Президент України Володимир Зеленський на зустрічі з генеральним директором МАГАТЕ Рафаелем Маріано Гроссе, приуроченій до 35 річниці Чорнобильської катастрофи, заявив, що наша країна планує перейти до використання і локалізації виробництва новітніх ядерних реакторів, у тому числі – малих модульних реакторів SMR-160, які розробляє американська компанія Holtec International.
На перший погляд може здатися, що Зеленського, дійсно, понесло, а сподівання президента більше нагадують казки голодного Остапа Бендера про "Нью-Васюки"
Знайомі з темою атомної енергетики українці таку заяву глави держави прийняли з відомою часткою іронії. Мовляв, раз український гіперлуп свого часу вже "побудували", можна і за малі реактори тепер братися.
На перший погляд може здатися, що Зеленського, дійсно, понесло, а сподівання президента більше нагадують казки голодного Остапа Бендера про «Нью-Васюки», однак, зерно здорового глузду в словах головного слуги народу все-таки є.
Розвинені країни поступово виводять з експлуатації забруднюючі атмосферу вугільні електростанції, які замінюють «чисті» види генерації: сонячна, вітрова, гідрогенерація. При цьому, найпотужніші економіки світу, враховуючи той факт, що сонце має властивість заходити за хмари, вітер – переставати дути, а річки – міліти в найбільш невідповідні моменти, роблять ставку на подальший технологічний розвиток атомної галузі – як базової і маневреної генерації.
В Україні теплоелектростанції, що працюють переважно на вугіллі, забезпечують виробництво третини всієї електроенергії в країні
Україна, яка прагне стати частиною Європейського Союзу, також знаходиться в цьому процесі. Тільки за два останні роки частка відновлюваної енергетики в загальному виробництві електроенергії в країні зросла з менш як 2 до 8 відсотків. При цьому, в наших краях зростаюча частка «зеленої» енергетики, вироблення якої залежить від погодних умов і часу доби, хоч це і парадоксально, веде до зростання виробництва електрики на застарілих, за мірками XXI століття, найбільш забруднюючих довкілля – теплових електростанціях, оскільки саме вони виконують ключову роль маневрених потужностей у вітчизняній енергетиці. "Маневрених" – значить, що їх задіють в ті моменти, коли інші джерела енергії не можуть задовольнити поточний попит на електрику (наприклад, в похмурий день без вітру, коли сонячна і вітрогенерація - на нулі або сильно знижена, і починають свою роботу "брудні" ТЕС, щоб компенсувати дефіцит енергії).
Взагалі, в Україні теплоелектростанції, що працюють переважно на вугіллі, забезпечують виробництво третини всієї електроенергії в країні. Ще близько 50 відсотків електроенергії виробляють великі атомні електростанції, не призначені для роботи в маневреному режимі – вони забезпечують нашій енергосистемі базову генерацію, «базу» - постійну стабільну кількість електроенергії. Найновіший атомний енергоблок в Україні був введений в експлуатацію ще в 2004 році, а основна частина – аж у 80-х роках минулого століття.
Найбільш перспективним напрямком, який може вирішити завдання, які стоять перед вітчизняною енергосистемою, є застосування технології малих модульних реакторів потужністю до 300 МВт
Якщо роботу атомних реакторів, відповідно до світової практики, доцільно продовжувати на максимально можливий термін (при правильній експлуатації атомка – безпечний і не забруднюючий навколишнє середовище спосіб отримання електрики), то теплові електростанції будуть поступово виводитися з експлуатації.
Це ставить перед нашою країною непросте завдання - в найближчі час повністю замістити близько 30 відсотків генеруючих потужностей, слідуючи при цьому за світовими тенденціями щодо захисту навколишнього середовища.
Ось в цьому - то і правий Зеленський: найбільш перспективним напрямком, який може вирішити актуальні для вітчизняної енергосистеми завдання (і по закриттю потреб базової генерації в міру припинення роботи ТЕС, і по маневруванню), є застосування технології малих модульних реакторів потужністю до 300 МВт.
За прогнозами, світовий ринок таких ректорів після 2025 року досягне 1 трильйона доларів.
В даний час подібні проекти знаходяться на рівні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, серед яких і проект реакторів SMR-160 американської компанії Holtec International, з якою наша країна вже співпрацює з будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива в Чорнобильській зоні відчуження.
Ці малі реактори, завдяки особливостям конструкції, мають можливість працювати в режимі маневрування потужністю, а також володіють більш високим рівнем безпеки, ніж традиційні «великі» атомні енергоблоки.
Крім цього, модульність конструкції (енергоблок збирається, як конструктор, з готових компонентів, що надходять на електростанцію з заводу) скорочує терміни будівництва – якщо введення в експлуатацію стандартного великого реактора АЕС займає близько десяти років, то тривалість будівництва SMR-160 – лише близько двох років. Плановий термін експлуатації пристрою при цьому становить близько 80 років.
Розраховувати на залучення в проект великого інвестора також поки не доводиться
Ще в червні 2019 року Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки, а також Holtec International підписали угоду про створення міжнародного консорціуму з впровадження в Україні технології малих модульних реакторів SMR-160. Однак, на якому етапі перебуває зараз реалізація цієї угоди - громадськості невідомо.
Варто розуміти, що орієнтовна вартість будівництва та введення в експлуатацію лише одного такого малого реактора становить близько 1 мільярда доларів. Таких коштів у нашої країни сьогодні, на жаль, немає.
Перехід України на новітні технології в енергетиці безпосередньо залежить від успіхів реформи енергоринку
Розраховувати на залучення в проект великого інвестора також поки не доводиться, причини відомі: неоголошена війна з Росією, корупція – та ще й економічна криза, викликана глобальною пандемією.
Український енергетичний ринок, застиглий на півдорозі реформ, переживає не найкращі часи: дефіцит коштів у галузі оцінюється в понад 50 мільярдів гривень, лібералізація тарифів для населення відкладена в довгий ящик, а нагромадження регуляторних обмежень затягує і одночасно посилює кризу.
Перехід України на новітні технології в енергетиці безпосередньо залежить від успіхів реформи енергоринку, яка сьогодні поставлена на паузу (в тому числі, олігархами-власниками основних об'єктів теплової електрогенерації), а керівництво країни зайняте постійним латанням дірок в галузі.
Враховуючи те, в якому стані знаходиться енергетична галузь, в даний час Україна може претендувати, схоже, лише на статус полігону для випробування нової технології, а не рівноправного партнера в розвитку ядерної енергетики. Чи влаштовує нашу країну така роль? Хочеться вірити, що ні.
Ігор Орел
