Олександр з Чернівців став першим українцем, в якого підтвердили коронавірус. Але він також і став першим, хто одужав від COVID-19. Зараз він разом з дружиною перебуває в самоізоляції: через тиждень чоловік має здати ще один аналіз. Тільки тоді можна буде говорити, що він повністю одужав.
Де він заразився та як проходило лікування - Олександр розповів ВВС News Україна.
Чернівчанин захворів після своєї подорожі з дружиною до Італії. 21 лютого подружжя полетіло з румунської Сучави до Бергамо. Звідти поїхали до Комо та Мілану.
"Те, що насувається біда, ми зрозуміли десь за два дні. Тоді, 23 лютого, в одному містечку (не пам'ятаю точно назву) захворіли 16 осіб. Люди почали панікувати. Всі ЗМІ підхопили цей матеріал і почали розповсюджувати", - розповідає Олександр.
Чоловік розповів, що найбільше його вразив аеропорт у Сучаві: "Після прильоту нас очікував вже попереджений персонал. Вони знали, що з небезпечної зони прилітають. Та, тим не менше, там не було все готово. Люди просто заходять в цей термінал. Не знаю, чи хтось там був - така площа, розміром десь 200 м2. І ми, всі пасажири літака, - а це понад 100 людей - десь 20 хвилин один біля одного чекали, доки підготують прилади для вимірювання температури і бланки для заповнення. Потім, коли мене питали, де я міг заразитися, перша думка була - аеропорт. Тому що там, дійсно, було небезпечно".
Подружжю перевірили температуру, все було в межах норми. Далі вони сіли у своє авто, припарковане біля аеропорту, і вирушили до кордону. Там ще раз двічі перевірили температуру, знову - норма.
Читайте такожЩе одну область України атакував коронавірус: з'явилися подробиці
Олександр з дружиною вирішили кілька днів побути вдома, не йти на роботу.
"І, в принципі, це рішення залишитись вдома було вірне. Тому що вже 28 лютого в мене почала підійматись температура. Спершу відчув слабкість. Поміряв температуру - 37,1. В обід - 37,4. Слабкість залишалася. Я подумав, що це акліматизація. Під вечір ситуація погіршилася - температура піднялася до 37,9. Спробував випити парацетамол. Вже прийшло розуміння, що якась небезпека є", - розповів чоловік.
29 лютого, коли температура ще зросла, Олександр подзвонив сімейному лікарю, попередив, що був у Італії.
"Що далі робити? Телефонуємо "103". Через пів години вже була машина швидкої. Всі - в захисному одязі. Мене госпіталізували. Помістили в інфекційне відділення. Взяли мазки на аналізи", - додав він.
3-го березня чоловік дізнався, що в нього - коронавірус. А ще той день запам'ятався Олександру переживаннями через дружину, яку лікарі залишили вдома.
Медики відмовилися, оскільки у жінки не було симптомів захворювання, проте пообіцяли взяти аналіз. Коли приїхали - під будинком, де залишилася дружина, вже протестували сусіди. Через протести жінку шпиталізували без симптомів.
"Якщо 29 лютого, коли мене госпіталізували, то в мене була просто температура і першіння в горлі, то коли в мене вже був результат мого тесту - 3 березні - в мене вже тоді була пневмонія. І мій стан погіршився", - каже Олександр й додає, що спав у дуже холодному боксі.
Але, визнає чоловік, поступово умови його перебування в лікарні покращилися: "Треба було кричати, треба було говорити, треба було постійно пресувати - і ці питання поступово вирішувалися. Люди з розумінням підходили, за що я дуже вдячний. Але, насправді, із самого початку там нічого не було готово для прийому".
Але харчування було більш-менш: "Скажімо так, гастрономічну насолоду ви там не отримаєте, але не будете голодні. Один раз на день мені мої рідні приносили їжу домашню. Одним словом, з харчуванням було нормально".
"Загалом, в інфекційному відділенні я провів повних 20 днів. З них два тижні, дійсно, в стані хвороби. Тобто, медикаментозне лікування повноцінне: системи, уколи, антибіотики. А останній тиждень, коли організм почав боротися, тоді ставало легше. Тоді вже просто чекав на виписку", - поділився Олександр.
"70% всіх медикаментів ми купували за власні кошти. Ситуація покращилася десь за тиждень мого перебування. Поступово ліками забезпечувала клініка. До кінця ми просто купували якісь дрібниці… Знаєте, я безмежно вдячним лікарям і всьому медперсоналу. За їхню роботу і турботу. За те, що вони робили щодня. Ми вже з ними здружилися. І коли мене виписували, я бачив сльози радості на їхніх очах. Бо, попри все, вони гідно виконували свою роботу. Я вдячний, що вони поставили мене на ноги", - каже чоловік.
Олександр зізнається, що найбільше мріяв про душ, можливості помитися у лікарні не було: "Це, дійсно, і психологічна, і фізіологічна проблема. Я просив і максимум, що мені могли організувати, - це відро гарячої води і тазик. Трішки можна помитися, але все одно ви не помиєтеся так, як треба. Та я розумів, що цю проблему не вирішити по-іншому в таких умовах".
"Я не розумію, де і за яких обставин я міг заразитися. В мене є просто здогадки".
Олександр переглядав відео протесту, який сусіди влаштували під його будинком, коли зрозуміли, де він мешкає, тепер він знову зустрічає цих людей: "Зараз, коли мене виписали і я потрапив додому… Чесно скажу, я зустрів лише одну сусідку (Коли чоловік приїхав з лікарні. - Ред.), яка щиро вибачилась. Хоча на відео я її навіть не бачив. Мені було приємно. Та не переді мною треба вибачатися. Все-таки основний удар отримала дружина. Дуже неприємно було спостерігати, як її виводять… Просто як якогось злодія. Просто неприємно. Так, щоб хтось до нас зайшов, - такого не було. Можливо, люди побоюються. Думають, що ми можемо небезпеку складати для них…. Хто нас дійсно підтримує - це родичі і друзі… Бути першим - завжди страшно. Але я радий, що вже все позаду".
Читайте також:
- Симптоми коронавірусу - як відрізнити від грипу чи застуди
- Коронавірус карта поширення на сьогодні (оновлюється)
- Коронавірус новини в Україні та світі - онлайн
