1. Історія заснування Радикальної партії
2. Радикальна партія Олега Ляшка у Раді
3. Вихід з коаліції та перехід в опозицію
4. Основні засади діяльності РПЛ
5. Перспективи Радикальної партії Олега Ляшка на парламентських виборах 2019 року
6. Ключові персоналії Радикальної партії Олега Ляшка, скандали та критика
1. Історія заснування Радикальної партії
Першою назвою РПЛ була Українська радикально-демократична партія. Ця політична сила була утворена 18 серпня 2010 року в місті Миколаєві, а вже 28 вересня того ж року – офіційно зареєстрована у Мінюсті. На момент реєстрації партію очолював 22-річний миколаївський громадський діяч та правник Владислав Теліпко.
Однак вже через рік у партії з‘явився новий керівник та нова назва. Адже з 8 серпня 2011 р. новим її очільником обрали скандального нардепа Олега Ляшка, а саму партію було перейменовано на «Радикальну Партію Олега Ляшка». Сам Теліпко став першим заступником Ляшка, а також увійшов до політради РПЛ.
2. Радикальна партія Олега Ляшка у Раді
Вперше потрапити до Верховної Ради «радикали» намагалися у 2012 році. Втім, тоді Радикальна партія не змогла подолати прохідний бар’єр, набравши за списками лише 1,08% голосів виборців. В одномандатних виборчих округах до парламенту 7-го скликання від РПЛ потрапив тільки один депутат – її лідер Олег Ляшко, здобувши перемогу на одному з округів рідної Чернігівщини.
На хвилі подій Євромайдану Радикальна партія Олега Ляшка змогла дещо підняти свої рейтинги. Тож на позачергових президентських виборах у травні 2014 року Радикальна партія висунула свого лідера Олега Ляшка як кандидата в президенти, який в результаті посів третє місце і отримав досить непоганий результат у 8,32%.
На позачергових парламентських виборах восени 2014 року РПЛ вперше змогла подолати прохідний бар’єр, набравши 7,44% голосів виборців. При цьому партія отримала у Верховній раді 8-го скликання 22 місця (усі – за списком). Після виборів Радикальна партія Олега Ляшка приєдналася до правлячої коаліції «Європейська Україна», до якої крім неї увійшли «Народний фронт» Арсенія Яценюка, «Блок Петра Порошенка», «Самопоміч» мера Львова Андрія Садового та «Батьківщина» Юлії Тимошенко.
3. Вихід з коаліції та перехід в опозицію
Протрималися в коаліції «радикали» не довго – на 1 вересня 2015 року Олег Ляшко оголосив про вихід його фракції з коаліції та перехід в опозицію. Цьому передувало скандальне голосування в парламенті за президентський законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) в першому читанні 31 серпня 2015 року та трагічні події під будівлею Верховної Ради після ухвалення законопроекту.
Радикальна партія опинилася серед політичних сил, які виступали проти ухвалення цього закону, який передбачав відхід від централізованої моделі управління в державі та перехід на новий рівень місцевого самоврядування. Особливий супротив викликали пункти, згідно до яких особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей, охоплених бойовими діями, мали визначатися окремим законом.
Під час розгляду проекту закону про децентралізацію 31 серпня 2015 року депутати від Радикальної партії вдалися до блокування президії та трибуни Ради, втім законопроект все ж було ухвалено голосами 265 депутатів від «Народного фронту» та «Блоку Петра Порошенка», до яких приєдналися «Опозиційний блок» колишніх «регіоналів», а також партії «Відродження» та «Воля народу» та 5 нардепів від фракції «Самопоміч».
Одразу після голосування між прихильниками низки політичних сил, в тому числі «Радикальної партії», які з самого ранку організували мітинг під Радою, та правоохоронцями почалися масові сутички. Під час цих сутичок у бік правоохоронців було кинуто гранату, в результаті чого на місці загинули троє правоохоронців, ще близько 50 отримали поранення. Загалом, станом на ранок 1 вересня до лікарень були госпіталізовані 141 потерпілий у результаті зіткнень, з них - 131 правоохоронець.
Наступного дня Олег Ляшко оголосив про перехід в опозицію, звинувативши колишніх партнерів по коаліції в тому, що задля ухвалення законопроекту про децентралізацію вони «об’єдналися» з «Опозиційним блоком» та «представниками олігархічних груп».
Втім у лютому 2017 року Радикальна партія знову пішла на співпрацю з БПП та «Народним фронтом», підписавши спільну декларацію, учасники якої висловили готовність «об’єднатися навколо спільних цінностей та відкинути дрібні політичні розбіжності» заради України.
4. Основні засади діяльності РПЛ
Радикальну партію Олега Ляшка за ідеологією найчастіше відносять до популізму, націонал-лібералізму, україноцентризму, проєвропізму, економічного націоналізму, аграризму, антикомунізму тощо.
Сама ж РПЛ на позачергові вибори до Верховної Ради у 2014 р. йшла із заявленою метою у програмі «створення суспільства рівних можливостей та загального добробуту». На переконання Радикальної партії, досягти цього можна:
- здобувши перемогу у війні на Донбасі та провівши повну «десепаратизацію» в Україні, на що у партії були готові спрямувати усі сили країни. При цьому у партії погрожували відбирати усе майно у олігархів, причетних до підтримки сепаратистів на Донбасі, та спрямовувати усе це на відновлення інфраструктури окупованої території. Також станом на осінь 2014 р. в РПЛ заявляли про бажання повернути Україні статус ядерної держави.
- подолавши корупцію (тобто, посадивши її на вила). При цьому Радикальна партія обіцяла повністю викорінити хабарництво в країні, для чого пропонувала створити так званий «суспільний антикорупційний корпус» з ветеранів війни на Донбасі. Також в РПЛ виступали за націоналізацію усього майна чиновників, спійманих на хабарництві, а також усунення олігархів від керування держпідприємствами. Крім того, партія обіцяла повністю оновити особовий склад правоохоронних органів.
- повна люстрація чиновників на містах та децентралізація влади в країні. Водночас Радикальна партія виступала категорично проти федералізації, при цьому обіцяючи «гнучку та ефективну» політичну систему в країні.
- економіка «для простих людей», що передбачає реформування заради відновлення національного виробництва та створення робочих місць, у першу чергу для молоді. При цьому в РПЛ обіцяли зорієнтувати вітчизняне виробництво на так званий повний цикл - від видобутку до готового товару в межах України, для чого, на їхню думку, слід забезпечити сприятливі умови кредитування для українських виробників, нижчі податки на зарплату та більші – на сировинну продукцію олігархів.
- відстоювання інтересів села та заборона на продаж землі. Взагалі, тема села є однією з головних в образі як самого Олега Ляшка, так і Радикальної партії загалом. Тому не дивно, що вила є одним з символів партії – з ними «радикали» ходили на мітинги, до місцевих рад та парламенту, а одного разу Ляшко навіть намагався сісти з ними на літак. Ще одним улюбленим їхнім атрибутом є корови, яких Ляшко знімав у промо-роликах, цілував та водив під Раду.
- «забезпечення добробуту громадян», що, згідно до програми Радикальної партії 2014 р., передбачає грошову допомогу малозабезпеченим, зменшення комунальних платежів, легалізація українських заробітчан, доступна медицина тощо. При цьому в РПЛ пропонували визнати сім’ї з двома дітьми багатодітними, забезпечивши їм відповідно державно підтримку. Саме цей доволі популістичний пункт програми РПЛ здобув найбільшу підтримку серед пересічних громадян.
5. Перспективи Радикальної партії Олега Ляшка на парламентських виборах 2019 року
Радикальна партія Олега Ляшка є однією з тих політичних сил, які порівняно з парламентськими виборами 2014 року покращили свої рейтинги. Так, якщо на попередніх виборах РПЛ набрала 7,44% голосів виборців, то вже у травні 2015 року її рейтинги становили близько 12%. Протягом наступного року рейтинги «радикалів» коливалися в діапазоні від 5 до 12%, а вже з середини 2016 року тримаються стабільно трохи вище 10%. Піку підтримки Радикальна партія досягала у лютому та вересні 2017 року, коли її рейтинги опинилися в межах 14-15%.
Багато в чому перспективи партії Ляшка на парламентських виборах восени 2019 року залежатимуть від того, наскільки в той момент населення України буде схильне до популізму, і чи вдасться Радикальній партії завоювати позиції в «битві популістів» з «Батьківщиною» Юлії Тимошенко, чиї рейтинги теж помітно зросли порівняно з виборами 2014 року.
6. Ключові персоналії Радикальної партії Олега Ляшка, скандали та критика
Радикальна партія загалом та її лідер Олег Ляшко мають доволі скандальну репутацію. Представники цієї політичної сили у парламенті 8-го скликання є чи не лідерами за кількістю блокувань трибуни та президії Ради, влаштування бійок «під куполом» та організації акцій протесту.
Активна «протестувальна» діяльність РПЛ почалася ще тоді, коли вона не була у парламенті. Вони влаштовували акції на близьку для «простого народу» тематику – допомога селянам, малому бізнесу, курси валют, комунальні тарифи, тощо. При цьому на початку ці акції були доволі яскраві – з вилами, коровами під Радою та дотепними гаслами.
Однією з найбільш відомих політичних акцій Радикальної партії Олега Ляшка стала спроба запустити так званий «Тарифний майдан» із закликом до зниження комунальних тарифів та відставки прем'єр-міністра Арсенія Яценюка, якраз напередодні місцевих виборів в Україні у жовтні 2015 року. Акція почалася мітингом перед Кабміном у Києві 19 жовтня, до неї також приєднались «Батьківщина» Юлії Тимошенко та «Партія простих людей» Сергія Капліна. Втім, акція протрималася недовго - до 17 листопада 2015 року, як раз після завершення місцевих виборів. Сама РПЛ пояснила завершення «Тарифного майдану» ескалацією ситуації на фронті та загрозами терактів, і оголосила про перехід до «іншої форми протесту». Втім, нардеп Каплін, чия політсила приєдналася до акції, заявив, що її було припинено в результаті домовленостей Ляшка з Яценюком та Ахметовим. Водночас Каплін назвав і ціну «зливу» «Тарифного майдану» - 2 мільйони доларів.
Потрапляли «радикали» і в корупційні скандали. Так, відомі представники РПЛ, яка так старанно обіцяла боротися з корупцією та навіть націоналізувати майно хабарників, також не завжди можуть пояснити походження своїх чималих статків, або ж навіть самі звинувачувалися у хабарництві.
Зокрема, доволі гучною виявилася справа проти одного з найвідоміших членів Радикальної партії Ігоря Мосійчука. Сам по собі доволі скандальний персонаж Мосійчук починав політичну кар’єру в націоналістичній партії УНА-УНСО, а за часів Януковича був фігурантом так званої справи «Васильківських терористів», які нібито готували теракт на 20-річницю незалежності (у 2015 році всі звинувачення зняли, а справу закрили за відсутністю складу злочину). Приєднався до РПЛ у 2014 році й одразу став одним з головних спікерів партії, пройшовши до Ради під №9. Втім, вже восени 2015 року ГПУ оприлюднила кілька відео, на яких нібито було зафіксовано факт передачі хабаря вже нардепу Мосійчуку за вирішення певних питань. Цього ж дня Рада позбавила його недоторканності та дала згоду на арешт. Нардепа затримали прямо у парламенті та пізніше заарештували. У РПЛ усі звинувачення спростовували, називали політичним переслідуванням, а сам Мосійчук оголосив голодування на знак протесту. Він навіть нібито спочатку зізнався у хабарництві, однак пізніше заявив, що зробив це в результаті тортур. Так чи інакше, через два місяці після арешту Мосійчука відпустили, а постанови Ради про надання згоди на його притягнення до відповідальності, затримання та арешт були визнані незаконними, тож він знову став нардепом. Через рік ГПУ відкликала клопотання на арешт нардепа.
Не втомлюються журналісти нагадувати про невідповідність доходів і статків й самого лідера РПЛ Олега Ляшка, який полюбляє хороший одяг, проживає в хорошому будинку та водить дорогу машину, а також доволі часто відпочиває за кордоном. Сам Ляшко не поспішає розповідати, як же він заробив свої мільйони в декларації, а журналісти не втомлюються проводити різні розслідування щодо походження мільйонів Ляшка. Однак одного разу він все ж вирішив пояснити чимале «поповнення» в своїй декларації - тим, що виграв її в лотерею. Втім, у таку удачу лідера «радикалів» повірили далеко не всі.
Також не дають спокою громадськості й мільйони заступника лідера Радикальної партії Олега Ляшка та його помічника-консультанта за сумісництвом, а також нардепа Андрій Лозового. Політик 1989 року народження є одним з найбільш наближених до Ляшка «радикалів» та встиг побувати №2 у виборчому списку РПЛ на виборах 2012 та 2014 років. Втім, у 2017 році його декларацією зацікавилися в ГПУ. Річ у тому, що в своїй першій електронній декларації за 2016 рік нардеп вказав, що має майже 6 млн грн статків та ще цінного майна майже на 3 млн, тоді як у його паперових декларація за 2007-2015 рік загальна сума доходів за ці роки становила лише 234 грн. Тож у Генпрокуратурі зацікавилися, як Лозовий зміг з таким доходами нажити усі ті статки та майно, і зробили висновок, що протягом усіх цих років він заробляв набагато більше, ніж офіційно вказував, однак систематично ухилявся від сплати податків. Сам ще нардеп пояснив такі суми отриманням спадку, а справу проти нього назвав традиційно політичною розправою особисто генпрокурора Юрія Луценка з Радикальною партією.
Загалом, у Верховній Раді 8 скликання у фракції Радикальної партії Олега Ляшка налічується 21 депутат. Серед них і син одного з лідерів ОУН-УПА Романа Шухевича - Юрій Шухевич, 1933 року народження (№5 у списку). Також під №4 до парламенту від РПЛ пройшла молода українська співачка, представниця України на Євробаченні-2013 Злата Огневич. Втім, після року депутатської роботи вона склала свої повноваження.
