Джон Гардінг – один з іноземців, яких Україні вдалося звільнити під час обміну полоненими з Росією 21 вересня.
В інтерв’ю Daily Mail звільнений британський парамедик розповів, яким було його перебування в полоні.
За місяці в полоні росіян, де були численні допити і тортури, його здоров’я дуже постраждало, а вага знизилася до 50 кілограмів. Ось що він розповів про полон:
"Ми здалися в полон на Азовському металургійному заводі, тому що не змогли продовжувати бій. У нас також були поранені люди, і ми хвилювалися, як ми проведемо їх через ворожі лінії. … Нам сказали, що з нами поводитимуться як з військовополоненими за Женевською конвенцією, але протягом 48 годин ми були під вартою МГБ – донецької версії КДБ. Були побиття, ураження струмом і багато іншого. Одному хлопцю вдарили ножем у ногу, після чого йому наклали шви. Мені здається, вони катували нас заради розваги. Це могло тривати від години до кількох годин. Наші викрадачі відвозили нас до "прокуратури", де з нами проводили бесіди. Під час транспортування нас зазвичай трохи били. Іноді вони проводили через двері, а ми билися головою в одвірки. Ми завжди були з зав’язаним очима".
Окупанти використовували палки для побиття полонених, а також пристрій, який Гардінг назвав "досить винахідливим" – телефон, що б’є струмом після того, як полонений за наказом набирає номер.
Гардінг також розповів, що ділив камеру розміром чотири на два метри в окупованому Донецьку, яка була замкнута 23 години на добу, із іншими ув’язненими. Звільнений з полону каже, що окупанти мучили його погрозами смертної кари і навіть змусили записати прощальне повідомлення для дочки.
Утім найгіршим, що він пережив за цей час, він називає те, що бачив, як в полоні помер інший британець – 45-річний Пол Юрі, чиї потреби в ліках росіяни не змогли задовольнити.
Обмін став для нього несподіванкою. За словами Гардінга, коли росіяни везли його та інших британців із зв’язаними скотчем в темній вантажівці довгі 20 годин, він був впевнений, що його життя ось-ось закінчиться.
"Ми були на підлозі вантажівки, і весь цей час я думав, що це була наша остання подорож. І коли хтось дізнався, що ми в Росії, ми сказали: "Ох, чорт!". Ми не були впевнені, чи ця подорож закінчиться тим, що нас буде прив’язано до стовпа. Ми підійшли до злітно-посадкової смуги, і нам сказали сісти в літак. Ми все ще не знали, куди прямуємо. Жалюзі на вікнах були опущені, їх не дозволяли відкрити. Але нам дали їжу. Ми злетіли і летіли довго. Тоді хтось сказав мені, що ми над Єгиптом. Нарешті я підняв жалюзі на висоті 30 000 футів і вперше подумав: "Ми не помремо", – розповів він.
Їжа в літаку, розповідає звільнений з полону, стала першим нормальним обідом за кілька місяців.
"[В літаку] нам дали справжню їжу вперше за кілька місяців. У нас була яловичина та рис, курка, спринг-роли. Мої очі були більшими за живіт", – каже він.
Історія британця Джона Гардінга: захист Маріуполя і полон в Донецьку
Британець Джон Гардінг потрапив у полон у Маріуполі. Це сталося в травні. Російські пропагандисти знімали з ним відео, де він розповідав, що нібито був членом полку "Азов". У ролику він звертався до тодішнього прем'єра Великобританії Бориса Джонсона і заявляв, що йому може загрожувати смертна кара.
Насправді Гардінг служив медиком в українських Збройних силах на момент потрапляння в полон. Він сказав, що поїхав в Україну служити бойовим медиком, сподіваючись змінити ситуацію. До того він побував в Грузії і в Сирії (на боці курдського підрозділу боровся проти "Ісламської держави").
На початку серпня у так званій "ДНР" вирішили "судити" 5 взятих у полон іноземних громадян, зокрема – Джона Гардінга. Крім нього "суд" в "ДНР" розглядав справу щодо Векослава Пребега з Хорватії, Ділана Хілі і Ендрю Хілла з Великобританії та Матіаса Густавссон зі Швеції.
Під час обміну полоненими між Росією та Україною, що відбувся 21 вересня, Джон Гардінг був звільнений разом із 4 іншими громадянами Великобританії – Ейденом Асліном і Шоном Піннером, Діланом Хілі, Ендрю Хіллом. Загалом під обміну звільнили 10 іноземних громадян, яких утримали росіяни.
Президент України Володимир Зеленський зазначав, що ворог призначив цим громадянам вирок – довгий термін ув’язнення чи смертну кару.
Домовленості про звільнення іноземців досягли за посередництва наслідного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана.
Звільнених іноземців було доставлено до саудівського міста Ер-Ріяда і звідти – до рідних країн.
