Відродження традицій у школі: прийшов Наум – берись за ум!

14 грудня відзначався день пророка Наума, який вважається покровителем науки й розуму. Саме в цей день в давнину починалося навчання в сільських дяківських школах...

14 грудня відзначався день пророка Наума, який вважається покровителем науки й розуму і має в народі іще одне ім’я – Грамотник. Саме в цей день (1 грудня за старим стилем) в давнину починалося навчання в сільських дяківських школах – до цього часу закінчувалися всі польові роботи, тож можна було братися і до науки.

Навчання тривало 3-4 місяці (доки поле знову не кликало селянина до роботи), але до нього ставилися з усією відповідальністю (в Україні XVII-XVIII століття практично всі чоловіки були грамотними): напередодні хрещений зазвичай приходив до хати з букварем і благословляв похресника на науку – навчання було прерогативою хлопчиків, дівчаток же привчали до домашньої роботи та рукоділля. Звідси й пішли приказки "Святий батюшка Наум, виведи синка на ум", "Прийшов Наум – берись за ум", "Я не знаю ні "аз", ні "буки" – прийде Наум і змусить до науки", "Не всякого Наум поставить на ум".

А перший день навчання мати за традицією давала синові до школи горщик із кашею і після уроків школярі урочисто сідали і пригощали один одного – звідси пішов вираз "однокашники". З цією традицією пов’язаний і вислів "дати березової каші" – школярів, які провинилися чи не проявляли належного старання до науки, сікли березовими різками.

Останнім часом давні народні традиції повертаються і в сучасну школу. Так, 14 грудня Свято Наума відзначили першокласники Київської спеціалізованої школи №200 імені Василя Стуса. Діти захоплено розповідали про народні традиції, розігрували сценки благословення хресним хлопчика на навчання, а потім непомітно перейшли і на сьогодення, подарувавши добрячий жмуток шкільних жартів. Знайшлося місце тут і пісням, і танцям, і віршам.

"Це уже четвертий мій випуск, коли ми відзначаємо свято Наума, – говорить ініціатор дійства, заслужений учитель України Валентина Соколенко. – Тоді, на початку 90-х, інформації практично не було, доводилося все по крупинках збирати. На перше свято ми запросили людей із музею народознавства, було телебачення. Хочеться, щоб дітки змалку збагатилися красою народних традицій, щоб знали, якого вони роду, і наскільки багатим духовно є український народ".

"Мені дуже сподобалося на святі, я хочу, щоб Наум і мене наставив на ум,– поділилася враженнями учениця 1-А класу Олеся Хоменко. – А вчора ми в класі калиту кусали на Андрія. Було дуже весело. А ще пан Калитянський нас усіх повимазував, але не сажею, а зубним порошком. А ми відповідали на його питання або читали віршик. Мені дуже подобається в школі, тут стільки всього цікавого!"

Завершилося свято Наума в 200-й школі урочистим поїданням гречаної каші з медом, яка виявилася такою смачною, що багато хто попросив ще й добавки. А після цього дітлахи, спершу несміливо, а потім зачудовано, уже з повним правом назвали один одного "однокашниками". А тоді записали на листочках свої найзаповітніші мрії – своєрідне послання в майбутнє – і заклеїли їх в особливий конверт, із тим, щоб на випускному відкрити його і перевірити, змінилися мрії чи лишилися такими ж.

Свято Наума не залишило байдужим нікого. І є підозра, що малюки – і ті, які брали участь у дійстві, і ті, що сиділи в залі – потай попросили пророка і їм допомагати в складних лабіринтах правопису, арифметичних задач та англійських речень. І хочеться вірити, що він дослухався.

Наталка Позняк
 

УНІАН в Google News