Як пишуть волонетри на своїй сторінці у Facebook, Світлодарська дуга називається дугою не без підстав.
Зазначається, що після виходу наших військ з Дебальцевого (в лютому 2015 року), умовна "лінія розмежування" на цій ділянці фронту дійсно має форму дуги, що оперізує Луганське й спирається із заходу на Вуглегірське водосховище.
Волонтери розповіли, що складний, з перепадами висот рельєф місцевості й досить значне віддалення від населених пунктів у поєднанні з небажанням противника окопуватися у голому степу дав певний оперативний простір сил ЗСУ, й тактика "повзучого наступу" на цій ділянці приносила позитивні "дивіденди" ще з лютого 2016.
"Це дозволило, поступово займаючи "сіру зону", обладнавши повноцінні бліндажі та лінії окопів, дещо відсунути лінію бойового зіткнення від Миронівської ТЕС і (у першу чергу) від Вуглегірської ТЕС, яка є об'єктом стратегічної важливості", - пояснюють у "Повернись живим".
Читайте такожУ штабі АТО розповіли, як військові зупинили атаки бойовиків на Світлодарській дузі
Враховуючи ж той факт, продовжили волонтери, що де-юре Дебальцеве та околиці за підсумками других Мінських переговорів офіційно визнані як підконтрольні офіційній території Україні, всі ці дії української армії не суперечать умовам зазначених домовленостей.
Також волонтери звернули увагу на те, що цей район розташований на стику між т. зв. ЛНР і ДНР, тому оборона противника на цій ділянці була явно ослаблена через проблеми у взаємодії між силовими структурами обох терористичних організацій.
Так, просування у бік Дебальцевого на кілька кілометрів дозволило б взяти під вогневий контроль трасу М04 (Знам'янка-Краснодон) на ділянці Вуглегірськ - Дебальцеве, що у свою чергу створило б проблеми з постачанням Горлівки, а також ймовірно дозволило б поліпшити українські позиції у плані контрбатарейної боротьби, "закривши" північний схід Горлівки для ворожої артилерії, що в свою чергу, ймовірно, вплинуло б на ситуацію у Зайцевому, Гольмовському, Курдюмівці.
У той же час супротивник, розуміючи стратегічну важливість району (панівні висоти) у свою чергу прагнув поліпшити займані ним позиції.
"Влітку 2016 року, а точніше 29 червня, тут відбулося перше серйозне бойове зіткнення із застосуванням бронетехніки. Зведений підрозділ з бійців 54 бригади і 25 батальйону "Київська Русь", а також розвідгрупи "Правого сектору" у відповідь на мінометний обстріл завдали удару по висотах, зайнятих противником. Був захоплений опорний пункт і убитий його командир Калімуллін Айрат Натикович, громадянин Російської Федерації, з Татарстану", - згадують події на цій позиції волонтери.
Після цього, продовжили у фонді, артилерія почала обстріл бойовиків щойно захоплених позицій, і у зв'язку з низькою якістю оборонних споруд, знищивши важке озброєння противника, довелося відступити. "Втрати у тому бою склали з української сторони 2 вбитих 10 поранених, втрати противника - оціночно 20 осіб убитими (в т. ч. 6 полонених, загиблих від вогню своєї артилерії)", - розповіли волонтери.
Потім до грудня 2016 року ситуація "на дузі" залишалася незмінною, й 18 грудня бій знову повторилося у тих же умовах, але в інших масштабах.
"18 грудня був локальний наступ, силами до роти, метою якого була нейтралізація позицій противника у лісі, на схід від висоти 231.6 (взимку 2015 ВОП "Паша"), з якого велися постійні обстріли, що загрожували в тому числі й Вуглегірській ТЕС, що в свою чергу могло б призвести до порушення електро- та водопостачання м. Бахмут та навколишніх сіл. Для успішної зачистки самого лісу потрібно нейтралізувати опорний пункт противника на висоті 216.8 (сепаратисти назвали його "Мара")", - відтворюють подію у "Повернись живим".
Потім, близько 6 ранку розпочалася операція. Ймовірно враховуючи річний досвід, бойовики значно краще зміцнили позиції й чинили серйозний опір. Ними була запрошена артилерійська підтримка і протягом дня локальний конфлікт переріс у досить серйозну операцію, з використанням резервів і бронетехніки. Крім артилерійської дуелі, був ближній бій на дистанціях від 10 до 200 метрів, і кілька контратак.
"Українські війська зазнали відчутних втрат, 8 вбитими і 30 пораненими, контужений і травмованими (на момент написання статті - Ред.). Втрати противника (враховуючи дані з різних джерел - Ред.) нараховують близько 20 осіб убитими. До кінця першого дня бою сам опорний пункт "висота 216.8" залишився за ЗСУ, був організований підвіз БК і зміна особового складу на позиції. Важливу роль в евакуації поранених відіграли екіпажі волонтерської організації парамедиків ASAP", - заявили волонтери.
Станом на вечір 18 грудня у соцмережах і на новинних сайтах була інспірована паніка, причому якщо проукраїнський сегмент мережі в основному обговорював втрати ЗСУ, то проросійські ЗМІ, продовжили у фонді, подавали локальну операцію ЗСУ як серйозний наступ на Дебальцеве і стверджували про порушення Мінських домовленостей Україною, забуваючи про те, що весь район Дебальцевого - за умовами другого "Мінська" повинен бути переданий під контроль ЗСУ.
"19 грудня бої тривали, але вже з меншою інтенсивністю, у хід йшла переважно артилерія, проте в середині дня для можливої нейтралізації відповідних сил противника у бойову готовність номер 1 були приведені підрозділи 17 окремої танкової бригади, проте до застосування танків справа не дійшла, натиск противника вдалося стримати наявними силами", - розповіли у "Повернись живим".
Але, на жаль, станом на 20-21 грудня складно говорити про фінал битви, однак інтенсивність боїв знизилася. Водночас ситуація має передумови до розвитку. Суть у тому, пояснили волонтери, що зайняті позиції дозволяють вести спостереження за переміщеннями по трасі Знам'янка-Краснодон (на ділянці Вуглегірськ - Дебальцеве), а також істотно спрощують завдання для придушення артилерії противника (у районі Гольмовский - Байрак – Гурти), що в свою чергу може призвести до зміщення лінії зіткнення в цих районах.
"Ймовірно розуміючи ситуацію, противник зробить спроби відбити висоту 206.8, в той час як ЗСУ ймовірно будуть змушені (для поліпшення конфігурації лінії бойового зіткнення) займати сусідню висоту 226.7 - що за фактом повторює дії російських військ зразка 2015 року, коли ті зайняли с. Логвинове", - припускають волонтери.
Знову ж, потрібно враховувати, продовжили у "Повернись живим", що наразі Логвинове не має того значення, як це було в лютому 2015, коли бій тривав в основному за контроль над трасою Харків - Ростов. На шляху до панівної висоти в районі (висота 309 - колишній ВОП "Валера") наші сили однозначно зіткнуться з необхідністю контролю висот біля Логвинового, що в підсумку призведе до переміщення всієї "лінії фронту".
"Наразі лінія "фронту" має 2 взаємних обопільних виступи і, ймовірно, ні українська армія, ні противник, не задоволені ситуацією, що склалася. Враховуючи той факт, що зараз місія ОБСЄ готується до різдвяних канікул, а також поки не набув права "господар Білого дому" в очікуванні 22 грудня чергового гумконвоя з РФ можна припускати, що загострення на Дебальцевському напрямку тільки починається", - вважають волонтери фонду.
