Порівняння озера із Мертвим морем зовсім не умовне. Кількість солі на літр води тут сягає 300 грамів, що на 50 грамів більше, аніж у Мертвому морі. Тому лікувальні властивості озера нічим не поступаються солоним водам всесвітньо відомих курортів. Купання в озері корисне для лікування і профілактики захворювань шкіри та органів дихання, а ще суглобів та судин. Окрему увагу заслуговують і грязі Лемурійського озера, які сертифіковані як лікувальний та косметичний засіб, і використовуються у спа-салонах Австрії та Німеччини. Грязі насичені мінералами, що активізують роботу внутрішніх органів, а також допомагають поліпшити загальний стан організму, сприяючи омолодженню та припливу бадьорості. |
Уперше Бакота згадується в літописі 1024 року, хоча розкопки свідчать, що на цій території були і значно старіші поселення. Вже у першій половині XIII століття Бакота стає великим містом і найважливішим центром Пониззя, яке входило до Галицько-Волинського князівства. Стрімкий розквіт закінчується таким же спадом, коли у 1255 році містом на ціле століття заволоділи монголо-татари. З 1918 року село Бакота стає прикордонним – зовсім поруч проходить межа з Румунією. Кількість тутешнього населення значно зменшилася під час голодомору 1947 року, але найтривожніша новина прозвучала у 1973-му: стало відомо про майбутнє затоплення села для побудови Новодністровської ГЕС. Жителям дали вісім років, щоб залишити маленьку батьківщину та почати життя заново, а вже у 1981 році почалося поступове підняття рівня Дністра, яке тривало шість років і забрало під воду кілька десятків сіл. |
На території Витачева нараховують близько десяти древніх курганів. Найбільш загадкова з них – гора Красуха, яка вважається найвищою точкою Правобережної Київщини. Деякі дослідники стверджують, що Красуха – одна з найпотужніших позитивних енергетичних точок планети. |
Тут немає крутих готелів, парасольок з шезлонгами і офіціантів з мохіто, тут ніхто не кричить на пляжі: "Пахлава медова, креветки, гаряча кукурудза!". Тут інший відпочинок, більш дикий: білий чистий пісок, багатовікові сосни, унікальні рослини, тварини і птахи. Фазани тут буквально бігають доріжками, як у нас гуси. Відрив від цивілізації на Кінбурнській косі чи не найсправжнісінький: інтернету тут практично не знайти. |