facebook.com/Микола Щуріков

Здоровий галузевий протекціонізм з боку держави для порятунку хімічної галузі України під час кризи пропонує задіяти Микола Щуріков.

Про це 1-й заступник голови Одеського припортового заводу написав у своєму блозі на LIGA.net.

Щуріков зазначає, що за останні роки український хімпром втратив тисячі підприємств галузі, а без роботи залишилися десятки тисяч людей.

Відео дня

Основна проблема – неможливість конкурувати з імпортерами. Їхня частка на вітчизняному ринку добрив перевалила за 70%. Одна з головних проблем – імпорт російського добрива через інші країни з метою уникнення сплати митних платежів. Другий негативний фактор, що впливає на хімічну галузь, – це звуження експорту та його сировинна спрямованість.

Микола Щуріков вважає, що відповідальність за ситуацію має взяти держава, яка встановлює правила гри. «Нарешті визнати, що хімічна промисловість – це ключова галузь, яку необхідно підтримувати на державному рівні. Ми маємо найпотужнішу виробничу базу в Східній Європі, ми можемо задовольнити попит практично на всі види мінеральних добрив, зменшивши залежність економіки від імпорту. Вже не кажучи про те, що це виробництво – мінімум 8% ВВП нашої країни. Щораз більша конкуренція (зокрема з боку азійських виробників) і постійна поява нових викликів на світовому ринку хімічної та нафтохімічної продукції без адаптаційних заходів ще більше заганяють її в кут», – пише Щуріков.

Він називає конкретні кроки, які можуть піти на користь хімпрому. «Я кажу і про ціну на газ для підприємств хімгалузі, і про введення захисних заходів внутрішнього ринку – покінчити з контрафактною продукцією на внутрішньому ринку засобів захисту рослин і мінеральних добрив», – додав експерт.

Як приклад сучасного державного протекціонізму Микола Щуріков наводить роботу країн-членів СОТ, таких як Туреччина, Білорусь, РФ і Узбекистан.

«Стратегія розвитку хімічної галузі України до 2030 року передбачає збільшення частки вітчизняної хімічної продукції на внутрішньому товарному хімічному ринку з нинішніх 25% до 35–40%. Звісно, цьому має сприяти й створення конкурентної сировинної бази – і тут не обійтися без інвестиційних та інноваційних проєктів. Але знову-таки – без втручання держави інвестиції не залучиш, адже створення «інвестиційного клімату» – виняткова прерогатива держави», – резюмував експерт.