За традицією, згадати безвинно загиблих від рукотворної стихії електротранспортників до пам'ятного знака, встановленого біля прохідної Подільського трамвайного депо, прийшли ветерани-транспортники та очевидці "куренівського потопу".
Як відомо, трагедія сталася вранці 13 березня 1961 року, однак правда про страшну подію, до якої призвела безвідповідальність, відкрилася лише при здобутті незалежності України. Внаслідок прориву греблі всього протягом 10-15 хвилин десятиметровий вал рідкої земляної маси зніс все на своєму шляху: дерева, будівлі, споруди, транспортні засоби, людей. Основний удар стихії припав на трамвайний парк ім. Красіна (нині - Подільське трамвайне депо). На місці парку протягом лічених хвилин утворилося суцільне озеро, під товщею якого живцем поховало десятки людей.
До трагедії призвело грубе порушення проектувальних норм. Так, на початку 50-х було збільшено виробництво на Петровських цегельних заводах у зв'язку із забудовою Сирецького житлового масиву у Києві. Щоб зменшити витрати на вивіз грунту, було вирішено розріджувати його водою і по трубах перекачувати до Бабиного яру. Однак під час виконання робіт рівень штучного водоймища вдвічі перевищив рекомендований, тому згодом вода почала розмивати дамбу, яка врешті-решт зруйнувалася.
Читайте такожУ столичному Бабиному Яру хочуть побудувати новий Меморіал пам’яті
Як повідомляв УНІАН, офіційно загиблими в результаті Куренівської трагедії були визнані 150 осіб, хоча, за словами одного з представників КДБ, відповідального за облік трупів, лише до кінця березня відкопали 2800 загиблих. За інформацією санепідемстанції, яка намагалася запобігти виникненню епідемії, постраждалих від катастрофи могло бути 3090 осіб.
Стихія знищила 22 приватних будинки, 5 двоповерхових і 12 одноповерхових державних споруд, два гуртожитки. Загальна сума збитку склала понад 3 мільйона радянських рублів. Сім'ям, у яких під час трагедії загинули близькі, виплатили по 200 рублів.
