Збій системи. Чому загальмувала медична реформа і чим це загрожує українцям

Довгоочікувана медична реформа загальмувала. Другий її етап, який розпочався 1 квітня 2020 року, не став проривом для стаціонарних лікарень і лікарів другої ланки – вузькопрофільних спеціалістів. Виявилось, що до радикальних змін не готові і медзаклади, і держава. І стрибок з одного берега на інший загальмували в польоті. І це, безумовно, відіб’ється на пацієнтах.

Медична революція стартувала у квітні 2018 року. Українська медицина звернула з радянських рейок, почалася нова епоха системи охорони здоров’я, де гроші ходять за пацієнтом. І на першому етапі це спрацювало. Пацієнт отримав свого сімейного лікаря, до якого можна записатись онлайн і прийти на прийом без черг. А лікар - більшу зарплатню, подекуди, і до 20 тисяч гривень. Врешті, державні амбулаторії стали схожі на приватні клініки.

Подібного ефекту чекали й лікарі в стаціонарах. День «ікс» був призначений на 1 квітня 2020 року. Та виявилось, що до радикальних змін в медицині не готова ні велика частина лікарень, ні сама держава. І стрибок з одного берега на інший загальмували буквально в польоті.

«За новим механізмом деяким лікарням вистачить грошей хіба що на дверний замок і плакат: «Ми зачинились. Тримайтесь. Удачі». Я не можу всього цього допустити. Бо інакше це буде називатись не реформа, а диверсія», - заявив президент України Володимир Зеленський.

То що саме пішло не так? Де система дала збій? Та найголовніше, чи має Україна шанс хоч колись отримати  нову систему охорони здоров’я?

Інсульти, інфаркти, онко, опіки, перелами кінцівок, інфекційні хвороби і нервові… Пацієнтами з такими недугами не допоможе сімейний лікар, потрібно йти в спеціалізовані лікарні. Вони усі входять у так звану вторинну ланку медицини. Якщо не звернутись вчасно, результат один - смерть.

Втім, в нашій країні піти в лікарню означає винести собі вирок ще й фінансовий. Чи врятувала б гаманці і здоров’я нації медична реформа? На це, наприклад, прямо розраховували в одній зі столичних спеціалізованих лікарень. Її директор пояснює, чому.

«Друга ланка більш фінансово навантажена. Ми повинні укладати договори і утримувати підприємства самостійно», - розповів ТСН.Тиждень директор Київської міської лікарні №1 Олександр Іванько.

Принцип - гроші йдуть за пацієнтом: для медиків та менеджменту лікарні означає, вони перетворилися на підприємство надання медичних послуг і самі мають визначати, скільки пацієнтів здатні прийняти і які діагнози пролікувати.

Однак все не так просто.

Чим більше послуг може надати лікарня, тим більше грошей мала б отримати / фото: ua.depositphotos.com

«Щоб лікувати пацієнтів і отримувати за це гроші, кожна лікарня мала виконати такі собі ліцензійні умови від Національної служби здоров’я. Для цього були створені 27 пакетів медичних послуг, кожен з яких має свій окремий тариф. Чим більше послуг може надати лікарня, тим більше грошей отримає. Однак, перш ніж заключити контракт, медзаклад мав довести, що й справді здатен пролікувати пацієнта за кожним пакетом», - розповідає кореспондент ТСН.Тиждень Ірина Прокоф’єва.

Причому, немає значення, де розташована ця лікарня - у столиці чи в райцентрі. Принцип один:  хочеш лікувати - виконуй стандарт.

У Вознесенську, на Миколаївщині, це зрозуміли ще три роки тому і почали готуватись. «Ми знали, що у нас класний пологовий будинок, який потрібно покращити. Ми зробили ремонт і до нас поїхали породіллі з кількох районів. Ми хочемо бути кардіо та інсультним центром, тому ми купили сучасний цифровий томограф», - розповідає головний лікар Вознесенської багатопрофільної лікарні Володимир Красьоха.

Пацієнти тут лікуються безкоштовно, принаймні по тих напрямках, які прогарантувала держава. А медперсонал вже отримав невеличкі надбавки до зарплати. Але так пощастило не всім і не всюди.

Наприклад, нещодавно, попри карантин, вимушені були вийти на протест працівники столичної психлікарні. Тут порахували: навіть якщо заповнять усі ліжка, не вистачить на зарплату. Наступний крок - звільнення і закриття. Роботи можуть лишитися понад 400 осіб. Та це ще не все. Якщо лікарня закриється, небезпечні для суспільства пацієнти підуть на вулиці.

Подібні погрози висунули й працівники тубдиспансерів. Один з таких - у Чернігові. До 1 квітня лікування одного пацієнта тут обходилось найдорожче - 100 тисяч гривень. З реформою отримали нуль. Це означає - усі працівники підуть на вулиці. Разом з ними і пацієнти.

І це лише одна з системних помилок, яка може звести нанівець усі зусилля реформи. За даними Національної служби здоров’я, таких лікарень, які отримали менше фінансування, близько п’яти сотень. В.о. керівника служби Оксана Мовчан пояснює логіку таких рішень:  «Кваліфікованому лікарю потрібно трохи більше, ніж стіл та стілець, щоб лікувати пацієнта. Йому потрібне обладнання. І ті заклади, які отримали фінансування, вони повністю покривають потребу українського населення».

До радикальних змін не готові ні медзаклади, ні держава / фото УНІАН

Однак, це пояснення не вплинуло на рішення у високих владних кабінетах і круто розвернуло хід реформи. 

«Я категоричний противник будь-яких ручних  процесів керування. Я вважаю, що все потрібно будувати системно», - заявив міністр охорони здоров’я Максим Степанов.

То де система дала збій? І чи можемо ми, пацієнти, сподіватись, що переосмислення реформи не призведе до ще більшого колапсу в медицині?

У столичній лікарні хірург Андрій Регуш пояснює, що таке медичні інформаційні системи. «Правила» такі: якщо пацієнт отримав направлення від сімейного лікаря до хірурга, то потрібно зайти в систему і за номером направлення можна побачити, до якого саме спеціаліста.

Ця система електронного здоров’я важлива не лише для пацієнта, а й для медика. Бо так лікар дає знати, що саме робив з пацієнтом і скільки грошей, згідно з тарифом, заробив. Зручно? Так. І лікарі первинки це підтвердять, бо вже рік нею користуються. Медики другої ланки побачили цю систему лише першого квітня. І не у всіх регіонах. Чим це загрожує?

«Для нас, пацієнтів, це означає, що вузький спеціаліст просто не побачить направлення від сімейного лікаря у системі. А відтак не зможе прийняти. Проблема в тому, що ці системи електронного здоров’я - від різних виробників. На власний розсуд керівник лікарні обирає ту чи іншу, платить за неї гроші. І тут важливо, аби комп'ютер в одній лікарні «дружив», так би мовити зрозумів, комп'ютер в іншій лікарні. Інакше буде біда», - зауважує кореспондент ТСН.Тиждень Ірина Прокоф’єва.

Біда й в тому, що далеко не всі лікарі вивчили, як з цим електронним гібридом медкарти, фінзвітності та адмінсистеми працювати. Для того потрібно мати навички бухгалтера та айтішника одночасно. А заповнювати форми з кодуваннями має тільки лікар.

«Лікар сам заповнює, використовує електронний підпис, електронний ключ», - пояснює хірург Андрій Регуш і додає, що через це збільшився робочий день лікаря.

Національна служба здоров’я проводить безкоштовне навчання просто зараз. Але чому не раніше, перед запуском реформи? Адже від цих записів напряму залежить заробіток лікаря. Вгадайте, що він обере першим: ваше лікування чи заповнення бланку, за яким йому заплатять? І це - лише перший збій в загальній системі.

У медреформі виявилася низка проблем, серед яких - тарифи / фото: ua.depositphotos.com

Другим виявились тарифи. Навіть для тих, хто дуже чекав реформи.

Загальна проблема тарифів - вони дуже низькі. Наприклад, лікування інсульту за тарифом коштує 19 тисяч гривень. Наче не мало. Втім, набір інструментів для такої операції обійдеться в 100 тисяч.

«Страшно за співробітників, страшно за пацієнтів. Страшно, тому що можуть бути випадки, коли ми просто не зможемо надати допомогу, яка потрібна. Тому що не буде чим її надати», - каже Андрій Регуш.

Це виявилось чи не найбільшою проблемою в реформі. І ці проблеми вщент розбили сподівання медиків на суттєве підвищення зарплат. Як наслідок - саме це може вибити медиків з державних клінік.

«Ми сподіваємось, що коли реформа запрацює на повну силу, то ми почнемо отримувати кошти, причому легально. Але ця реформа може дуже швидко провалитися, якщо лікар буде відчувати, що за свою титанічну працю він отримує маленький оклад», - каже заввідділення судинної хірургії Сергій Трепет.

Тим часом у Міністерстві охорони здоров’я мудрують, як уникнути подібного сценарію. Основну проблему міністр Максим Степанов бачить в тому, що лікарні не мали перехідного періоду. Тубдиспансери і психіатричні лікарні потрібно реорганізувати у справді лікувальні заклади, як це зроблено в Одесі. І якщо вони використовуються, як притулки, то це потрібно передати іншому відомству - Мінсоцполітики. Але чому цього не було зроблено раніше? Може й не виникло б зараз таких проблем?

«Ми не обійдемося без скорочення відділень у лікарнях. Але чітка схема і механізм, щоб перепрофілювати ту лікарню... Я сто відсотків можу пояснити. На що направлені мої дії? Вони направлені на те, щоб не закривалися лікарні і не звільнялися наші медичні працівники. Якщо ми кажемо про тарифи, то є вже тарифи затверджені при мені. Це чотири ковідних пакети, які теж будуть існувати. Там вкладені всі лікарські засоби, там  вкладена заробітна плата з 300% надбавкою», - пояснює міністр Максим Степанов.

Нові тарифи міністр обіцяє показати протягом року. А, отже, це означає, що на цей же час запланований і перезапуск другого етапу медичної революції.

«Переконаний, і медики, і пацієнти ще трохи почекають... Я ставлю собі терміни, що до початку 2024 року ми можемо запустити нормальну медицину. Щоб вона твердо стояла на ногах», - запевняє він.

Але основна системна проблема в тому, що кожен новий міністр реформу, де не буває легких рішень, бачить по-своєму. І скільки вона ще так протягне, буде відповісти все важче і важче.

Ірина Прокоф’єва, Оксана Муляр, Олександр Аліфанов, Роман Крюков

УНІАН в Google News