Офіційний привід для зустрічі губернатора Василя Ядухи з журналістами стосувався підбиття підсумків голосування на Хмельниччині. Але Василь Степанович більше половини вступного слова присвятив розбору польотів навколо журналістських публікацій. Виявляється, керманичу області не сподобалася позиція місцевої преси, тож публічний прочухан не забарився.
Відверто зізнаюся: донедавна не знав, що в обов’язки представника президентської вертикалі влади входить якимось чином розповідати чи тикати пальцем журналісту, як потрібно писати матеріали в газеті. Пан Ядуха до розносу ретельно підготувався: газети були густо змальовані маркером. Складалося враження, що журналістський пул складає іспит з дисципліни “Журналістська майстерність” і приймає його суворий викладач Василь Ядуха.
Під вал критики потрапили три обласні газети: “Подільський кур’єр”, “Є Поділля” і “Подільські вісті”. На думку очільника ОДА, журналісти цих видань необ’єктивно написали про результати місцевих виборів. “Сам люблю писати твори, але слово “так звані” не підходить для журналістських матеріалів”, - губернаторський аналіз переходив всілякі межі.
“Ряд журналістів свідомо десятиріччями все пишуть негативно про голову облдержадміністрації, зокрема, й про мене. Я розумію, що веду тверду політику, яка багатьом не подобається. Тож можу заявити: “Ніхто на шию не сів і не сяде”, — набирав обертів Ядуха.
Це що погрози? Даруйте, але такої хамської поведінки не дозволяв собі жодний попередній голова ОДА. Якщо пан Ядуха не знає, то в обов’язки преси входить висвітлення роботи центральних та місцевих органів влади. Кінцевий продукт засобів масової інформації - стаття - є віддзеркаленням того, як працюєте Ви, Василю Степановичу, або інші інститути влади. І, якщо там є нотки критики, то, вважайте, що ми робимо вам послугу - вказуємо на недоліки, які варто усунути. Ось і все. Губернатору не зайве було б перейняти досвід колишнього Президента Франції Жака Ширака, який казав: “Працюючи на журналістів, я працюю на себе”.
Після експлуатації потенціалу власної харизми пан Ядуха, врешті-решт, підвів обласних журналістів до найоб’єктивнішого, як він, бідний, думає, друкованого видання держави — газети “2000”. Саме ця газета за десять днів до початку виборчої кампанії написала (губернатор зацитував): “Неожиданно возрос рейтинг у партии власти в Киевской и Хмельницкой областях. Социологи даже нарекли его электоральным феноменом”. “Об’єктивна думка людей, котрі не мають стосунку до Хмельницької області, вносить свої корективи”, - зробив втішні для себе висновки губернатор.
Після прес-конференції я ще фрагментарно прокрутив у своїй пам’яті подію й дійшов висновку: чи зменшиться кількість журналістів, котрі не побояться писати правду й не будуть займатися лизогубством? Чи буде відтепер цензура мірилом журналістських публікацій? Все залежить від нас самих. Адже, як оцінили Репортери без кордонів, Україна понизилася на 42 позиції у рейтингу свободи слова і займає 131 місце, межуючи з Іраком.
Ще, насамкінець, прошу пана губернатора взяти на замітку слова Президента Віктора Януковича, який ще у 2006 році сказав: “Коли політики недооцінюють пресу, їхня кар’єра зазнає поразки”. Не перестарайтеся, Василю Степановичу!
Віталій Тараненко, журналіст, м.Хмельницький.
