Не було великого сюрпризу в тому, що Президент Росії Володимир Путін оголосив про перемогу на референдумі минулого тижня, яка дозволяє йому переписати конституцію й лишитися президентом ще на два терміни. У нього було багато таких перемог, заснованих на справжній популярності, електоральних махінаціях і, що найважливіше, відсутності реальних альтернатив у бюлетенях.
Цей новий плебісцит перевів вибори путінської ери на нову глибину безглуздя. Адже на моментпроведення референдуму всі зміни до конституції були затверджені відповідними гілками російського уряду. Тож росіяни голосували, щоб висловити свою думку щодо речей, які Путін вже зробив, - пише Foreign Policy.
Офіційні дані говорять, що 78% росіян підтримали зміни. Одна з інтерпретацій цього результату говорить, що це вказує на силу політичної машини Путіна. Попри пандемію COVID-19, обвалу цін на нафту, сильні економічні проблеми, Кремль зміг переконати чи змусити 65% росіян проголосувати, а з них 75% обрати відповідь "за".
Читайте такожFinancial Times: Путін зіграв "у Брежнєва"
Для Путіна тепер не існує юридичних перешкод, щоб лишитися в Кремлі до 2036 року. Його наступні вибори заплановані на 2024 рік. І після того він ще двічі може обиратися президентом. Це приведе до того, що він буде обіймати цю посаду у свої 80 років і стане найстарший російський правителем щонайменше за століття. Звісно, йому потрібно буде "перемогти" і в 2024-му, і в 2030-му. Але якщо він зміг організувати референдум, то можна очікувати, що зможе влаштувати собі перемогу й в майбутньому.
Суміш соціально-економічної стабільності, радянської ностальгії й репресивної політики стала потужним коктейлем в Росії й інших частинах пострадянського простору. Але іншій колишній республіці СРСР, яка дуже схожа на Росію, щось пішло не так. Йдеться про Білорусь. Президент Олександр Лукашенко готується до переобрання 9 серпня після кампанії, яка вже продемонструвала глибину непопулярності його уряду. Він може перемогти на виборах, кидаючи до в'язниці своїх опонентів. Але він не може змінити статистичні дані, які говорять, що лише 3% населення підтримують його насправді. Щоправда, тепер Лукашенко заборонив проводити опитування.
Він керує Білоруссю з 1994 року. Тож його проблеми не можна списати на відсутність політичних навичок. У порівнянні з іншими європейськими лідерами, його підхід до коронавірусу, який полягав у запереченні важливості пандемії й порадах лікуватися горілкою й трактором, був однозначно невмілим і обвалив його популярність ще більше. Однак, джерело дилеми Лукашенка лежить глибше.
Читайте такожУ Білорусі виклали "секретні" дані про рейтинг Лукашенка
Після 26 років на чолі Білорусі його економічні обіцянки стали порожніми. Виражений образ радянського правителя розпадається. Навіть загроза репресій втрачає свій потенціал. Не важко помітити, чому обіцянки Лукашенка забезпечити високі стандарти життя більше не працюють. Білорусь, так само як і Росія, сильно відстає від своїх сусідів, таких як Польща й Литва через тривалий період економічної стагнації, яку пандемія лише поглибила. Ностальгія за Радянським Союзом теж має свої межі. Радянська ера все більше стає далеким минулим. Лукашенко зміг отримати велику політичну вигоду з процесу розпаду СРСР і й соціально-економічної кризи, яка почалася потім. Але це було майже 30 років тому. Більше чверті населення Білорусі народилося після розпаду комуністичної імперії. Тож стає дуже важко звинувачувати у всіх білоруських бідах це історичне опудало.
Крах підтримки Лукашенка змінить політику в Білорусі, навіть якщо старий диктатор зможе вижити, кинувши до в'язниці своїх ворогів. Для решти світу події в Білорусі можуть бути анонсом потенційного майбутнього Росії. Адже немає більш схожої на неї країни в світі, ніж Білорусь. А Лукашенко, напевне, найбільш відомий іноземний політик в РФ. Чверть росіян навіть думають, що Білорусь і Росія повинні об'єднатися в одну країну.
Читайте такожAmerican Interest: Путін став лідером, якому немає куди вести Росію
Звісно, існують і відмінності між ними. Наприклад, російський ядерний статус дозволяє Путіну грати на націоналізмі так, як білоруський президент ніколи не зможе. Але велика кількість спільних рис політичних платформ Лукашенка і Путіна, а саме обіцянка збільшувати соціальні виплати, радянська ностальгія й диктаторська тактика, означає, що доля Лукашенка надзвичайно важлива для майбутнього Росії.
Якщо білоруський президент стане сильно залежним від репресій, щоб лишитися при владі, це підірве твердження Путіна, що їхні спільні політичні обіцянки насправді популярні. Якщо Лукашенка повалять, це створить прецедент, дуже небезпечний для Путіна на порозі наступних 16 років при владі. Кремль повинен сподіватися, що Лукашенко якось відновить довіру до себе. Інакше він може потягнути Путіна з собою на дно.
