Безпрограшне кіно

Безпрограшне кіно

У Києві знімається фільм про серію футбольних зустрічей команди радянських військовополонених. Картина під робочою назвою „Матч” включатиме сцени масових розстрілів євреїв...

Починаючи з 3 червня в Києві знімається кінофільм про безпрограшну серію футбольних зустрічей команди радянських військовополонених зі спортсменами-військовослужбовцями німецьких і мадярських окупантів. Притім що з нашого боку грали декілька футболістів київського «Динамо», - умови для повноцінної підготовки до ігор у команд-супротивників були незмірно комфортнішими. Проте, завдяки небаченій силі духу, всі ігри для представників тимчасово поневоленого народу завершилися повним тріумфом. Картина під робочою назвою „Матч” включатиме ще й сцени, пов’язані з масовими розстрілами єврейського населення.

Довідка УНІАН-„Права людини”. До 20-річчя „матчу смерті” кіностудія „Мосфільм” випустила повнометражний „Третій тайм” за мотивами повісті Олександра Борщаговського „Тривожні хмари”. Режисер Євген Карелов зібрав, без перебільшення, „зоряний” акторський ансамбль: Леонід Куравльов, В’ячеслав Невинний, Гліб Стриженов, Юрій Волков, Володимир Кашпур, Геннадій Юхтін, Олексій Ейбоженко, Ервін Кнаусмюллер та ін. „Матч смерті” у чорно-білому фільмі „призначено” на 22 червня 1942 року, - першу річницю початку окупації Української РСР фашистськими поневолювачами. Здогадуючись про високий клас гри киян, німці пообіцяли їм свободу – в разі якщо радянські футболісти ганебно „зіллють гру”. Дехто з наших земляків в ході матчу й справді проявив моральну слабкість, - та товариші по команді впевнено довели змагання до перемоги.

На початку 60-х у країні під назвою СРСР тривала так звана хрущовська відлига. Люди нарешті могли хоч трохи перепочити після десятиліть суворого тоталітарного режиму і стримано обговорювати вголос деякі питання новітньої історії. Та навіть у 1962-му про Бабин Яр в офіційних медіа не згадували. Місцину, де щодень холоднокровно вбивали сотні й тисячі представників єврейської нації, представляли виключно як місце страти радянських військовополонених та мирного населення Києва.

Тому ініціатива сценаристів „Матчу”, які вперше ввели до суто футбольного сюжету ще й „єврейську лінію”, варта поваги.

ДЕЩО ПРО СВІДЧЕННЯ ТА ПСЕВДОСВІДЧЕННЯ

- Мені під час радіоефіру поставили запитання: «А вам відомо, що в Україні вже пройшла дегероїзація цих людей»? - розповідає продюсер стрічки „Матч” Дмитро Куликов. – Я відповів: «А чому ви радієте? Кожна країна повинна мати своїх героїв. І Україна не виняток. Ці люди виграли дев`ять футбольних матчів в окупованому ворогом місті, згодом були арештовані. Дев`ятьох чоловіків помістили в табір, четверо з них розстріляні, інші п`ятеро пробули до приходу військ Радянської Армії. Мої земляки виявили себе героями. Якщо ж хтось хоче довести зворотне, що вони були не герої - він навряд чи має відношення до цієї землі, до наших недавніх предків».

- Чи справді в 1942-му німці здійснювали тиск на радянських гравців?

- Як продюсер, я вважаю, що на наших, - тиснули. Навіщо ж було писати оголошення: «Матч-реванш»?! Якщо я, приміром, пишу оголошення «Матч-реванш» (у якому німецька команда будь-що-будь повинна відігратися), клею його по всьому місту, - це політична дія! Кияни виграють. Окупанти - банкрути, у них не вийшло взяти реванш.

Звичайно, радянська пропаганда понастворювала багато й міфічних артефактів. Але є й факти, з якими сперечатися дуже важко. Були матчі. Люди були арештовані. Якщо хтось не любить свою історію, - нехай трактує це як випадковість.

Під час підготовчого періоду сценарна група піднімала багато архівних матеріалів, радилася з очевидцями тих часів. Найчастіше «показання свідків»... суперечили одне одному.

- Що вам відомо про реальні події в Києві зразка 1942 року? – запитую відому російську акторку Катерину Клімову.

- Багато чого в тій війні було парадоксальним, дивним. «Футбольна історія» саме із цього розряду. Така собі «маленька Перемога», що випередила 9 Травня 1945 року.

ВАР’ЯТИ НЕ ГРАЮТЬ В ФУТБОЛ!

Сценаристи „Матчу” Дмитро Зверьков та Ігор Сосна доволі докладно змалювали атмосферу, що панувала у поневоленому Києві. На думку російських кіномитців (більшість ролей, слід зазначити, у новому фільмі виконуватимуть українські актори), „літературна частина роботи” виконана майстерно. Як вважає, зокрема, Єлизавета Боярська (за сюжетом – Ганна Шевцова, кохана дівчина голкіпера київської команди Раневича), такі блискучі сценарії трапляються не частіше двох-трьох разів на рік...

Отже, рити величезний котлован у Бабиному Яру для заздалегідь запланованих масових розстрілів фашисти змусили душевнохворих. Зі своїм завданням божевільні впоралися блискуче. Після чого були ліквідовані.

Один із ключових гравців радянської команди, воротар Микола Трусевич також не зумів уникнути розстрілу. І це вже не плід уяви сценаристів.

У фільмі «Матч» реальний історичний персонаж носить прізвище «Раневич». Грає М. Раневича один з найбільш високооплачуваних акторів російського кінематографа Сергій Безруков.

- Тут у Києві вже місяць актори, які грають футболістів, кілька разів у тиждень ходять на тренування, - говорить Дмитро Куликов. - Футбол займе до третини картини. Це - найскладніше в «Матчі», тому що нікому й ніколи ще не вдавалося показати футбол у кіно «по-справжньому». Він завжди виглядає або сміховинно, або як набір трюків. Ми ж маємо намір показати футбол як дійсно чоловічу гру.

Довідка УНІАН-„Права людини”. Кінематографісти Сполучених Штатів Америки у 1981 році зняли художню кінострічку „Втеча до перемоги”, сюжет якої, як стверджували кінокритики, нагадує оповідання О. Борщаговського. Команда, складена з військовополонених різних національностей, теж готується до принципового матчу з відгодованими футболістами-есесівцями. У концтаборі все готове для здійснення масової втечі бранців, проте футболісти... відмовляються від шансу достроково здобути свободу, доки не обіграють німців. У тому фільмі були задіяні всесвітньо відомі актори Сильвестр Сталлоне, Макс фон Сюдов, знамениті майстри шкіряного м’яча Пеле (Бразилія), Боббі Мур (Велика Британія), Освальдо Арділлес (Аргентина), Поль ван Хімст (Бельгія), а також основний склад англійського професійного клубу „Іспвіч Таун”. Попри такий набір „зірок”, фільм, на жаль, вийшов невдалим...

ПРОЕКТ ДОСИТЬ ДОРОГИЙ. АЛЕ ІДЕЯ ТОГО ВАРТА!

Бюджет «Матчу» - $10 млн.

Трійця російських акторів (Є. Боярська, К. Клімова та С. Безруков отримали свої ролі без проходження кастингу) має репутацію досить недешевих. Втім, основна стаття витрат - відтворення епохи.

– Навіть шпалери доводиться друкувати заново, щоб відтворити фактуру часу, - каже Д.Куликов. - Не менше коштів піде на комп`ютерну графіку, вона знадобиться для тих речей, які неможливо відтворити «наживо». Приміром, для відображення масового відступу німців, це доведеться «добудовувати». Ну й «чищення» неминучі. Все одно до кадру потрапить супутникова «тарілка», кондишн, - ці фрагменти доведеться «чистити».

«Золоте правило» кінематографа говорить: фільм треба продати... задовго до завершення зйомок. Навіть пам’ятаючи про Євро-2012, важко втриматися від питання про рентабельність «Матчу».

У Д.Куликова, як виявилося, відповідь давно готова:

- У нашої студії в активі є «Кандагар», - патріотична драма про російських льотчиків, які опинилися в афганському полоні, однак зуміли через рік звідти вибратися. Уявіть, ця от патріотична драма не просто окупилася, але й принесла прибуток! Глядач все розуміє. Він ходить на гарне кіно - і не ходить на погане.

На початку липня кіногрупа в повному складі переїде до Харкова. Саме там зніматимуться більшість епізодів „київського життя”. Що ж до безпосередньо „матчу смерті”, - його відтворюватимуть у Василькові, що на Київщині.

Олег БАЗАК, для УНІАН-„Права людини”

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter