23 серпня чеченського дисидента вбили посеред білого дня у парку в центрі Берліна. Жорстока розправа сталася неподалік від офісу Ангели Меркель у Федеральній канцелярії Німеччини. Через тиждень після того німці досі мучаться в здогадах, як це вбивство вплине на відносини їхньої країни з Росією.
Про це пише Washington Post, нагадуючи, що жертвою став 40-річний чеченець Зелімхан Хангошвілі. З 2001 року він воював за незалежність Чечні проти армії Росії в розпал Другої чеченської війни. Хангошвілі раніше отримав низку погроз, а також пережив два замахи. Через це він переїхав у Німеччину, де попросив політичного притулку і почав співпрацювати з правоохоронними органами.
Підозрюваного у вбивстві Хангошвілі схопили поблизу місця, де він викинув свій пістолет з глушником. Поліція знайшла у нього російський паспорт на ім’я Вадим Соколов, а невдовзі з’ясувала, що чоловік прибув з Москви за кілька днів до злочину. Німецький журнал Der Spiegel, російське видання The Insider, а також організація The Bellingcat повідомляють про підозрілі докази. Паспорт чоловіка пов’язує його з ФСБ.
Справа стала вибухом для сонної політичної сцени Німеччини. Газети переповнені міркуваннями про політичний підтекст вбивства.
«Точно як в часи Холодної війни», - кричить заголовок Süddeutsche Zeitung. Репортери думають, чи можна тепер говорити, що у Німеччини з’явилася власна «справа Сергія Скрипаля», замах на якого у Великій Британії став великим скандалом. Не потрібно бути прихильником теорій змови, щоб запідозрити Кремль у причетності до вбивства. У 2006 році російська Дума дала спецслужбам право відстежувати й вбивати «терористів» за кордоном. Через кілька тижнів після того перебіжчик ФСБ і помітний критик Володимира Путіна Олександр Литвиненко був отруєний радіоактивним полонієм у Британії. Слідство виявило, що за вбивством стоять агенти російської розвідки.
Читайте такожForeign Policy: Кремль труїть ворогів, щоб мати змогу все заперечувати
Тож можна було б очікувати, що лідери Німеччини відреагують з жахом і обуренням. Власне, саме так і роблять країни, коли іноземні сили влаштовують вбивства на їхній території. Однак, цього не сталося. Німецькі політики підозріло мовчань. Майже ніхто не відреагував на вбивство чеченця. Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас, який за два дні до вбивства їздив у Москву, досі мовчить. Незадовго до вбивства лідери чотирьох федеральних земель Німеччини закликали повернути Росію в G7. І, вірогідно, багато німців з ними згодні. Попри російську анексію Криму п’ять років тому й продовження війни на Сході України, багато людей у Німеччині хочуть кращих відносин з Росією.
Частина німців (серед яких багато політиків) підтримує сумнівний газопровід «Північний потік-2». Критики кажуть, що Путін використовує цей проект для розколу ЄС і фінансування війни в Україні. Однак, вони лишаються у меншості. Німецький бізнес постійно засуджує санкції проти Росії. Чи змінить вбивство Хангошвілі хоч щось?
«Це вбивство було демонстративним актом», - каже російський дисидент і політичний коментатор Ігор Ейдман.
«Це потрібно для залякування критиків Путіна на Заході й демонстрації, що російські спецслужби можуть безкарно робити все, що захочуть навіть в серці Німеччини», - додав він.
Ейдман підкреслює, що попри мовчання політиків хоча б преса прокинулася.
«Сподіваюся, що цей інцидент нарешті покінчить зі сліпотою німецького суспільства щодо Росії», - сказав експерт.
Читайте такожNew York Times: Кремль, вірогідно, вбив чергового «ворога» за межами Росії
Видання погоджується, що це можливо. Але поки що оптимізм Ейдмана звучить як видавання бажаного за дійсне. Навіть журналісти обмежують свої здогади. Деякі ЗМІ описують вбивство чеченця як «результат конфлікту в чеченській діаспорі Берліна». Німецьке державне видання Deutsche Welle прогинаються, щоб уникнути звинувачень з боку Кремля. У своїй статті воно вказало, що федеральна прокуратура Німеччини поки відмовилася братися за справу про це вбивство. Вона візьметься за справу лише в тому випадку, «якщо будуть докази причетності іноземних сил». Автор статті наголошував, що лише ЗМІ говорять про можливу причетність російської розвідки до розправи.
Washington post пише, що надзвичайну наївність Німеччини у поглядах на Росію навряд чи зникне, навіть якщо будуть чіткі докази причетності російського уряду до вбивства в Берліні. Зрештою, прямі докази буде важко знайти, зважаючи на природу діяльності російської розвідки за кордоном.
Важко позбутися враження, що більшість членів політичної еліти в Німеччині (так само як і прості громадяни) віддають перевагу не придивлятися ретельно до інциденту. Вбивство – це така морока, особливо якщо його скоїли в центрі столиці країни на очах у багатьох свідків. Навіщо дозволяти йому ставати на шляху процвітання відносин?
