Таку думку висловив соціолог, публіцист, автор книг "Соціологія інтернет-революції", "Нова національна ідея Путіна" Ігор Эйдман у коментарі Deutsche Welle.
Так, незважаючи на всі зусилля російської влади, кримська патріотична лихоманка явно починає йти на спад. Дослідження соціологів свідчать про те, що число людей, які безумовно підтримують анексію півострова Росією, останнім часом скорочується (їх вже менше половини). Та й святкування дворіччя цієї анексії пройшли хоча і пафосно, але якось казенно, без колишнього відчайдушного ентузіазму. Характерно, що серед "відзначаючих" було багато підневільних людей - працівників комунальних служб і студентів, а деяким навіть платили по 500 рублів за 2 години публічного захвату.
Але найголовніше, зазначає соціолог, - відразу ж після кримських урочистостей "Левада-центр" зафіксував зниження рівня довіри Путіну. Причому істотне: на 10 процентних пунктів порівняно з березнем попереднього року. Це свідчення вже не просто про втому від переможних реляцій, а починається розчарування людей в посткримському політичному курсі.
"Приєднання Криму було для Путіна одночасно і реалізацією якоїсь "історичної місії", і особистим PR-проектом, і спробою почати політику реваншу за поразку у холодній війні. З усього задуманого вдався лише PR-проект, причому і він виявився ефективним лише на нетривалий час", - пише Эйдман.
Соціолог підкреслює, що влада намагалися закріпити різко підскочивший після анексії Криму рейтинг Путіна, зробивши поклоніння "кримського тріумфу" Путіна якоюсь громадянською квазірелігією.
"Крим оголосили "священною" для росіян територією. А російському президенту спробували створити образ лубочного "великого государя", що повернув вітчизні його найважливіший сакральний центр. Прокремлівські креативники навіть створили картинку "Владимир Восстановитель", де іконописний образ російського президента поставлений разом з Олександром Невським, Петром Великим, Катериною II в ряд "семи стовпів Росії", - зазначає публіцист.
Читайте такожЧубаров: У Криму панує атмосфера страху - BBC
Однак "кримська релігія" не прижилася, так як більшість росіян вважає, що "велика держава повинна перш за все забезпечити матеріальний добробут своїх громадян", а у посткримській реальності люди, навпаки, стрімко бідніють: за 2015 рік число росіян, що живуть за межею бідності, зросло більш ніж на 3 мільйони чоловік.
"Але і для патріотично стурбованої меншини, що готова змиритися з матеріальними труднощами заради "величі держави", захоплення Криму мало. Вона чекає нових перемог, чергових підтверджень новознайденого імперського статусу країни", - вважає Эйдман.
На думку соціолога, російська влада в "посткримський" період хотіла компенсувати економічні провали новими військовими тріумфами, однак протидія Заходу і мізерність власних матеріальних ресурсів не дали шансів на це: звідси метання Кремля від активізації війни до перемир'я на Донбасі і у Сирії.
"Загравшись в протистояння з головними світовими силами, Кремль нарвався на санкції, вліз в непосильні витрати і втратив економічну стабільність. Все це стало першим покаранням за "кримський злочин" - грубе порушення міжнародного права і власних договірних зобов'язань. Є всі підстави вважати, що російська влада ще тільки починає платити за кримським рахунками", - резюмував Эйдман.
