В Україні розмиваються функції держави, а правоохоронні органи все більше втрачають підтримку суспільства. За таких умов журналісти та громадські діячі дедалі частіше стають об’єктами нападів і потрапляють у різні неприємні ситуації. Прикладів багато, починаючи від сумної історії Катерини Гандзюк й закінчуючи підпалом будинку Віталія Шабуніна та автомобіля програми «Схеми». Слід зауважити, що «Схемам» останнім часом дістається чимало, адже їхнім співробітникам не вперше спалюють авто, а, крім того, зовсім недавно була історія з прослуховуванням журналіста Михайла Ткача.
Тобто, з одного боку, ми маємо слабку владу і державні інституції, а з іншого – багато різноманітних кримінальних угруповань, які зрослися із правоохоронними органами та прокуратурою. Скоріше за все, спроби залякати або погрожувати незалежним журналістам та активістам випливають саме з цього.
В Україні розмиваються функції держави, а правоохоронні органи все більше втрачають підтримку суспільства
Крім того, через те, що правоохоронні органи втратили авторитет, жертви нападів навіть не апелюють до них. Так, вони звертаються до правоохоронців, але не бачать, яким чином ті можуть їм допомогти.
У нас відбувається відкат до 90-х років, коли держава втратила монополію на насильство. Цей відкат почався десь в середині президентської каденції Петра Порошенка і продовжився за Зеленського. Відтак, анархія повертається на вулиці українських міст.
При цьому жертвами свавілля і насильства стають не тільки ЗМІ і громадські активісти, але й бізнес або представники місцевих опозиційних сил. Діалог заходить в бік насильства, і це дуже погано. Це – результат зруйнованих і корумпованих силових і правоохоронних інституцій, а також слабкості центральної влади в Україні. Начебто у нас є президент із високим рівнем підтримки, але він слабкий і нічого не контролює.
Крім того, чимало об’єктивних факторів: війна, погана соціально-економічна ситуація, кримінальні елементи, які виконують замовлення, багато не соціалізованих ветеранів, які за фінансову винагороду можуть робити різні негарні речі.
А оскільки немає підстав очікувати, що правоохоронна система раптом зміниться, що стане більше порядку, ситуація для журналістів та громадських діячів ставатиме ще гіршою. Якщо все починалося з невинних акцій із зеленкою, то тепер набагато жорсткіше – дедалі більше насильства. А найгірше, що за це насильство немає невідворотного покарання.
Якщо тенденція не зміниться, на нас може чекати навіть повторення історії Гонгадзе
Причому в регіонах, на місцевому рівні, ситуація значно гірша. Бо, якщо у Києві ще є якийсь резонанс і розголос, то на решті території все легше приховати, замовчати.
Не виключаю, що, якщо тенденція не зміниться, на нас може чекати навіть повторення історії Гонгадзе. Від цього ніхто не застрахований. Журналістів убивають не тільки в пострадянських країнах або країнах «третього світу» – це трапляється всюди, навіть в успішних країнах. Так, наприклад, нещодавно у Словаччині вбили журналіста, і це призвело до глибокої політичної кризи. В Україні все складніше, тому що співпадає декілька структурних криз: економічна, світоглядна (суспільство розділене), плюс зрощення правоохоронних органів із криміналом, плюс аморфна центральна влада, яка намагається ні у що не втручатися і поменше реагувати на резонансні події. Аморфність центральної влади, зокрема, президента, розв’язує руки регіональним елітам, прокурорам, суддям і криміналітету.
Від «Схем» останнім часом багато діставалося і Зеленському, тому не можна виключати, що підпал авто – це сигнал журналістам від влади. Втім, «Схеми» створюють проблеми не тільки для центральної влади – у них було багато сюжетів і про регіональних баронів, і про керівників митниці тощо. Тож «Схемам» могло «прилетіти» звідусіль.
Анатолій Октисюк, політичний експерт аналітичного центру Democracy House
