партія Батьківщина

1. Історія «Батьківщини» Юлії Тимошенко

2. Ідеологія ВО «Батьківщина»

3. Початок діяльності «Батьківщини» на політичній арені України

4. Партія Юлії Тимошенко у парламенті

5. Перспективи ВО «Батьківщина» на парламентських виборах 2019 року

1. Історія «Батьківщини» Юлії Тимошенко

Партія ВО «Батьківщина» є одним з найстаріших та найактивніших гравців на політичній арені України, і протягом двох десятків років свого існування вже неодноразово встигла побувати то при владі, то в опозиції.

В основу політичної партії лягла Всеукраїнська громадянська організація «Союз миролюбних сил «Батьківщина», заснована у 1995 р. Тоді її очолив ректор Дніпропетровського нацуніверситету Володимир Прісняков. Офіційно на партію організація перетворилася 9 липня 1999 р. Цьому передувало активне просування бізнес-леді Юлії Тимошенко – як всередині організації, так і особисто в політиці.

Так, у січні 1997 р. ще безпартійна Тимошенко потрапила до парламенту ІІ скликання по одному з виборчих округів Кіровоградської області. Якийсь час  політик була першим заступником у партії екс-прем’єра Павла Лазаренка «Громада», від якої у травні 1998 р. потрапила до Верховної Ради ІІІ скликання. Однак на початку 1999 р. Тимошенко вже націлилася на створення власної партії. Зокрема, у березні вона створила парламентську фракцію «Батьківщина», а вже у липні стала одним із засновників політичної партії з офіційною назвою «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». А в грудні 1999 р. Тимошенко обрали головою партії, яку вона очолює і досі.

2. Ідеологія ВО «Батьківщина»

У своєму статуті партія Юлії Тимошенко позиціонує себе як демократичну та патріотичну партію,  яка  «віддзеркалює  погляди  та  захищає  інтереси»  широких  верств населення України в боротьбі за незворотну незалежність держави, збереження національної ідентичності, європейське майбутнє країни та гідне життя для всіх українців.

Своєю основною метою в «Батьківщині» визначають досягнення соціальної справедливості в Україні та високого рівня життя громадян. Водночас партія виступає за повноправне членство України в Євросоюзі, а також впровадження в Україні європейських стандартів у соцсфері, економіці та політичній системі.

Політичні ж експерти характеризують ВО «Батьківщина» як орієнтовану на ліберальний консерватизм, євроатлантизм, панєвропеїзм, економічний лібералізм, солідаризм, правоцентризм, а також популізм. При цьому саме остання характеристика «Батьківщини» часто переважає над усіма іншими. Особливо вразливими до лозунгів партії Тимошенко опиняються саме малозабезпечені верстви населення та громадяни з низьким рівнем доходів, тоді як лідерка партії активно спекулює на темі тарифів на житлово-комунальні послуги, зарплати та соціальної допомоги. Водночас критики партії закидають їй, що за лозунгами про гідне та справедливе життя для всіх українців зазвичай немає жодних конкретних пропозицій, як і за які кошти цього досягти. Крім того, супротивники «Батьківщини» не забувають пригадати Юлії Тимошенко її власні доволі непогані статки, любов до дорогого одягу та аксесуарів, а також той факт, що «Батьківщина» вже неодноразово була при владі та мала достатньо часу, щоб досягти заявлених високих цілей, чого їй досі так і не вдалося досягти.

3. Початок діяльності «Батьківщини» на політичній арені України

На момент створення «Батьківщину» вважали «умовно провладною», адже у 1999 році Юлія Тимошенко увійшла до Кабміну тодішнього прем’єра Віктора Ющенка як віце-прем’єр з питань паливно-енергетичного комплексу. Втім влітку 2000 року чоловіка Юлії Тимошенко Олександра заарештували у справі про ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах корпорацією «Єдині енергетичні системи України», якою він керував і в якій сама Тимошенко в минулому була президентом. На початку 2001 року і проти самої Юлії Тимошенко були порушені дві кримінальні справи як колишнього очільника корпорації «ЄЕСУ». Після цього партія «Батьківщина» перейшла в опозицію та долучилася до акції «Україна без Кучми».

У лютому 2001 року Юлія Тимошенко ініціювала громадське об’єднання «Форум національного порятунку», націлене на усунення від влади «олігархічного та корумпованого» режиму тодішнього президента Леоніда Кучми. До складу ФНП крім самої «Батьківщини» увійшла  ще ціла низка розрізнених опозиційних політичних партії. Відтак це об’єднання заклало основу для майбутнього Блоку Юлії Тимошенко, з яким партія «Батьківщина» йшла на парламентські вибори у 2002, 2006 та 2007 роках. Протягом цих трьох виборчих компанії до складу блоку у різні часи окрім самої «Батьківщини» входили: Українська республіканська партія «Собор», Українська республіканська партія, партія Реформи і порядок, Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія, Українська консервативна республіканська партія та Патріотична партія.

4. Партія Юлії Тимошенко у парламенті

Вперше партія «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» потрапила до Верховної Ради у 2002 році – у складі Блоку Юлії Тимошенко, який був спеціально створений під ці вибори. На цих виборах блок набрав 7,26% голосів виборців, посівши четверте місце та отримавши 22 місця у парламенті за партійним списком. Пізніше до складу фракції у ВР долучився ще один нардеп-самовисуванець, завдяки чому фракція «Блоку Юлії Тимошенко» у складі 23 парламентарів отримала 5,2% місць у Раді 4-го скликання.

Після виборів БЮТ став одним с найактивніших учасників опозиції до «режиму» президента Леоніда Кучми, в тому числі беручи активну участь у масштабних акціях протесту 2002-2003 років «Повстань, Україно!», разом «Нашою Україною», а також Соціалістичною та Комуністичною партіями.

Зрештою у 2004 році блоки Тимошенко та Ющенка утворили коаліції «Сила народу» для підтримки кандидатури останнього на президентських виборах 2004 року, та пізніше разом були активними учасниками «Помаранчевої революції».

На парламентські вибори 2006 року партія Тимошенко також вирішила йти у складі блоку свого імені, втім з його колишніх учасників у його складі погодилася залишитися лише Українська соціал-демократична партія. Тоді ж, наприкінці 2005 р., Тимошенко презентувала солідаризм як нову офіційну ідеологію блоку.

На виборах до Ради 5-го скликання БЮТ показав набагато кращі результати, ніж на попередніх, отримавши підтримку 22,29% голосів українців, що гарантувало йому друге місце (після Партії регіонів) та 129 місць у парламенті. Втім, жодна з п’яти партій, що потрапила до цього парламенту, не мала достатньої кількості для отримання парламентської більшості, а тому сторонам довелося домовлятися про коаліції. Однак цей процес настільки затягнувся, що отримав саркастичну назву «коаліціада» та вилився у довготривалу політичну кризу і дострокові парламентські вибори вже у 2007 році.

За найпоширенішою версією, під час цих коаліційних переговорів між БЮТ, «Нашою Україною та соціалістами відбувся розкол, які ще до виборів домовлялися сформувати так звану «помаранчеву коаліцію». Однак попередні домовленості передбачали, що посаду прем'єр-міністра мала отримати партія, яка набрала найбільше голосів, ніж інші союзники. І нею стала БЮТ, однак незважаючи на це команда Ющенка почала вимагати посаду голови уряду для свого представника Петра Порошенка. Після кількох місяців перемовин Тимошенко все ж отримала посаду прем’єра, однак тоді почалося протистояння між соціалістами та «Нашою Україною» за посаду спікера парламенту. Попередньо цю посаду вже пообіцяли лідеру СПУ Олександру Морозу, однак партія Ющенка спробувала працевлаштувати на цю посаду все того ж Порошенка, у якого вже не склалося с з посадою очільника уряду. Як результати, соціалісти покинули «помаранчеву коаліція» і пішли на союз з Партією регіонів. Таким чином парламент вже очолила так звана «Антикризова коаліція» у складі «регіоналів», соціалістів та комуністів. Мороз очолив парламент, а Янукович – уряд. Свої місця в новому Кабміні отримала і «Наша Україна». Тільки БЮТ залишився без влади і перейшов в опозицію.

Втім, союз Януковича з Ющенком виявився не тривалим і вже у вересні 2007 року в Україні пройшли дострокові парламентські вибори. На цих виборах БЮТ знову посів друге місце, втім набравши менше голосів, порівняно з попередніми виборами – 19,6% та 116 місць у парламенті, а перемогу знов здобули «регіонали», але вже з більшим відривом – 35,5% та 211 місць. І знову БЮТ пішов на коаліцію з блоком «Народна самооборона – Наша Україна», до виборчих списків якого тепер не включили усіх «винуватців» коаліціади з найближчого оточення Ющенка, в тому числі Порошенка. Також до нової коаліції долучився Блок Володимира Литвина, а Тимошенко отримала пост прем’єра.

Через заборону участі блоків у парламентських виборах 2012 року цього разу партія Юлії Тимошенко вже йшла з кампанією «Об’єднана опозиція «Батьківщина», включивши до своїх виборчих списків також інших партій-союзників. За результатами голосування партія набрала 25,55% голосів виборців та посіла друге після Партії регіонів місце, отримавши 101 місце в Раді 7-го скликання (62 за списками та 39 в одномандатних виборчих округах). Втім, попри такий результат після виборів партія «Батьківщина», разом з УДАРом та «Свободою», одразу опинилися в опозиції, а правлячу коаліцію сформували «регіонали» з «комуністами», а також низка окремих нардепів.

Сама ж лідерка партії Юлія Тимошенко на цих виборах не балотувалася, адже з травня 2010 року проти неї було відкрито одразу декілька кримінальних справу, в тому числі щодо газових контрактів з Росією 2009 року, «кіотських» грошей та автомобілів для сільської медицини. Втім саме через газові контракт з РФ політик потрапила під суд, який у жовтні 2001 року засудив її до 7 років в’язниці із забороною займати державні посади на три роки. Тож брати участь у виборах до Верховної Ради 2012 року Тимошенко вже не мала права. А тому виборчий список «Батьківщини» очолив лідер партії-союзника «Фронту змін» Арсеній Яценюк.

Влітку 2013 року партії «Фронт Змін» та «Реформи та Порядок» остаточно злилися з «Батьківщиною» шляхом самоліквідації. Юлія Тимошенко, яка досі перебувала в тюрмі, залишилася головою реформованої партії, а її політраду очолив Арсеній Яценюк.

Під час подій Революції гідності зими 2013-2014 років члени «Батьківщини» активно виступали зі сцени Євромайдану, а після усунення від влади президента Віктора Януковича та відставки уряду Миколи Азарова у парламенті була сформована нова коаліція «Європейський вибір», до якої увійшли «Батьківщина», «Свобода», УДАР, партії «Економічний розвиток» та «Суверенна європейська Україна». Одразу два впливових представника «Батьківщини» - Арсеній Яценюк та багаторічний партнер Тимошенко по партії Олександр Турчинов – отримали ключові посади у новосформованій українській владі: Яценюк став прем’єром, а Турчинов – спікером парламенту. Останній до того ж став в.о. президента.

У той же період Юлія Тимошенко вийшла на волю, а за кілька днів вона була реабілітована та поновлена у всіх правах (а ще за два місяці суд закрив «газову» справу проти неї за відсутністю складу злочину). Наприкінці березня 2014 року Тимошенко заявила про намір брати участь у президентських виборах 25 травня 2014 року від партії «Батьківщина», на яких посіла друге місце з 12,81%, поступившись Петру Порошенку, який натомість набрав необхідну кількість голосів для перемоги у першому турі.

Одразу після виборів Юлія Тимошенко почала реформування «Батьківщини» під парламентські вибори осені 2014 року. Втім через внутрішні розбіжності чимало впливових членів «Батьківщини, в тому числі Арсеній Яценюк, Олександр Турчинов та Арсен Аваков, залишили партію та утворили власну – «Народний фронт».

Першу п'ятірку передвиборного списку «Батьківщини» 2014 року сформували  Юлія Тимошенко, Надія Савченко, Ігор Луценко, Сергій Соболєв та Альона Шкрум. Втім, на виборах «Батьківщина» показала доволі поганий результат, ледь подолавши прохідний бар’єр – лише 5,68% голосів виборців, отримавши у парламенті 8-го скликання 17 місць плюс 2 нардепи-мажоритарника. Після виборів «Батьківщина» приєдналася до правлячої коаліції «Європейська Україна» разом з «Народним фронтом», «Блоком Петра Порошенка», «Самопоміччю» та Радикальною партією Олега Ляшка. Втім, така коаліція поступово почала розвалюватися: у вересні 2015 року її залишила Радикальна партія, а у лютому 2016 року - «Батьківщина» та «Самопоміч». Усі три фракції залишилися у парламенті умовно в опозиції.

5. Перспективи ВО «Батьківщина» на парламентських виборах 2019 року

Чергові вибори в Україні до парламенту 9-го скликання, якщо не виникне форс-мажорів, мають відбутися у 27 жовтня 2019 року. Можна вже стверджувати з 99-відсотковою впевненістю, що ВО «Батьківщина» Юлії Тимошенко обов’язково братиме в них участь та претендуватиме на значно кращі результати, порівняно з попередніми. І поки соціологічні рейтинги показують, що «Батьківщина» має всі шанси цього досягти.

Так, з початку 2015 року рейтинги партії Тимошенко показували тенденцію до зростання на тлі падіння рівня підтримки серед населення у «Блоку Петра Порошенка» та особливо «Народного фронту». Порівняно з отриманими на виборах 2014 року 5,68% голосів виборців станом на осінь 2017 року «Батьківщина» вже мала найвищі серед політичних партій рейтинги – близько 18-19%. Підвищила свої рейтинги і сама Юлія Тимошенко, яка на кінець 2017 року з 12% підтримки випередила Петра Порошенка і посіла перше місце у «президентських» вподобаннях українців.

Станом на початок 2018 року «ядро» партії «Батьківщини» серед інших становлять її беззмінна лідерка Юлія Тимошенко, Олександра Кужель, Сергій Власенко, Сергій Соболєв, Володимир Бондаренко, Борис Тарасюк, Іван Кириленко, Андрій Кожем’якін та інші. Водночас з льотчицею Надією Савченко, яка потрапила до Ради 8-го скликання за списками «Батьківщини» ще перебуваючи в російському полоні та чийого звільнення з російської тюрми так активно добивалася партія, шляхи «Батьківщини» вже розійшлися.