Українські СІЗО: залиш надію кожен, хто сюди потрапляє

Українські СІЗО: залиш надію кожен, хто сюди потрапляє

Тіснота - це ще півбіди. Окрім нестачі квадратних метрів є ще проблема — вологість, сирість, а це ідеальні умови для туберкульозної палочки...

Більшість із українських в’язниць жодного разу не переобладнувалися не те що з радянських часів, а взагалі — від дня свого заснування, а деякі навіть і не ремонтували. В європейських виправних закладах умови утримання набагато м`якші, а камери більші - кажуть правозахисники. В Україні ж у суворі умови людина потрапляє ще задовго до того, як доведена її провина. Слідство може тривати роками, а підсудний уже “мотає строк” в ізоляторі - причому, найчастіше в умовах навіть гірших, аніж у тюрмах. Це такий собі мурашник: часто без світла, холодний, сирий, де у приміщенні у 10 квадратних метрів “заселяють” набагато більше “мешканців”, аніж це передбачено.

Сьогодні всім відомийЛук’янівський СІЗО має 400 мешканців “поза нормою” проти минулорічної тисячі. Взагалі, ще донедавна ізолятор був розрахований на 2,5 тисячі в`язнів, але кількість спальних місць збільшили до трьох тисяч. Щоправда, без розширення площі.

Ті, хто колись пройшов через цей ізолятор, і досі з жахом згадують своє перебування там. Серед таких колишній в’язень Богдан Хмельницький. Найяскравіші спогади — нічні чергування в очікуванні свого часу сну. У в’язниці він провів більше чотирьох років і пам’ятає безсонні ночі і жахливу задуху в камерах:

- На 40 місць — 60 осіб: і це ще не рекорд! Наприклад, у камері на трьох — чотири особи. Мокрі стіни... Те, що там дають, неможливо їсти: воно тхне. А Лук’янівське СІЗО буквально тріщить від переповненості. Людині потрібно сидіти на лавці, доки хтось поспить. У неї нема свого ліжка, щоб відпочити. А є люди, які хворі на туберкульоз, і сидять зі здоровими. А що таке туберкульоз — це палочка: була людина здоровою, стала хворою.

Нині у вітчизняних СІЗО утримують майже 36 тисяч осіб. За нормативами, одному затриманому “перепадає” 2,5 кв.м. Із 33 українських ізоляторів — 12 постійно переповнені.

В одному з таких правозахисник Андрій Діденко: з ним у камері перебувало 12 осіб. І це влітку, в страшенну спеку: Діденку з другого поверху було чутно зойки і крики.

В Державній пенітенціарній службі не заперечують: нормативи в ізоляторах дійсно поршуються, але місця вистачає на всіх.

"Якщо це приміщення на 10 квадратних метрів, то там має бути 4 людини за нормою, - каже перший заступник голови Державної пенітенціарної служби Сергій Сидоренко. - Але якщо їх там п`ять, і стоїть п`ять ліжок, це є певне порушення. Але це не означає, що п`ята людина не знає, де їй приткнутись".

У Європі на одного арештанта припадає 4 квадратних метри площі камери. Ті європейці, які бачили наші СІЗО та в’язниці, вже не раз рекомендували українським правоохоронцям розширитися. Втім, у тимчасових ізоляторах ані змін, ані ремонтів, - заявляє правозахисниця ГО “Інститут правових досліджень і стратегій” Айгуль Муканова.

"У нас є камери, де шість квадратних метрів на декілька людей. Наприклад, для хворих на туберкульоз це має бути п`ять метрів як мінімум, для тих, хто довічно ув’язнений, - 9-10 метрів. Прогулянкові дворики — замалі", - каже Муканова.

Тіснота українських СІЗО - це ще півбіди. Окрім нестачі квадратних метрів, є ще проблема — вологість, сирість та відсутність вентиляції повітря, а це, між іншим, просто ідеальні умови для розмноження туберкульозної палочки.

"Нові ізолятори не будуються, старі не ремонтуються, і це при тому, що більшість із них розташовані у непридатних для цього приміщеннях", — каже голова правозахисної організації “Донецький меморіал” Олександр Букалов.

За його словами, багато ізоляторів розташовано в старих будівлях - часто дуже старих, які навіть не були до цього пристосовані, та й від адміністрації тут не так багато залежить. А навіть у тих ситуаціях, коли можна щось зробити, вона нічого не робить через низьке фінансування.

Правозахисник додає, що нині умови утримання "дуже суворі". Суворі — це коли помитися не підеш, бо в лазню страшно зайти, коли температура падає до мінусової, коли на кухні неможливо приготувати, — пояснює Букалов. І ще багато отаких “коли”:

"Звісно, є більш-менш прийнятні камери, там взимку температура нормальна. Але їх одиниці. В більшості — температура може знижуватися до нуля, лазня в такому стані, що там не те, що помитися — страшно зайти: така антисанітарія, це зовсім не гігієнічне місце".

Цим проблемам міг би зарадити громадський контроль, переконані правозахисники. Формально він в Україні існує, але чисто формально, адже від активістів ховають те, що не потрібно бачити: їх просто не допускають у “проблемні” місця. 

В пенітенціарній службі не заперечують: звісно, умови утримання в наших СІЗО не найкаращі, але за станом здоров’я ув’язнених стежать. Зокрема, хворих на туберкульоз арештантів хочуть утримувати у спеціальних відділеннях лікарень — за межами тюрми. Поки що ж вони знаходяться окремо від інших ув’язнених, стверджує начальник пенітенціарної служби в АРК та м. Севастополі Олег Гарчун:

"На сьогодні є ділянка, де ми утримуємо хворих на туберкульоз. Якщо відкрита форма хвороби, то вони знаходяться у спеціалізованих лікарнях".

Проблема переповненості слідчих ізоляторів прийшла у спадок незалежній Україні від радянських часів. Юристи кажуть, що утримувати людей в СІЗО — свого роду “перестраховка”: неважливо, винний чи ні, але, якщо буде ув’язнений, то нікуди не втече та не зникне, пояснює адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Олена Сапожнікова:

"Немає значення, чи може ця людина ходити, пересуватися, чи дозволяє її стан здоров’я бути у СІЗО: головне, аби нікуди не зникла. Вона там і померти може, але буде ув’язненою. І це буде недивно в таких жахливих умовах: там темно, сіро, холодно. Жахливі відчуття! Це парадоксально, але людина, чия вина ще не доведена, знаходиться у гірших умовах, аніж та, що відбуває покарання".

Найкращий вихід з ситуації — реформувати пенітенціарну систему. Зокрема, зробити її за європейським зразком: зменшити кількість тих, хто перебуває під вартою. Наприклад, уже зараз є можливим звільнення під заставу — це дозволить випустити чималу кількість людей. Ще один вихід із ситуації — спеціальні дільниці СІЗО: їх створюють у деяких колоніях.

"Основне у цій проблемі — обрати відповідний запобіжний захід, адже іноді судові справи розглядають роками, а підсудні проводять цей час в ізоляторі, хоча могли б бути на волі", — каже завідувач відділу пенітенціарних установ відділу з захисту прав людини Анатолій Палій.

На його думку, в Україні є зловживання правом на визнання такого запобіжного заходу, як взяття під варту. "Україна, на жаль, є одним з лідерів по Європі із застосування цього крайнього, виняткового заходу", - додає Палій.

Зменшити кількість осіб у СІЗО покликаний і новий Кримінально-процесуальний кодекс, що має запрацювати за півроку. За словами правозахисників, це дійсно вихід із ситуації, що склалася з переповненими СІЗО.

На сьогодні, тих, хто скоїв тяжкі злочини принаймні в столичних ізоляторах — одиниці. Сидять здебільшого ті, хто вчинив незначні злочини, а за них можна і не ув’язнювати, переконаний перший заступник голови Державної пенітенціарної служби Сергій Сидоренко: "Якщо сьогодні проаналізувати той контингент, який тримається в Київському СІЗО, то осіб з невеликою та середньою тяжкістю злочинів - практично одиниці".

Щоб вирішити проблему “перенаселення” слідчих ізоляторів, достатньо одного-двох років. Це, звісно, якщо взятися за неї серйозно. Тоді підсудні, вину яких ще не доведено, не перебуватимуть в умовах, набагато гірших за ті, де відбувають покарання у колоніях. Вдасться таким чином позбутися і радянських пережитків у пенітенціарній системі. І, зрештою, не червоніти за наші СІЗО перед світовою спільнотою.

Катерина Бессарабова, Ігор Климовський,Центр інформації про права людини

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter