гості з Польщі та Румунії. Так, якщо у 2019 році було продано приблизно 120 тисяч квитків (без урахування пільгових категорій), то станом на грудень 2020 року – близько 56 тисяч, що в умовах карантину не такий вже й поганий показник.
Хотинська фортеця приваблює чимало іноземців / фото Марина Григоренко
В самому Хотині фактично немає нормальних готелів, хоча насправді саме місто стародавнє та свого часу навіть було більшим за Чернівці. Нині ж Хотин – довге містечко, яке виглядає скоріше як велике село. З маленькими хатками, багато з яких занедбані, та слабкою інфраструктурою, тому туристам вигідніше жити в Чернівцях чи Кам’янець-Подільському.
Втім, не можна сказати, що в місті нічого не робиться. Довгий час туристи могли перекусити лише в одній колибі прямо біля в’їзду до фортеці або ще в кількох закладах, які не викликають довіри, тож багато хто або їхав на обід до іншого міста, або брав перекус з собою. Однак нещодавно в місті відкрився доволі непоганий ресторан Relax Hall. Там досить не провінційний дизайн та смачна авторська кухня за адекватними для гостей з великих міст цінами.
Відстань від Чернівців до Хотина становить близько 60 кілометрів. Від автовокзалу Чернівців до містечка курсують маршрутки.
Гірськолижний комплекс «Мигово» на Буковині
Зізнаюся чесно, доволі довго Буковина в мене чомусь зовсім не асоціювалася з гірським відпочинком. Тож я була дуже здивована, коли дізналася, що в Чернівецькій області давно вже є доволі популярний гірськолижно-туристичний комплекс «Мигово». Зараз там якраз в самому розпалі зимовий сезон, який в середньому триває до середини березня.
Гірсько-лижний комплекс «Мигово» на Буковині / фото migovo.com.ua
Курорт використовує снігові пушки, тож кататися можна довго. При цьому він чудово підходить як для вже вправних лижників, так і для початківців. Для них на території комплексу діють два підйомники – крісельний та бугельний, які підвозять любителів активного відпочинку до трас довжиною 600, 1100 та 1300 метрів, з різним рівнем складності.
В «Мигово» є траси для лижників різного рівня підготовки / фото migovo.com.ua
Користуватися ними можуть як ті, хто проживає на території комплексу, так і гості з навколишніх садиб. Однак для постояльців діє система знижок. Також у відпочивальників є можливість взяти на прокат спорядження та скористатися послугами інструкторів.
Сноубордистам теж є де покататися / фото migovo.com.ua
Працюють підйомники і влітку. До речі, про літній сезон у «Миговому». В адміністрації комплексу зазначають, що кількість туристів у теплу пору року в них доволі велика, адже тут є чимала кількість додаткових розважальних активностей. Зокрема, на території комплексу «Мигово» є розважальний центр, клуб, конференц-зала, боулінг, кілька видів саун, чани, відкриті та закриті басейни, СПА-центр. Взимку тут працює тюбінг та ковзанка, а влітку – дитячі та спортивні табори, екскурсії, походи в гори, рафтинг, пейнтбол тощо.
Влітку в «Мигово» теж є чим зайнятися / фото migovo.com.ua
Сам комплекс «Мигово» може розмістити в своїх чотирьох готелях та хостелі лише 300 людей, однак на допомогу приходять навколишні садиби, де можуть розміститися ще 500-600 відпочивальників. Ціни на проживання коливаються залежно від періоду року. На новорічні свята вони традиційно йдуть в гору, однак після 10 січня нормалізуються. Приміром, у готелі «Карпатська вежа» вартість проживання наразі стартує від 1500 грн/доба у стандартному номері, а доба в окремому котеджі коштуватиме від 5 тисяч гривень. Наприкінці березня на курорті наступає несезон, і тоді можна підшукати проживання і за 600 грн/доба. В приватних садибах вартість проживання може бути нижчою.
В «Мигово» можуть розміститися близько 300 туристів / фото migovo.com.ua
Проблем с харчуванням у комплексі «Мигово» теж немає. На його території діє кілька ресторанів, в тому числі стилізований під козацькі часи «Гетьман», а також піццерія та шашлична, які на час карантину працюють на доставку та навинос. Також гості готелів можуть замовити собі харчування в номер – лише сніданок чи триразове.
Відстань від Чернівців до Мигового становить близько 60 кілометрів. Кілька разів на день з автовокзалу Чернівців до комплексу курсує автобус, вартість проїзду – 55 гривень. Також можна замовити трансфер у адміністрації комплексу.
Головна Маланка України в Красноїльську
Буковина – доволі колоритний регіон, де і до наших часів зберіглося чимало цікавих традицій, які століттями формувалися у цьому багатонаціональному краї. Одна с таких традицій – українське народне свято Маланка, яке відзначають з вечора 13 січня напередодні «старого» Нового року або святого Василія Великого. Для нього характерні масові гуляння з традиційним переодяганням у тварин і фольклорних персонажів.
Маланка в Красноїльську – головна Маланка України / фото УНІАН (Євген Кравс)
У 21 столітті в автентичному вигляді свято Маланки збереглося переважно у селах Галичини, Буковини та Поділля. Одне з найколоритніших святкувань, що має неофіційний статус головної Маланки України, проходить саме у буковинському селищі Красноїльськ, практично все населення якого – етнічні румуни. Вважається, що саме тут зберегли найбільш традиційний формат свята.
Здається, що для місцевих жителів Маланка – це більш ніж свято, скоріше, це спосіб життя. Усі мешканці містечка – від зовсім маленьких дітлахів до поважних панів – долучаються до свята. Полюбляє його і молодь, яку зазвичай не так вже й легко долучити до народних гулянь. До кожного святкування місцеві готуються ледь не цілий рік.
У Красноїльську в Маланці беруть участь абсолютно усі / фото УНІАН (Євген Кравс)
І ось раз на рік це селище перетворюється на справжню туристичну Мекку, а місцеві жителі раді вітати гостей. Міський голова віджартовується: про нічліг не варто турбуватися – гуляння зазвичай проходять до самого ранку, тож спати не буде часу, і в кожній хаті, біля якої проходить фестивальна хода, готові нагодувати-напоїти усіх бажаючих.
Водночас традиційно 15 січня вже у самих Чернівцях збираються маланкарі з усієї області. Кожен гурток готує новий сценарій щороку, багато хто додає якісь елементи сучасності. На жаль, цього року через пандемію коронавірусу від фестивалю довелося відмовитися.
Цього року до традиційного сюжету Маланки додали сучасні елементи / фото УНІАН (Євген Кравс)
А ось жителі невеличких селищ регіону, в тому числі Красноїльська, все ж вирішили підтримати традицію. Тим паче, що гуляння проходять виключно на вулиці, а більшість учасників мають на обличчях маски.
До речі, саме з Красноїльська на Буковині починаються гори Карпати. Тож навіть в період поза Маланкою сюди можна вирушити пожити серед природи. Тим паче, що містечко це доволі охайне.
З Красноїльська на Буковині починаються гори Карпати / фото Марина Григоренко
Центр світового старообрядництва в Білій Криниці
Ще один незвичайний пункт, який ми відвідали на Буковині – село Біла Криниця. Це глухе село неподалік від кордону з Румунією, в якому проживає близько 170 людей, вважається світовим духовно-історичним центром старообрядництва. У 1996 році тут навіть проходив всесвітній старообрядницький собор.
В Білій Криниці зовсім не раді гостям - вулиці порожні / фото Марина Григоренко
Село Біла Криниця було засноване наприкінці 18 століття, коли релігійні розкольники з Російської Імперії, серед яких було чимало впливових та забезпечених громадян, виступили проти реформи Російської православної церкви. На батьківщині їх переслідували, тож вони були вимушені шукати нового життя на чужині, зокрема і на Буковині, яка радо вітала на своїй територій представників інших народностей, особливо коли вони були готові вкладати гроші в розвиток регіону.
У наш час в Чернівецькій області досі проживає кілька громад старовірів, однак саме мешканці Білої Криниці вважаються найбільш консервативними. Настільки, що вони зовсім не люблять приїжджих і ніяк не йдуть на контакт. За півгодини, що ми провели в селищі – ми не побачили жодної людини. Також ми не змогли потрапити в середину головної місцевої пам’ятки – неймовірно красивого лазурного Собору Успіння Пресвятої Богородиці, який на сьогодні, на жаль, перебуває трохи в занедбаному стані.
Цей собор був збудований у Білій Криниці на початку 20 століття на кошти московського купця Гліба Овсянникова в пам'ять про сина Олександра, який помер молодим. За легендою, хлопець закохався в дівчину не з числа старовірів, і батьки не дали йому згоди на шлюб. Тож закоханий юнак вкоротив собі віку, а батьки вирішили «спокути свою провину» перед Богом будівництвом великого храму.
Зовсім неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Румунією Біла Криниця- Климоуці. Тож до цього незвичного поселення можна заскочити на шляху до сусідньої держави. Чимало туристів так і робили, коли кордони були відкриті – вирушали в одно-дводенні подорожі з Чернівців до Румунії, паралельно зупиняючись на різних локаціях в обох країнах. Але слід пам’ятати: перебуваючи у цій місцевості, варто уважно слідкувати за своїм мобільним телефоном, щоб він раптом не перескочив в роумінг від румунських вишок.
Зимова казка на Буковині / фото Марина Григоренко
До речі, хотілось би звернути увагу на природу, яка оточуватиме вас протягом усього шляху від Чернівців до Білої Криниці, а саме – неймовірної краси буковий ліс. Саме від цього дерева походить назва регіону – Буковина.
Ось такі дива готує зимова Буковина / фото Марина Григоренко
Ми потрапили сюди на початку зими, і природа зробила усе, щоб ми запам’ятали цю місцевість. Як раз випав сніг, і дерева вкрив «гострий» іній. Словами це не описати. А ще ми побачили там веселі зграйки снігурів, яких не так вже й легко побачити в Україні.
Головне – не спіймати сигнал з румунських вишок / фото Марина Григоренко
Що ще подивитися на Буковині
Хоча Чернівецька область є найменшою в Україні, тут дійсно дуже багато цікавих локацій. Якщо хочеться трохи відпочити за межами Чернівців, але щоб не довго їхати, можна вирушити в гірськолижний комплекс «Сонячна долина» в селі Бояни менш ніж в 20 кілометрах від обласного центру. Всього 20 хвилин машиною – і ви на заміському курорті. Тут є озеро, котеджі, спортивна база, невеличка навчальна гірка для лиж, тюбінг, а також кафе, ресторани та прокат спорядження. Ця локація є дуже популярною серед чернівчан взимку.
Крім того, на Буковині багато невеличких селищ, які славляться якимось промислом. Приміром, село Припруття відоме ковальськими виробами. Місцеві подвір’я, ледь не в кожному з яких мешкає хоча б один коваль, виставляють свої творіння просто неба.
В селі Недобоївці вирощують яблука. Якщо їхати з Чернівців до Хотина, то його дуже легко впізнати – уздовж дороги тут суцільні яблуні. Напевно, навесні дуже красиво. А чернівчанам бонус: вони забезпечені корисними фруктами власного виробництва майже круглий рік.
А ще Буковина є справжнім центром весільної моди в Україні. В селах Коровія та Волока просто величезна кількість фабрик з виготовлення матеріалів для весільних суконь та їхнього безпосереднього пошиву. При цьому місцеве вбрання для наречених продають не тільки по всій Україні, але й за кордон. Східна Європа, Австралія, Нова Зеландія, США, Катар, Японія, Великобританія, ПАР – далеко не повний перелік країн, куди «вирушили» буковинські весільні сукні. І коштує це задоволення недешево – від 400 до кількох тисяч доларів. Увесь секрет – у великій кількості ручної роботи. Місцеві зізнаються, що вправні кравчині можуть дуже добре заробляти.
Весільні сукні з Буковини відомі на увесь світ / фото Марина Григоренко
Крім того, в Чернівецькій області є прекрасні можливості для активного туризму – від легкого прогулянково-пізнавального до екстремального. Любителі ходити в гору можуть вирушити до покинутої військової радіолокаційної станції «Памір» на горі Томнатик, а цінителів історії зацікавить Скельний Галицький Свято-Миколаївський чоловічий монастир на високому березі Дністра.
Краєвид на станцію «Памір» з боку села Шепіт / фото uk.wikipedia.org/Oleksa Yarys
А чого тільки варті самі схили Дністра! Любителі індустріального туризму також можуть вирушити на екскурсію до Дністровської ГЕС, яка є найвищою (понад 100 метрів) і наймасштабнішою ГЕС в Європі. Ну а любителі екстриму – покататися на рафтах чи каяках.
Схили Дністра / фото ua.depositphotos.com
Також тут чудові можливості для спелеотуризму. Приміром, в Баламутівській печері можна побачити старовинні розписи на стінах, які повернуть вас до періоду мезоліту, а бо ж поспостерігати за великими колоніями кажанів.
Ще одна природна цікавинка Буковини – група мальовничих скель Протяті Камені, що розташовані в Покутсько-Буковинських Карпатах біля східної частини села Хорови. Скелі лежать на невисокому гірському хребті за півтори години ходьби на південь від перевалу Німчич. Найцікавіша і найвища скеля носить назву Соколине Око – у ній в результаті ерозії утворилася кам'яна арка, що нагадує око.
Соколине Око в Карпатах / фото ua.depositphotos.com
Біля підніжжя скелі з північного боку міститься невелика трикамерна печера, до якої можна потрапити через два входи-отвори. А неподалік від Соколиного Ока серед букового лісу розташовані ще кілька менших, але також мальовничих скельних масивів, зокрема скеля «Камінь Довбуша». На захід від Соколиного Ока розташовані Буковинські водоспади.
Де зупинитися туристам на Буковині
Зазвичай, чимало туристів зупиняються у Чернівцях, де інфраструктура на гідному рівні, та звідти виїжджають на одноденні екскурсії до інших міст та селищ. Тим не менше, і за межами міста можна підшукати собі щось цікаве. Тим паче, що в умовах пандемії коронавірусу дедалі більшої популярності набуває «зелений» туризм.
Приміром, в 12 кілометрах від гірськолижного комплексу «Мигово» у селищі Берегомет у підніжжя гори розташувалася зелена садиба «Стіжок», де запросто можна заховатися від світу на кілька днів. При цьому туристам тут готові запропонувати не лише нічліг та їжу, але й дозвілля – цікаві майстер-класи (виготовлення ляльок-мотанок, приготування баношу), виїзні екскурсії на джип-сафарі, простір для занять йогою та імпровізовані вечорниці.
Комплекс приймає максимально 45 людей. Ціни на проживання станом на зиму 2020-2021 стартують від 500 грн/доба у двомісному мансардному номері, двомісний стандарт обійдеться в 600 грн/доба, а сімейний чотиримісний в 1200 грн/доба.
***
Для багатьох українців Буковина залишається «темною» конячкою в плані туризму. І тим не менш, тут безліч цікавих локацій, куди можна вирушити в подорож. А оскільки вони поки не переповнені туристами, у вас буде чудова можливість самоізолюватися, що дуже актуально в наші часи. Бережіть себе та мандруйте Україною з розумом!
Марина Григоренко
***
Інші ідеї для подорожей Україною
- Програма максимум: як провести насичений уїк-енд у карпатському курорті Славсько
- Кілька ідей на вікенд у Чернігові
- Мандруй Україною. Як відвідати різні куточки Європи за один вікенд
- Закохатися за кілька днів. Чим може здивувати старовинне і сучасне Мукачево
- Знову закохатися у Львів: незвичайні ідеї для осіннього уїк-енду в добре знайомому місті
- Профілактика краще за лікування: на що робить ставку оздоровчий курорт Трускавець в нових умовах
- Осінь в місті Ха: затишні парки з "газонною" поліцією, столичний сервіс і до чого тут 10 гривень
Новини партнерів
