Білорусь у своєму розвитку дійшла до певної межі, яка пов’язана з завершенням ери Лукашенка. І питання навіть не в тому, чи зможе «бацька» вкотре чи то отримати підтримку білоруського населення на виборах, чи то сфальсифікувати її. Є очевидна річ: образно кажучи, плід уже перезрів, тобто продовження ще на декілька років правління Лукашенка Білоруссю буде явним політичним перебором.
Зараз немає жодного сумніву в тому, що білоруське суспільство втомилося бачити одне й те саме обличчя на екрані. До речі, від того ж втомилися і росіяни… Власне, Росія та Білорусь сьогодні рухаються вперед однаковим шляхом – шляхом поступового підігріву широкої незгоди в суспільстві.
Велика частина білоруського суспільства продовжує вірити Лукашенку
Втім, думаю, що майбутні президентські вибори в Білорусі надзвичайної ролі не зіграють. Якщо Лукашенко в результаті них знов залишиться при владі, це просто стане останньою сторінкою в цій давній і довгій п’єсі, яка добігає кінця.
На мою думку, ті опозиційні процеси, які зараз спостерігаються в Білорусі, ще не мають того загальнонаціонального масштабу, щоб мати своїм наслідком зміну влади в країні, тобто усунення від керма Лукашенка. Адже, як і раніше, велика частина білоруського суспільства продовжує вірити Лукашенку, що й буде основою його електорального успіху цього разу.
Білоруські «опозиціонери», яких ми зараз бачимо, насправді є доволі умовними
Проте це зовсім не означає, що білоруська опозиція повинна зупинитися – навпаки, вона мусить робити висновки з того, що відбувається, викристалізовуватися, формувати своїх адекватних лідерів. Оскільки ті білоруські «опозиціонери», яких ми зараз бачимо, насправді є доволі умовними, тому що здебільшого вони – промосковськи налаштовані політики, які залежать від Росії або фінансово, або політично, або ідеологічно. А, відтак, в разі приходу таких політиків до влади в Білорусі чекати якихось надзвичайностей і кардинальних змін не доводиться.
В тому числі і разі їх приходу до владу нічого не зміниться і у відносинах Мінська та Києва. Так, звісно, це буде певним крокомуперед, але навряд чи серйозним і помітним для нас. Тобто для України зараз не має особливої різниці, чи то залишиться Лукашенко, чи то до влади в Білорусі прийде хтось інший із нинішніх опозиційних лідерів.
Стверджувати, що будь-яка нова фігура в Білорусі буде кращою за Лукашенка, доволі ризиковано
Лукашенко перестає бути легітимною політичною фігурою, навіть в разі перемоги на виборах (хоча того, що насправді відбудеться на білоруських виборах, ми ніколи не дізнаємося). Серед позитивів Лукашенка є те, що він є більш-менш стабільною фігурою, а це в політиці важливо. Натомість про нові політичні фігури ми майже нічого не знаємо і не розуміємо, що і хто стоїть за ними, які їх реальні політичні програми, що вони думають з принципових для України питань, як вони бачать подальші українсько-білоруські відносини, а також відносини Мінська і Москви, яке їхнє ставлення до Євросоюзу й НАТО, яка в них позиція з безпекових питань. Усі ці питання наразі без відповіді. Тому стверджувати, що будь-яка нова фігура в Білорусі буде кращою за Лукашенка, доволі ризиковано.
Тому, я думаю, українсько-білоруські відносини поки що складатимуться так само, як і зараз. Але вже цілком очевидно, що білоруська опозиція почала прокидатися від летаргічного сну, стане діяти більш системно, організовано і логічно, матиме якусь більш-менш адекватну та зрозумілу програму. І, можливо, через один виборчій період у Білорусі можна буде сподіватися на якісь зміни. Поки що, на жаль, у Білорусі лише спорадичні сплески незадоволення, які нездатні змінити систему.
Володимир Огризко, дипломат, керівник Центру досліджень Росії, екс-міністр закордонних справ України
