У світових деспотів є приводи для святкування, тоді як у демократів є приводи для занепокоєння, особливо в Європі.
"Політика США має полягати в підтримці вільних народів, які чинять опір спробам підпорядкування збройними меншинами або зовнішнім тиском", - заявив колишній президент США Гаррі Трумен у виступі перед Конгресом 1947 року.
"Доктрина Трумена" розглядала захист демократії за кордоном як життєво важливий інтерес США - але, як виявилося, це не точка зору, якої дотримується президент США Дональд Трамп і його прихильники, пише оглядач Politico Джеймі Деттмер у своєму матеріалі.
За його словами, якщо в когось іще залишалися сумніви або жевріла надія, що віцепрезидент США Джей Ді Венс на Мюнхенській конференції з безпеки цього року висловився необережно, коли обрушився з жорсткою критикою Європи, - то нова Стратегія національної безпеки США (NSS) має розвіяти будь-які ілюзії.
Усі президенти США публікують таку стратегію на початку свого терміну, щоб позначити зовнішньополітичне мислення і пріоритети, які потім визначають розподіл бюджету Пентагону. І на всіх 33 сторінках цього документа у світових деспотів багато приводів для радості, а у прихильників демократії - для тривоги, особливо в Європі, йдеться в матеріалі.
Розкриваючи, що адміністрація Трампа розуміє під принципом "Америка передусім", нова безпекова стратегія являє собою рішучий розрив із Труменом і порядком, сформованим після 1945 року послідовними президентами США.
"Усе зводиться до отримання меркантилістської переваги, а її керівний принцип - право сильного. Надалі зовнішня політика Трампа не буде "заснована на традиційній політичній ідеології", а визначатиметься тим, "що працює для Америки". І, мабуть, "те, що працює для Америки", - це проявляти м'якість до автократів, чи то теократичних, чи то світських, і обрушуватися на традиційних союзників у вражаючій сімейній зраді", - пише Деттмер.
Він підкреслив, що ворожість, яку демонструє ця стратегія до Європи, не повинна дивувати - найближчі помічники Трампа ледь приховують презирство до ЄС, а сам президент США говорив, що вважає блок створеним, щоб "надути" США. Але від цього удар не стає менш болючим.
"Єдина частина світу, де нова стратегія безпеки [США] бачить загрозу демократії, - це Європа. Дивно", - зазначив колишній прем'єр-міністр Швеції та співголова Європейської ради з міжнародних відносин Карл Більдт.
У документі немає ані згадки, ані критики авторитарної поведінки "осі автократії" - Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї. Також відкидаються інтервенціоністські підходи - спроби тиснути на автократії або підштовхувати їх до "демократичних чи інших соціальних змін, що сильно відрізняються від їхніх традицій та історії".
Наприклад, у стратегії 2017 року Китай описувався як системний глобальний виклик у вкрай різких формулюваннях. "В Індо-Тихоокеанському регіоні відбувається геополітичне суперництво між вільною і репресивною моделями світового порядку", - зазначалося в тому документі. Але в останній версії подібних формулювань немає - на тлі очевидних ознак, що Трамп хоче знизити напруженість; тепер вища мета - забезпечення "взаємовигідних економічних відносин".
Повідомляється, що "все буде добре, поки Китай тримається подалі від Західної півкулі". Але КНР також потрібно відмовитися від будь-яких думок про вторгнення на Тайвань. "Стримування конфлікту через Тайвань, бажано за рахунок збереження військової переваги, є пріоритетом", - йдеться в стратегії.
Аналогічним чином, на явне задоволення Москви, документ навіть не характеризує Росію як противника - у різкому контрасті з версією 2017 року, яка описувала її як головного геополітичного суперника. Не дивно, що прессекретар Кремля Дмитро Пєсков привітав NSS як "позитивний крок" і такий, що "загалом відповідає" російському баченню.
Поки Пекін і Москва явно задоволені документом, найрізкіша і найотруйніша критика стратегії адресована традиційним союзникам США в Європі, пише Деттмер.
"Ключова проблема європейського континенту, згідно з NSS, - ігнорування "західних" цінностей (які розуміють як націонал-консервативні цінності) і "втрата національної ідентичності" через імміграцію та "різке падіння народжуваності". Передбачуваний результат - економічна стагнація, військова слабкість і цивілізаційне розчинення", - зазначає Ліана Фікс із Ради з міжнародних відносин.
Нова стратегія також обрушується на європейських союзників США за нібито "антидемократичні" практики, звинувачуючи їх у цензурі та придушенні політичної опозиції - по суті розширюючи мюнхенську критику Венса. Зловісніше звучить те, що стратегія говорить про культивування опору всередині європейських держав шляхом підтримки "патріотичних" партій - загрози, яка викликала бурю обурення, коли її озвучив Венс, але тепер офіційно закріплена як політика адміністрації Трампа.
Європа знову поставлена перед необхідністю робити фундаментальний вибір - і швидко, вважає автор.
Раніше УНІАН повідомляв, що закінчення війни в Україні є пріоритетом зовнішньої політики США. Старший радник президента США з політичних питань Стівен Міллер заявив, що це питання, яке Трамп продовжує ставити на перше місце.
А ось американський оглядач Метью Саєд у колонці для The Times заявив, що Трамп перетворив зовнішню політику США на "особистий рекет". За його словами, зовнішня політика США за Трампа давно втратила ознаки логіки або національних інтересів.