Трагічні події 13 листопада цього року змушують нас через певний час уважно поглянути на реальні причини того, що відбулося тієї п’ятниці в Парижі. Адже зухвалість нападників і злагодженість їхніх дій наводять на роздуми щодо існування певних координаційних та ідеологічних центрів терористів як в Європі, так і за її межами.

Аналізувати акції ісламських фанатиків як черговий ізольований терористичний акт було б не лише спрощенням, але й серйозною помилкою у контексті об’єктивності, усебічності та адекватності висновків, що людство зробить з цієї ситуації. Розібратися у цьому допоможе аналіз певних історичних процесів.

Так, добре відомо, що до кінця 60-х років минулого століття іслам в арабському світі мав переважно поміркований характер. Навіть палестинці, до відомого терористичного акту під час Олімпіади в Мюнхені 1972 року, не вважали терор своєю основною зброєю, а головну надію на створення власної держави покладали на збройну допомогу та політичну підтримку з боку арабських країн. 

Відео дня

Ознакою радикалізації ісламу стало зростання популярності наприкінці 70-х років минулого сторіччя в арабському світі організації «Брати-мусульмани», яка пропагувала  об'єднання усіх мусульман в боротьбі проти «імперської системи Заходу» і домагалася відновлення середньовічного халіфату, життя в якому регулювалося б виключно Кораном.

Революція 1979 року в Ірані продемонструвала ісламському світу, що релігія може бути потужною політичною зброєю.

Іранська революція також спричинила ісламізацію Лівану і палестинського руху, лідери якого саме шукали нові засоби для консолідації своїх прибічників, та привнесла у арабські рухи і організації культ джихаду та мучеництва.

Черговий імпульс радикалізації ісламського світу надало вторгнення СРСР в Афганістан у 1979 році та спричинена цим жорстока війна, що тривала 10 років. Саме іслам став фундаментом та ідеологією об'єднання розрізнених афганських племен та народностей в боротьбі проти зовнішньої агресії. Більш того, саме війна Радянського Союзу в Афганістані спричинила активне розширення зв’язків між різного роду групами ісламських фундаменталістів.

Після розвалу СРСР та розміщення американських військ в Саудівській Аравії, настрої цих фанатичних угруповань набули різко анти-західного та анти-американського характеру. Згодом Усамою бен Ладеном була створена сумновідома «Аль-Каїда», а до влади в Афганістані прийшли таліби. Доказами латентних і водночас загрозливих тенденцій в ісламському світі для США та Заходу мали б стати (але не стали!) терористичні акти проти американських посольств в Кенії і Танзанії у 1998 році.

Можливо, це і стало причиною, чому таке сильне враження на США і Захід у цілому справили терористичні атаки 11 вересня 2001 року. Наступна глобальна війна США проти тероризму, операція в Афганістані проти талібів, вторгнення американських військ в Ірак у 2003 році, викиди у пресу інформації про центр утримання бойовиків у Гуантанамо та резонансні фотографії з в’язниці Абу-Грейб - також посилили анти-західні настрої і рівень радикалізації в мусульманських громадах по всьому світу.

Далі були початок збройної боротьби ісламістів в Іраку, підрив потягів в Мадриді в 2004 році, терористичні атаки в Лондоні 2005 року, Мумбаї 2008 року та активізація радикальних ісламістських угруповань «Аль-Шабаб» у Сомалі, «Боко Харам» в Нігерії та «Аль-Каїда у Ісламському Магрибі» в Північній Африці, що виступають проти західних цінностей, культури і здійснюють терористичні акти, спрямовані, насамперед, проти християн. Зокрема, як це було 2 квітня цього року, коли бойовики «Аль-Шабаб» здійснили напад на Університет кенійського міста Гарісса, жертвами якого стали 148 студентів-християн.

Не випадково, і «Аль-Шабаб», і «Боко Харам», і «Аль-Каїда у Ісламському Магрибі», і афганські таліби сьогодні тісно взаємодіють з Ісламською державою (ІД), що проголосила своєю метою створення халіфату – єдиної світової держави для всіх мусульман, що житимуть за законами шаріату.

У статті «Рік України» в газеті «Дзеркало тижня» від 26 грудня 2014 року ми наголошували: «Ісламська держава Іраку і Леванту» кинула виклик не лише західній цивілізації, що зберігає суто символічну християнську ідентичність, попри підкреслено світську форму, а й державам-прихильницям традиційних течій Ісламу».

При цьому, у силу різних чинників, насамперед, хронічної бідності, розшарування населення, відсутності можливостей для розвитку чисельної молоді, у сучасному ісламі панівне становище наразі захопив тренд на радикалізацію. Тероризм перестав бути ізольованим явищем, а трансформувався у стійку традицію, яку втілюють різного роду рухи, що стоять на принципах жорсткої нетерпимості до усього, що суперечить їхнім поглядам.     

Отже, можна констатувати, що події 13 листопада в Парижі не є окремою терористичною акцією, а одним з епізодів війни нового типу, яку наразі ведуть радикальні ісламісти проти західних (або, як їх ще називають - ліберальних цінностей), і в якій терор (від латинського terror – страх, жах) є лише одним з інструментів.

Зазначена війна нового типу не визнає кордонів і правил, військових і цивільних.

Ця війна ведеться глобально по всьому світу. Війна, яку сьогодні так відверто боїться Захід. І якою б хотів скористатися Кремль задля досягнення власних цілей.

Які уроки з подій у Парижі мала б винести Україна, де ймовірність терактів та підривних акції, що інспіруються Москвою, є доволі високою, а довіра до влади та спецслужб з боку суспільства - низькою? Вочевидь, слід було б зробити декілька кроків. По-перше, негайно припиняти діяльність всіх радикальних антиукраїнських організацій, незалежно від ідеологічного чи релігійного забарвлення.

По-друге, заборонити засоби масової інформації, що ведуть явно антиукраїнську пропаганду. Належну інформаційну допомогу владі у цьому питанні могло б надати громадянське суспільство.

По-третє, окрім кримінального переслідування, позбавляти громадянства України осіб, що фінансують або іншим чином сприяють терористичним і підривним акціям, оголошувати їх небажаними у нашій країні.

І останнє - налагодити регулярний, відвертий і конструктивний діалог з мусульманською громадою на засадах взаємної поваги, врахування інтересів, потреб, включаючи й освітні, та жорсткої протидії проявам радикалізму у будь-якій формі. Створити умови для діяльності тих культурних, освітніх, теологічних центрів, навчальних закладів для підготовки духовенства мусульманської спільноти, а передовсім – кримськотатарського народу, які визнають примат загальнолюдських цінностей, правового суспільства та демонструють лояльність Україні.

Олег Бєлоколос, експерт благодійного фонду "Майдан закордонних справ"