Шенген – кращий та гірший світ

Шенген – кращий та гірший світ

Якщо ми забудемо, що наш всуп у Шенген не може бути зачиненням дверей до Європи для сусідів зі сходу, то весь – і немалий – доробок польської східної політики за останні кільканадцять років буде марним...

Кілька років тому московський приятель загадав мені загадку:

Знаєш, на які дві категорії поділяються мешканці колишнього СРСР?

На росіян і не-росіян? – подумав я. – На тих, хтов виграв на перестройці і тих, хто втратив на ній? На олігархів та сиріт комунізму? На європейців та азіатів? На тих, хто п’є горілку і хто не вживає?

Ні. На тих, хто має шенгенські візи у паспорті і тих, хто може лише про них мріяти, - прозвучала відповідь.

Я вирішив, що це жарт, бо це було ще до вступу Польщі до ЄС. Але потім кілька разів ту саму загадку задавали мені не лише росіяни, білоруси, українці, але й грузини, азербайджанці і навіть один таджик. Подорожуючи колишнім СРСР я бачив, як люди вихваляються, хто має багаторазову довготермінову шенгенську візу, а хто ні, адже її наявність була символом високого суспільного статусу.

Брама до раю

З нового року Польща увійде в шенгенську зону. Зникнуть прикордонники над Одром і на півдні Польщі. На три місяці пізніше на шенгенські засади контролю перейдуть польські аеропорти.

Для 38 млн поляків це велика справа. Та після входу до Шенгену на нас впаде гора обов’язків. Польща стане східним кінцем зони, обов’язком якого буде прийняття на свою територію лише тих, хто має право туди в’їхати. Оскільки кордон ЄС, що починається над Бугом, закінчиться тільки в Атлантиці.

Восени 2003 року – за півроку до нашого вступу до ЄС – Польща запровадила візи для білорусів, росіян та українців, а раніше для решти країн колишнього СРСР. Такою була вимога Брюсселя. Раніше колишні радянські громадяни могли до нас їздити без віз, завдяки підписаній ще в 70-х рр. між Польською Народною Республікою та Радянським Союзом угоді. І хоча до занепаду комунізму ця угода була значною мірою фікцією, бо свобода пересування у блоці була ілюзією, то після 1989 року наша країна була відкритою для сусідів зі сходу і туди, і назад.

Впровадження віз обмежило цей процес, але для наших безпосередніх сусідів – білорусів, росіян і українців – обмеження були мінімальними. Процедура видачі віз проста і дешева. Для українців візи безкоштовні, для росіян та білорусів вартість ними ж самим запропонована, тобто на практиці по кілька, максимум кільканадцять доларів за найпростішу візу.

Тепер багато чого зміниться. Щоб податися на шенгенську візу, жителі колишнього СРСР повинні мати підтвердження платоспроможності на час перебування, запрошення (Польща поки що цього не вимагає) від конкретної особи або інституції. Також необхідно зазначити мету подорожі та мінімальні кошти для перебування (по 100 злотих на день, а в сумі мінімум 500 злотих). Зараз достатньо подати в заяві «туризм» або «бізнес», а про гроші мало хто питає. Підтверджень також ніхто не вимагає. Все це витікає з позиції, що ми хочемо бути відкритими для сходу, розуміємо м’який візовий режим для східних сусідів як soft power, що просуває європейську інтеграцію та ринкові і демократичні реформи.

Приємне обслуговування в консульствах

Польські консульства в усьому світі щороку видають 1 млн 200 тис. віз. Левова частка – майже мільйон – отримують білоруси, росіяни та українці. У різних польських консульствах колишнього СРСР видача віз відбувається по-різному – в одних є черги, в інших немає. Виокремити можна хіба що Львів, де щороку візи отримують 300 тис. українців і у зв’язку з цим консульство часто блокується чергами, а терміни сягають – як було нещодавно – навіть кількох місяців.

Однак загалом мешканці колишнього СРСР задоволені способом видачі польських віз. Принаймні такі результати досліджень, проведених минулого року Фондом Баторего, кількох обраних консульств держав ЄС в Білорусі, Україні та Росії.

Польща і Фінляндія оцінені як країни, в які найлегше отримати візу, а сервіс при виконанні формальностей найбільш ввічливий. Найгірші показгики у Франції, - говорить Аніта Шимборська, координатор візової програми Фонду Баторего.

Польські консульства рідко відмовляють у візах. Відсоток відмов для мешканців колишнього СРСР не перевищує 1 відсоток – це у десять разів менше, ніж в середньому в ЄС. Що цікаво, навіть особи, які отримали відмову, задоволення обслуговуванням.

Першим негативним результатом вступу Польщі до Шенгену для наших сусідів буде підвищення цін за візи. Українці і росіяни платитимуть 35 євро, білоруси 60 євро. Це через те, що Київ і Москва мають спеціальні візові угоди з Брюсселем (Україна повинна ще ратифікувати, але має для цього час до кінця року), а Білорусія – ні.

Одна віза за хвилину

Оманливою є думка, що 600 тисяч українців, які на разі отримали польські візи протягом року, через кілька місяців отримають автоматично довготермінові візи. На них можуть розраховувати лише ті, що хоче працювати легально або вчитися в нашій країні. Підняття умов праці у Польщі є певною гарантією, що вони не намагатимуться перебратися в інші країни Шенгену. На практиці наші східні сусіди будуть змушені з 1 січня сподіватися на звичайні тримісячні шенгенські візи.

Однак з 1 січня консул буде змушений не тільки запитати про мету подорожі, запрошення, поліси, але й перевірити даних осіб у новій унійній системі SIS (Schengen Information System). Це гігантський сервер, розташований у Страсбурзі, де громадяться дані поліції та прикордонних служб усіх держав-учасниць. Не зважаючи на спроби розбудови, система постійно зависає. Навіть у найбільш розвинутих країн спільноти трапляються затримки видачі віз через аварії системи SIS.

Припустімо, однак, що система працює, особа, що подається на візу, має ідеальні документи, відповідні доходи і все в порядку. У рамках Шенгену процедура видачі статистично триває близько 10 хвилин. Теоретично у польських консульствах замість мільйона віз, які отримують білоруси, росіяни та українці, щороку видаватиметься в десять разів менше. МЗС обіцяє нові представництва і нові штати для консулів, але в деяких випадках – наприклад у Львові – для них немає місця.

Не знищити східної політики

Чергові складнощі. Припустімо, що особа, яка подається на візу, має в паспорті позначку, що вона колись отримала відмову, наприклад, в іспанському чи італійському консульстві. Польський консул буде зобов’язаний сконтактуватися з послом іншої країни, щоб з`ясувати причини відмови. А це ще більше подовжує процедуру.

Моя відповідь нашим східним сусідам така: після входження у Шенген ми намагатимемося видавати їм стільки віз, скільки й раніше, - говорить високий посадовець МЗС. – Моя відповідь країнам ЄС – ми будемо застосовувати всі процедури Шенген. Але як буде на практиці, я не знаю.

Утішає те, що, попри суворі для всіх процедури, деякі країни мають пільгові тарифи для мешканців певних країн з позиції їх взаємин. Фінляндія дуже багато видає віз росіянам. Франція має тверду візову політику для Східної Європи, але більш гнучка для мешканців своїх колишніх колоній в Африці.

Тому Польща повинна дбати, щоб наш вступ у Шенген не перетворився на пекло для білорусів, росіян чи українців. Там, де попит на польські візи найбільший (перш за все у прикордонних містах), потрібно збільшувати потенціал консульств, а також використовувати всі можливості, щоб отримання польської візи було й надалі простим.

Потрібно також подумати про знижки в оплаті візи для деяких категорій, наприклад, для молоді чи діячів НУО.

Якщо ми забудемо, що наш всуп у Шенген не може бути зачиненням дверей до Європи для сусідів зі сходу, то весь – і немалий – доробок польської східної політики за останні кільканадцять років буде марним.

Мартин Войцехівський, Газета Виборча

Переклад - Оксана Тищенко-Монастирська

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter