Нічний удар по Новоросійську став першим офіційно підтвердженим випадком застосування Збройними силами України модифікованих ракет "Нептун" із дальністю понад 400 кілометрів. Об’єктом удару став перевалочний комплекс "Шесхарис" у порту Новоросійськ - найбільший елемент чорноморської експортної інфраструктури Росії.
За оцінками галузевих джерел, через Новоросійськ у жовтні поточного року було відвантажено 3,22 млн тонн сирої нафти. У середньому, "Шесхарис" вантажить 35-40 великих танкерів щомісяця. І зараз через "Шесхарис" проходить значна частина трубопровідних потоків "Транснефти", у тому числі гілки Тихорецьк – Новоросійськ та Кропоткін – Новоросійськ.
У терміналі розташовані десятки резервуарів і понад 90 кілометрів технологічних трубопроводів, здатних працювати з навантаженням понад 1 млн барелів на добу. Глибина Цемесської бухти робить Новоросійськ унікальним: він може приймати танкери дедвейтом до 250 тисяч тонн з осадкою 18–19 метрів. Інші чорноморські порти РФ, зокрема Туапсе чи Кавказ, не можуть приймати судна такого класу, тож Новоросійськ – один з трьох найбільших експортних хабів РФ поряд із Приморськом та Усть-Лугою.
Оператором "Шесхарису" є структура "Транснефти", а значна частина вантажопотоків формуються "Роснефтью".
Отже, логістично порт критично залежить від безперебійної роботи трубопровідної системи, яка не має повноцінних дублерів у цьому регіоні.
Важливо звернути увагу і на геополітичний аспект: інфраструктура Новоросійська використовується не лише Росією. Позаду терміналу розташований окремий комплекс Caspian Pipeline Consortium (CPC), який обслуговує Казахстан. Близько 80% казахстанського експорту нафти йде через цю систему до Новоросійська. Упродовж останніх років Казахстан активно намагається диверсифікувати маршрути – через Баку, Тбілісі, турецький Джейхан та каспійські порти – але залежність від Новоросійська, на жаль, залишається.
Наслідки українських ударів вже помітні: "Транснефть" була змушена тимчасово зупинити прокачку нафти на порт, що опосередковано підтверджує серйозність пошкоджень. Отже, мова про миттєві економічні втрати.
Скільки Росія загалом втрачає в грошах? Якщо вважаємо, що термінал обробляє до 1 мільйона барелів на добу, то кожна доба простою коштує близько $60 млн доларів недоотриманого експорту. За тиждень це може накопичитися до 350–400 млн доларів (залежно від темпів ремонту, графів танкерів та черг на вантаження).
На ураження одразу відреагували й ринки (хоча тут навряд є вплив лише одного фактору – можливо, тут працює і реакція на ймовірну атаку США на Венесуелу). Втім, ціни на Brent зросли на 1,97 відсотка, а на американську WTI – на 2,13 відсотка. Аналітики UBS та Sparta Commodities зазначили, що ризики стійкого порушення поставок нафти зростають, оскільки атаки на Новоросійськ повторюються вже кілька місяців, а порт працює "на межі перевантаження".
Проте навряд це зростання цін буде стійким. Ринки реагують на невизначеність щодо стабільності експорту з Чорного моря. Але в розрахунок треба брати і зростання виробництва нафти у світі.
В будь-якому разі цей ракетний удар підкреслює нестабільність Новоросійська для тих покупців, які не приєдналися до санкцій проти Росії.
Адже, якщо моральних аргументів щодо неприпустимості фінансування російської агресії недостатньо, то додаються логістичні. Замовлена індійцями та турками нафта може просто не прийти. І замислитись про інші джерела логічно, якщо не з етичних, то з прагматичних міркувань.
Максим Гардус, спеціаліст із комунікацій Razom We Stand