Під час зустрічі лідерів «нормандської четвірки» у Парижі канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що Мінські домовленості не є «закам’янілим документом», і вона вітає пропозиції президента України Володимира Зеленського щодо їхньої зміни. Така заява пані Меркель руйнує поширений стереотип про те, що нібито на зустрічі в Парижі усі були проти Зеленського, зокрема, що канцлер Німеччини – на боці Росії. Та й про пана Макрона джерела кажуть, що він займав нейтральну позицію під час цієї розмови.
Позиція Ангели Меркель свідчить про те, що вона залишається принциповим прихильником ідеї виконання Мінських угодах, але не підтримує позицію президента РФ Володимира Путіна щодо незмінності цього документу. Слова німецької канцлерки засвідчили усвідомлення нею того факту, що Мінські угоди у нинішньому вигляді не працюють і навряд чи колись зможуть працювати. Тому вона і підтримала ідею Зеленського про модернізацію Мінських угод.
В чому може полягати оновлення «Мінська»? Принциповий момент, про який Зеленський заявив на зустрічі у Парижі, – це повернення Україні контролю над кордоном до проведення виборів на окупованій частині Донецької та Луганської областей. Це – перше і головне, що в Мінських угодах повинно бути змінено.
Крім того, необхідна конкретизація та пошук компромісних варіантів по інших питаннях, які стосуються і безпеки, і політичної частини угод. Наприклад, потрібно шукати реалістичні варіанти виконання задачі роззброєння незаконних військових формувань у зоні конфлікту.
В чому може полягати оновлення «Мінська»? Принциповий момент, про який Зеленський заявив на зустрічі у Парижі, – це повернення Україні контролю над кордоном до проведення виборів на окупованій частині Донецької та Луганської областей
Також потрібно конкретизувати, з точки зору безпеки, саму ідею проведення місцевих виборів у цьому регіоні. Тому що, наприклад, погляди Росії та України на питання «особливого статусу» мають принципові розбіжності. Тож в рамках модернізації Мінських угод потрібно прописати більш деталізований план проведення виборів, зокрема, те, що в результаті цих виборів відбудеться демонтаж сепаратистських республік, а «особливий статус» отримують органи місцевого самоврядування, а не якісь там «республіки».
Отже, по вище наведених питаннях потрібно шукати компромісні варіанти рішення та більш детально прописати механізми реалізації конкретних пунктів Мінських угод.
Для цього зовсім необов’язково ухвалювати умовний «Мінськ-3». Це можуть бути додаткові протоколи, як, наприклад, по розведенню сил і засобів уздовж лінії розмежування, або дорожня карта реалізації Мінських угод, де будуть прописані саме механізми виконання окремих пунктів.
Реакція Росії на спроби України модернізувати «Мінськ» цілком прогнозована. Однак це не означає, що все, в тому числі й ці угоди, незмінні – не існує нічого вічного.
Так, Путін не хоче відступати від того, що вигідно йому. Але жорстка і принципова позиція Зеленського під час зустрічі в Парижі засвідчила, що, якщо не буде компромісів, наприклад, у питанні кордону, то не буде і ніяких виборів на Донбасі і жодного «особливого статусу». Тому доведеться шукати компроміси. У цьому контексті важливою була озвучена теза Зеленського про те, що подальші переговори мають бути рухом з обох боків – не може йтися виключно про поступки з боку України. А відтак, ключові політичні пункти Мінських угод, як і раніше, залишатимуться тісно пов’язаними з питаннями безпеки.
На мою думку, одним із головних результатів зустрічі у Парижі для України є те, що сторонам вдалося нав’язати наш порядок денний. Раніше відбувалося так: Путін виступав з якимись пропозиціями, а Порошенко говорив «ні». Зараз ситуація змінилася: атакує Зеленський, тобто пропонує нові ідеї, як рухатися далі, а Путін каже «ні». Але якщо тільки говорити «ні», нічого ніколи не зміниться. І саме така наступальна позиція Зеленського та нав’язування ним дискусії про подальший порядок денний переговорів у «нормандському форматі» призведуть до того, що Німеччина і Франція почнуть тиснути на Путіна, аби він був більш поступливим і конструктивним. Інакше жодного руху вперед не буде.
Реакція Росії на спроби України модернізувати «Мінськ» цілком прогнозована. Однак це не означає, що все, в тому числі й ці угоди, незмінні – не існує нічого вічного
Поки що ми почули лише від Ангели Меркель про підтримку ідеї модернізації Мінських угод. Проте Емманюель Макрон також зацікавлений у позитивних результатах переговорів, тому що претендує на більш потужну роль Франції у переговорному процесі. Важливо, що на саміті в Парижі Макрон продемонстрував свою нейтральну позицію, тому що були великі побоювання з приводу того, що він гратиме на боці Путіна. Джерела свідчать про те, що він був нейтральним і виконував роль модератора. І тиснути на Росію більше буде Меркель.
Нагадаю, що ідея про модернізацію «Мінська» виникла не сьогодні. Її озвучували і в ОБСЄ раніше, коли пропонували і миротворців, і перехідну міжнародну адміністрацію. Такі кроки теж означали б модернізацію Мінських угод і намагання знайти більш дієві механізми реалізації «Мінська».
У нинішньому вигляді реалізувати Мінські угоди неможливо: це – мертвий документ, якщо не знайти компромісні варіанти і конкретні дієві механізми виконання окремих пунктів «Мінська».
Звісно, можна чіплятися за них, казати: «Ні кроку назад!», але в цьому випадку нічого не зміниться. Саме тому свого часу з’явився «план Сайдіка», працівника ОБСЄ, який полягав у тому, щоб шукати нові механізми реалізації Мінських угод.
Отже, ідея оновлення «Мінська» уже давно витає у повітрі. І дуже добре, що Зеленський її офіційно озвучив на цій зустрічі та починає просувати на рівні «нормандської четвірки». Такі дії, безперечно, отримають помітну підтримка з боку міжнародної спільноти.
Отже, ідея оновлення «Мінська» уже давно витає у повітрі. І дуже добре, що Зеленський її офіційно озвучив на цій зустрічі та починає просувати на рівні «нормандської четвірки»
Можливо, через чотири місяці на наступній «нормандській зустрічі», а, можливо, й пізніше «Мінськ» таки оновлять. Проте ймовірний і такий сценарій, що Путін, як раніше, впреться та, можливо, навіть зірве саміт через чотири місяці. Тактика затягування є класичною тактикою Путіна, яку він застосовував і перед цією зустріччю у Парижі, і перед обміном моряками та полоненими. Та, як свідчить досвід, «хазяїн Кремля» може довго тягнути час, але, коли він розуміє, що немає іншого шляху, окрім як погодитися на нові конструктивні варіанти, він піде назустріч.
Раніше Путін раніше був категорично проти ідеї миротворців на Донбасі, а потім запропонував свій варіант по миротворцях. Ця пропозиція не задовольнила українську сторону, але стала свідченням того, що навіть у Путіна немає «закам’янілості», він теж може змінювати тактику.
Отже, нічого вічного не існує, не «закам’янілий» і «Мінськ». Головне – Україна заявила свій порядок денний і просуває його. І тепер переговорна ініціатива - вперше за всі роки переговорів по Донбасу – за Україною.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»
