Третій комітет Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй днями затвердив вчергове оновлений проект резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)».

Резолюції Генасамблеї ООН, як і всі оонівські резолюції, не є тим засобом, які здатні зупинити війну Росії проти України та повернути нам Крим. Але це не означає, що вони не мають жодного значення. Навпаки, вони важливі тим, що фіксують всі ті злочини, які скоїла та скоює Російська Федерація, а, відповідно, надають аргументи, які дозволяють висувати Москві певні вимоги.

Якщо аналізувати витяг з нового проекту резолюції щодо Криму, то можна виокремити кілька цікавих моментів

Якщо аналізувати витяг з нового проекту резолюції щодо Криму, то можна виокремити кілька цікавих моментів.

По-перше, вкотре зазначено, що Крим – це Україна, але в цій частині важливо те, що документ містить заклик до міжнародних інституцій називати цю територію «Автономна республіка Крим, яка тимчасово окупована Російською Федерацією». В майбутньому це унеможливлює випадки, коли якась міжнародна інституція всупереч позиції більшості країн зазначає протилежне. А я впевнений, що ця резолюція, як і планується, буде проголосована в грудні, і стане маркером для країн, який допоможе їм зрозуміти, як саме себе поводити у цьому питанні.

Безумовно, були й ті, хто голосував проти даної резолюції раніше. Тут слід виокремити позицію Білорусі. Оскільки нещодавно президент України був у Білорусі, після цього нам багато розповідали про те, що ця країна є неупередженою і цілком може стати посередником між Україною і Росією, а також брати участь і в миротворчій місії, і в перемовинах тощо. Ми ж побачили, якою насправді «неупередженою» є Білорусь – вона жодного разу не голосувала за принципово важливі для України рішення, а також у березні 2014 року під час ГА ООН вона голосувала проти територіальної цілісності нашої країни. Тому слід пам’ятати, що посмішки і обійми Лукашенка не є вибаченням за його справжню поведінку, тому не варто особливо на них звертати увагу.

По-друге, важливо, що в проекті нової резолюції з’явилося декілька прізвищ українських бранців, політичних в’язнів. Це важливо, тому що посилює тиск на Росію в питанні звільнення полонених.

По-третє, засуджується також окупація Криму як така, а також дещо середньовічна поведінка країни, яка, захопивши чужу територію, конвертує підданих у підданих своєї юрисдикції. Ми чудово пам’ятаємо, що після того, як Крим був захоплений Росією, були створені такі умови, що унеможливлювали збереження українського громадянства жителів Криму, тобто фактично жителям півострова було нав’язано російське громадянство. А, крім того, документ засуджує залучення жителів Криму до військових операцій.

В містах, відбувається заміщення місцевого населення Криму людьми, що приїжджають на півострів з Російської Федерації.

По-четверте, наголошується неприпустимість заміщення населення Криму. Так, наприклад, дослідження Фонду «Майдан закордонних справ» доводять, що у Севастополі більшою мірою, трохи меншою – в інших містах, відбувається заміщення місцевого населення Криму людьми, що приїжджають на півострів з Російської Федерації.

За нашими підрахунками, це вже близько 170 тисяч осіб – ця цифра більша, ніж озвучував наш постпред при ООН Єльченко, оскільки ми враховували не лише офіційні дані РФ, але й брали до уваги опосередковані дані, наприклад, кількість житла, яке будується для окупаційних органів, обсяги іпотеки, які даються військовослужбовцям і адміністраторам окупантів тощо, а також враховується інформація від наших співгромадян у Криму, які розповідають, наскільки завантажені школи, дитсадки та інші інституції, що дозволяє побачити реальну кількість громадян.

Отже, нова резолюція ООН буде важливою для фіксації усіх цих злочинів Росії та відповідно здійснювати тиск на неї. Також документ має зобов’язати генерального секретаря ООН створити певну систему контролю над її виконанням. І згодом можна буде намагатися використовувати систему ООН для того, щоб тиснути на РФ, використовуючи оонівську бюрократію.

Втім, складно прогнозувати, як може змінитися цейпроект резолюції, і як вона виглядатиме у кінцевому варіанті.

Олександр Хара, експерт із питань зовнішньої та безпекової політики Фонду «Майдан закордонних справ»