Журналісти навели дані про бойові втрати української армії на Сході за червень 2020 року.
У матеріалі, опублікованому на "Цензор.НЕТ", можна знайти не тільки імена та прізвища, а більш детальну інформацію про кожного загиблого Героя. Зазначається, що перелік не є остаточним.
1. Леонід Цезарович Добрянський (позивний "Старий") народився 31.07.1974 року у селі Зарудинці Ружинського району Житомирської області у багатодітній родині. З 1992 року мешкав у Києві.
Вперше його було призвано за мобілізацією 28.03.2014 року. "Старий" рвався у розвідку, він не бачив себе ніде, окрім цієї структури, і врешті-решт домігся свого, його було доправлено до батальйонної розвідки 72-ї окремої механізованої бригади, у складі якої брав участь у бойових діях у районі Маріуполя, Артемівська, Червонопартизанська, біля якого зазнав контузії. За час служби Леонід Цезарович відзначився надзвичайною хоробрістю та нестандартним військовим мисленням, на його рахунку були й атаки ворожих блокпостів, й захоплення полонених.
Читайте такожНа Донбасі поранено двох військових, бойовики 12 разів порушили режим тиші
Восени 2015 року Старий перейшов служити до 30-ї ОМБр, де знову прагнув бути розвідником, казав, що не може без цього, що там його хлопці. Тож розвідувальний підрозділ бригади прийняв його, і він цим дуже пишався, адже ніде більше себе не бачив, тільки розвідником. 2015-2016 року брав участь у бойових діях у районі Світлодарська, 2018-2019 – на Світлодарській дузі, а цього року виконував бойові завдання на Луганщині.
Прапорщик, командир відділення взводу управління розвідувальної роти 30-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 13 червня близько 21:45 в районі селища міського типу Троїцьке Луганської області внаслідок смертельних мінно-вибухових поранень, що зазнав під час мінометного обстрілу з боку найманців РФ.
Поховали Леоніда Цезаровича 17 червня на Алеї Слави Лук’янівського військового кладовища у Києві. У нього залишилися двоє братів (ще один його рідний брат трагічно загинув 2015 року на Яворівському полігоні), дружина та донька.
2. Ілля Миколайович Струк народився 01.08.1995 року у селі Льотниче Володимир-Волинського району Волинської області у багатодітній родині.
Він був призваний у першу хвилю мобілізації та захищав Україну понад шість років. Останнім часом планував одружитися та вступити на офіцерські курси, але не встиг зробити ані першого, ані другого. Побратими про нього кажуть стисло, але вичерпно: "Козак. Справжній. Проста людина, але українець до мозку кісток. Готовий завжди рубати ворога. Не завжди зрозумілий, іноді нестерпний через свій специфічний гумор, але завжди щирий, чуйний та товариський."
Старший матрос, гранатометник 503-го окремого батальйону морської піхоти.
Загинув 17 червня в районі селища Шуми Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, що зазнав під час обстрілу наших позицій зі стрілецької зброї.
Після прощання 20 червня у Володимирі-Волинському поховали Іллю Струка на кладовищі села Поничів. У нього залишилися мати, брат та дві сестри.
3. Богдан Сергійович Коваленко (позивний "Геркулес") народився 02.01.1998 року у селищі міського типу Нова Водолага Харківської області.
28.07.2017 року був призваний за контрактом у лави Збройних Сил України.
Старший солдат, навідник-оператор 2-го розвідувального взводу 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Загинув 18 червня о 21:55 в районі міста Авдіївка Донецької області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ. Помер дорогою до лікарні.
Похований 21 червня у рідному селі. У нього залишилася бабуся.
4. Іван Мирославович Дедюх народився 21.01.1983 року у Тернополі.
1999 року Іван завершив навчання у місцевій школі №28, після чого одразу вступив до професійно-технічного училища №9, яке закінчив 2001 року й одразу був призваний на строкову службу. Демобілізувавшись 2003 року, чоловік одружився, працював торговим агентом, експедитором та водієм таксі.
Він прослужив один рік у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, потім повернувся додому та вирушив на півроку до Польщі.
Повернувшись з-за кордону, чоловік знову вирішив йти до лав ЗСУ, та підписав річний контракт із 44-ю окремою артилерійською бригадою. Потім знову влаштувався працювати на таксі, але довго у мирному житті бути не зміг, тому 21.04.2020 року знову підписав контракт, цього разу з батальйоном "Айдар".
Молодший сержант, командир бойової машини - командир відділення штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" 53-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 27 червня близько 11:30 в районі села Старогнатівка Бойківського району Донецької області від смертельних осколкових поранень, що зазнав внаслідок вибуху невідомого походження, який стався під час інженерного обладнання позицій підрозділу.
Поховання заплановане на 1 липня у Тернополі. У нього залишилися батьки, дружина, син та донька.
