У бункері президента Росії Володимира Путіна було тихо, лише десь далеко шарудів лопатою вірний чоловічок, що копав підземний хід в Еритрею. Це була страховка на самий крайній випадок, про неї ніхто не знав. Володимир Володимирович домовився з президентом Еритреї, що після закінчення роботи той відразу зжере вірного чоловічка, щоб уникнути розголосу. Путін був професіонал.
Зверху в бункер, натужно пихкаючи, спустилися по залізних скобах Шойгу і Лавров. Лавров зістрибнув перший. Прапорщик Вялічіє оглушив його засунутим у валянок ломом, обшукав, взяв мазок на ковід і сказав:
- Чисто.
Шойгу рвонувся було вгору, але старший прапорщик Пабєда стягнув його за ногу, придушив і з торжествуючим виглядом витягнув з кишені міністра ножик і дерев'яний чурбачок, що віддалено нагадує ведмедя на танку.
- Попався, гнида, - засміявся Пабеда. - А я все думав, кого вони надішлють…
- Товаришу Путін, сталася жахлива помилка! - булькнув Шойгу. - Це не те що ви думаєте! Це мій новий виріб з дерева. Шаман сказав, що він допоможе нам взяти Харків.
Путін кинув на нього важкий буравящий погляд через двадцятиметровий стіл і, витримавши зловісну паузу, сказав:
- Ти хто?
- Я Шойгу! - швидко сказав Шойгу. - Міністр оборони.
- А, - сказав Путін, встав з-за столу і став мочитися на колону. - Доповідайте, Порфирій.
Шойгу відкрив було рот, щоб сказати, що він не Порфирій, але тут у Путіна задзвонив телефон. Побоюючись знімати трубку з міркувань безпеки, президент натиснув на кнопку гучного зв'язку і швидко відскочив назад, забризкавши стіл своєю Божою росою.
- Папа! Папа! - пролунав у трубці тремтячий чоловічий голос. - Мені страшно, забери мене звідси!
- Це ти, Катерина? - запитав Путін.
- Ні, це я, Ваня! - закричав голос. - Ти уявляєш, папа, Путін, п#дарас, на#бав нас, г#ндон, ми думали, що у нас навчання, а нас тут всіх розху…
- Ви помилилися номером, - сказав Путін, натискаючи кнопку відбою. - Неподобство, цілий день дурні дзвонять якісь. А хто це там лежить в кутку?
- Це Лавров, - сказав Шойгу. - Міністр закордонних справ.
- В#бав трохи старому пердуну, - вибачливим тоном сказав прапорщик Вялічіє, - ось і лежить.
Вялічіє сходив у санвузол, набрав відро води і вилив його на голову Лаврова. Лавров застогнав і підвівся на ліктях.
- Це все тому, - повчально сказав Путін, - що ви занадто багато курите, Лавров.
- Ви впізнали мене, Володимире Володимировичу! - зрадів Лавров.
- Ще б я вас не впізнав, Порфирій, - сказав Путін.
- Це я Порфирій, - навіщось сказав Шойгу.
У Путіна знову задзвонив телефон.
- Папа! - закричав у трубці незнайомий голос. - Путін, під#рас, на#бав мене! Нас всіх розп#здячили, я в полоні, збирай людей! Ні війні!
- Ти, напевно, хотів сказати,"так війні"? - уточнив Путін очевидне. - По телевізору кажуть, ви звільнили Київ.
- П#здят, - ляпнув Шойгу і прикусив язика, збліднувши.
- Не зрозумів, - здивувався Путін.
- Море квітів! - вигукнув Лавров дещо істерично. - Місцеве населення зустрічає російську армію феєрверками! Від цього іноді бувають нещасні випадки з вертольотами і…
У Путіна знову задзвонив телефон.
- Думаю, це Зеленський, жалюгідний боягуз, - усміхнувся президент і зняв трубку.
- Папа, папа, нам дали п#зди всьому батальйону! - пролунав голос чергового визволителя. - Один я живий, і то тільки тому, що мене в цей час чеченці #бали! Папа, збирай людей! Виходьте на вулиці, забирайте нас з полону!
- А ти там підірватися на гранаті ніяк не можеш? - заклопотано запропонував Путін. - Сам гинь, і товариша забирай.
- Ні, не можу! – закричав укропський бранець. - Я тут хоч поїв. Папа, ти уявляєш, у них тут асфальт на дорогах, освітлення, хати з каменю, таке диво!
Президент вилаявся, дав відбій і роздратовано подивився на Шойгу.
- Слухай, Федя, - сказав він, - а не можна якось по наших полонених "калібрами" жахнути? Задовбали вже дзвінками своїми, нісенітницю несуть якусь.
- Надто вже їх до хера, ракет не вистачить, - зітхнув Шойгу. - Все одно ж залишиться якась гнида і буде канючити знову. Плюс біндерівці нових наловлять.
- О! – вигукнув Путін і азартно помочився в чорнильницю. - Є ідея щодо нових. Коротше, Чондухван, записуй наказ. Всім солдатам, які відправляються на спецоперацію з денацифікації, наказую відрізати язик і праву руку.
- А руку-то навіщо? - обережно запитав Лавров.
- А щоб телефонну трубку потім не могли тримати! - пояснив Путін. - А то набере мамку і почне мукати, як телиць! Язика-то немає!
- Ха-ха-ха! - зареготали всі. - Язика-то немає!
- Новий іскрометний жарт від Володимира Володимировича Путіна! - вигукнув Лавров. - Пишаюся своїм президентом! А ще кажуть, мовляв, Путін в неадекваті! Самі Ви в неадекваті, козли смердючі!
... Наближалося 9 травня. Ворог стояв на підступах до Москви, але Володимир Володимирович Путін був упевнений у перемозі як ніколи. У нього все було під контролем.
Василь Рибніков
