Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба виклав на офіційній сторінці у Фейсбук своє бачення, як урядовця, сурогатного материнства, прирівнявши цей метод лікування до торгівлі людьми. У цьому ж пості він продемонстрував своє ставлення і до «гомосексуальних пар, і гвалтівників» (саме у такій редакції, як подається… через кому). Далі пан уповноважений розмірковує про почуття жінки під час вагітності, її фізичні та душевні страждання.
І, якби пост був на приватній сторінці пана Кулеби, то було б байдуже, що там думає пересічний громадянин чоловічої статі щодо вагітності та пологів. Як далеко сягає його невігластво у розумінні гомосексуальності й торгівлі людьми. Але коли позиція викладається на офіційній сторінці урядовця, а правова позиція базується на фрагментах тексту незрозумілого походження, тут починає реагувати професійна спільнота. І не лише українська.
Зокрема, у твіттері вже оцінила «зашквар» нашого уповноваженого комісарка Ради Європи з прав людини Дуня Міятович (Dunja Mijatović). Отже, дякуючи нашим посадовцям, Україна знову виглядає розсадником дикості та середньовічної єресі.
Відтак, пропонуємо «лікнеп» для Уповноваженого Президента України з прав дитини та його офісу, щоб не ганьбитися надалі.
Основним стимулом до розвитку репродуктивних технологій є незламне прагнення людини мати генетично рідну дитину
Сучасна репродуктивна медицина (і вітчизняна у тому числі) досягла значних успіхів у сфері людської прокреації. І Україна посідає тут чільне місце.
Основним стимулом до стрімкого розвитку і поширення репродуктивних технологій є незламне прагнення людини, з тих чи інших причин позбавленої такої природної можливості, мати генетично рідну дитину.
Що ж розуміється у сучасному праві під репродуктивними правами особи? Це право особи жіночої та чоловічої статі мати генетично рідну дитину. Проте, через фізіологічні особливості чоловічої та жіночої статей, це право має змістові відмінності.
Для особи жіночої статі до репродуктивних прав також відносять право самостійно виносити дитину (право завагітніти і бути вагітною). Для особи чоловічої статі це право обмежується лише можливістю мати генетичну рідну дитину. І тут слід звернути увагу на те, що особи чоловічої статі є дискриміновані і не завжди мають можливості реалізувати це право на практиці. Наприклад, у разі, якщо чоловік не перебуває у зареєстрованому шлюбі. У такому випадку такий спосіб лікування, як інсемінація in vitro і сурогатне материнство є для нього не доступними, оскільки, відповідно до національного законодавства, такий метод лікування, як «сурогатне материнство» може бути застосований лише для подружніх пар.
Щоправда, й жінка, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі, також не має можливості бути пролікованою цим методом. Проте, у порівняні з чоловіками, відсоток дискримінованих у такий спосіб жінок є меншим через природню можливість виносити дитину самостійно.
Слід піднести правове регулювання репродуктивної медицини на рівень спеціального закону
Хай там як, такі обмеження у виборі методів лікування безпліддя також мають дискримінаційний характер і обмежують як права пацієнта у доступі до найкращого досяжного для сучасної медицини методу лікування, так і лікаря у свободі вибору методів та способів лікування. Відтак, слід піднести правове регулювання репродуктивної медицини на рівень спеціального закону.
Це питання вже озвучувалося в парламенті, зокрема, професійна спільнота ставила його голові Комітету з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Верховної Ради. Проте досі ні склад робочої групи, ні її напрацювання невідомі.
Втім, зрозуміло, що закон має розроблятися експертами, які розуміють усі виміри такої чутливої сфери, як репродуктивна медицина – провідні правники з медичного права, лікарі та психологи. І розглядати можливості, які надає такий метод лікування безпліддя, слід крізь призму Четвертого покоління прав людини, а не крізь призму нової прибуткової сфери бізнесу.
Інакше нам знову доведеться мати справу з ідеями урядовців забороняти все незрозуміле і, «якщо штани короткі, обтинати ноги».
Оксана Кашинцева, адвокатка, членкиня Комітету медичного та фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, кандидат юридичних наук
