український політичний і громадський діяч, міністр внутрішніх справ України з лютого 2014 року

Аваков Арсен Борисович народився 2 січня 1964 р. у селищі ім. Кірова в Баку у сім'ї військовослужбовця. У 1966 р. родина переїхала до України, де з тих пір він постійно проживає.

Освіта

У 1988 р. закінчив Харківський політехнічний інститут за спеціальністю автоматизовані системи управління, має кваліфікацію інженера-системотехнік.

Трудова діяльність Арсена Авакова

Протягом 1981-1982 рр. Арсен Аваков працював препаратором кафедри «Автоматизовані системи управління» Харківського політехнічного інституту, в якому пізніше отримував вищу освіту.

Протягом 1987-1990 рр. працював на посаді інженера у Всесоюзному науково-дослідницькому інституті охорони вод в Харківі.

У 1990 р. заснував акціонерне товариство «Інвестор», де займав посаду президента. За роки своєї діяльності товариство став найбільшим фінансово-промисловим холдингом в Харківському регіоні. До сфери комерційних інтересів холдингу належали: фінанси, газовидобуток, генерування тепла та електроенергії, виробництво та переробка сільгосппродукції, харчова промисловість, дистрибуція, будівництво, медіа-бізнес.

Серед найбільших підприємств холдингу: нафтовидобувна компанія «Інвестор-Нафтогаз», хлібозавод «Салтівський», чайна фабрика «Ахмад Ті», ТЕЦ-3, мережа супермаркетів «Восторг», компанія «Інвестор Еліт Строй».

Крім того, у 1992 р. Арсен Аваков заснував комерційний банк «Базис», який став фінансовим ядром АТ «Інвестор».

У 2002 році було відкрито представництво АТ «Інвестор» в Італії, що спеціалізувалося на виробництві сиру моцарелла для європейського ринку.

Медійні активи холдингу включали телеканали «АТН», «7 канал», «А/ТВК», видавничий дім «Інвестор», газети «Семен» і «П’ятниця», радіо «Нова хвиля» і «L-FM».

Станом на 2004 рік активи АТ «Інвестор» оцінювалися експертами у суму більш ніж в 300 мільйонів доларів.

Аваков склав повноваження голови наглядової ради АТ «Інвестор» й АКБ «Базис» після обрання головою Харківської облдержадміністрації у лютому 2005 р.

Державна служба та політична діяльність Авакова

Арсен Аваков був обраний членом виконавчого комітету Харківської міськради у 2002 р.

Під час президентської кампанії на виборах 2004 р. Аваков Арсен був заступником очільника Харківського регіонального штабу Віктора Ющенка і першим заступником голови місцевого «Комітету національного порятунку».

У березні 2005 р.обраний до Ради партії Народний союз «Наша Україна», став членом президії партії.

У 2005 р. був призначений на очільником Харківської ОДА, яку очолював до лютого 2010 р. Тоді він пішов з посади за ч. 3 ст. 31 закону України «Про державну службу» (Принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи, а також етичні перешкоди для перебування на державній службі). За словами самого Авакова, так він нібито протестував проти «системних кроків В. А. Ющенка з підтримки В. Ф. Януковича на президентських виборах».

21 квітня 2010 р. Аваков вступив до партії Юлії Тимошенко «Батьківщина» і на пропозицію лідерки очолив її Харківську обласну організацію, був членом політради «Батьківщини».

У жовтні 2010 р. брав участь у виборах мера Харкова, однак поступився Геннадію Кернесу. Сам Арсен Аваков з таким результатом був незгоден, звинувативши виборчу комісію у масових фальсифікаціях.

Був депутатом Харківської облради V і VI скликань.

З вересня 2011 по грудень 2012 рр., як зазначається в біографії Арсена Авакова на сайті  МВС, перебував «в політичній еміграції в Італії у зв'язку з кримінальним переслідуванням режимом Януковича за опозиційну діяльність». При цьому запит тодішньої української влади в Інтерпол про екстрадицію Авакова був відхилений Римським апеляційним судом, який встановив «політичний» характер його кримінального переслідування.

На парламентських виборах у жовтні 2012 р. Арсена Авакова обрали народним депутатом України VII скликання за багатомандатним виборчим округом. У парламенті очолював підкомітет з питань законодавства про статус нардепа регламентного комітету Ради. Був членом постійної делегації в Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.

Під час Революції Гідності 2013-2014 рр. був одним з комендантів Євромайдану в Києві.

У серпні 2014 р. Аваков вийшов зі складу політради «Батьківщини» і заявив про участь в створенні нової політичної партії «Народний Фронт», згодом увійшовши до складу її керівних органів.

У жовтня 2014 р. на дострокових парламентських виборах Аваков був обраний до ВР від партії «Народний Фронт» під номером 6.

Аваков на чолі МВС

27 лютого 2014 р. Арсен Аваков був призначений на посаду міністра внутрішніх справ у складі Кабміну Арсенія Яценюка, з повторним затвердженням на чолі МВС після парламентських виборів.

У березні 2014 р. виступив з ініціативою створення Національної гвардії України. Зокрема, за його ініціативи були сформовані перший і другий резервні добровольчі батальйони НГУ. Їх основу склали учасники Самооборони Майдану, які відправилися на тренувальну базу безпосередньо з Майдану. Також Аваков ініціював створення добровольчих батальйонів («добробатів») – підрозділів міліції особливого призначення, які активно використовувалися під час АТО.

У жовтні 2014 р. Кабмін затвердив концепцію та стратегію реформування МВС. Зокрема, за часів Авакова у липні 2015 р. в Україні було запущену Патрульну поліцію, коли перші 2000 патрульних поліцейських склали присягу на Софіївській площі в Києві.

У листопаді 2015 р. Верховна Рада прийняла закон України «Про Національну поліцію України», що передбачає припинення діяльності міліції та кардинальне реформування всіх підрозділів МВС.

У квітня 2016 року Аваков втретє був призначений міністром внутрішніх, тепер вже в Кабінеті міністрів Володимира Гройсмана.

Скандали за участю Арсенова Авакова

Активісти «Правого сектору» звинувачували Арсена Авакова у загибелі координатора руху у Західній Україні Олександра Музичка під час затримання останнього 25 березня 2014 р і вимагали відставки міністра.

У березні 2014 журналісти зафіксували факти перевищення швидкості на дорозі та обмеження дорожнього руху за маршрутом проходження кортежу голови МВС.

На початку листопада 2017 р. у Раді розглядали питання відставки Арсена Авакова. Втім, достатньої кількості голосів не набралося - за відповідне рішення проголосував лише 31 нардеп, проти - 102.

Цьому передував скандал за участю його сина Олександра. Так, наприкінці жовтня 2017 р., НАБУ влаштувало обшуки у квартирі сина Авакова в рамках розслідування справи щодо забезпечення МВС рюкзаками. У МВС тоді заявили, що такі дії носять політичний характер. Також НАБУ оголосило підозри Авакову-молодшому та екс-заступнику очільника МВС Сергію Чеботарю у розтраті 14 млн грн. 1 листопада у Верховній Раді зареєстрували два проекти постанов про відсторонення Арсена Авакова від посади голови МВС.

Родина

Батько - Борис Суренович Аваков (1936-1995 рр.), військовий льотчик, вірменин.

Мати – Тетяна Матвіївна Авакова (1935-2002 рр.), осетинка.

Дружина – Інна Авакова, підприємець, у 1994-2012 рр. заступник голови правління АКБ «Базис».

Син - Олександр Аваков (1988 р.н.), підприємець, у серпні 2014 р. проходив службу в спецбатальйоні МВС «Київ-1» в зоні АТО.

Інші особисті дані Арсена Авакова

Арсен Аваков є активним користувачем соцмереж і намагається максимально широко використовуватиїх для донесення своєї думки чи новин з роботи міністерства до громадськості, через що його часто називають Facebook-міністр.

За національністю вірменин.

Заслужений економіст України.

Благодійність

Аваков є співзасновником благодійних структур: фонд ім. Маріанни Авакової; Благодійної фонд «Ренесанс»; Громадська організація «Міст до зірок»; продюсерський фонд Арсена Авакова.